WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Внесок Одеського Товариства історії та старожитностей у становлення археографії на півдні України - Реферат

Внесок Одеського Товариства історії та старожитностей у становлення археографії на півдні України - Реферат

відбились напрочуд мало. Про зібрані до 1844р. матеріали свідчать два їх описи, у складанні яких О.Ф.Негрі взяв безпосередню участь, опубліковані у першому томі (№47, 48). Не викликає сумніву, що п'ять ханських ярликів (1549-1579рр.) також присвячені питанням власності, опубліковані у другому томі знову не без його участі (упорядників не зазначено, №16). Тоді ж він надрукував там фірман турецького султана Мустафи (1757р.) метрополиту Гедеону на кримську єпархію (№17). Цей документ передав Товариству М.А.Оболенський - директор московського Головного архіву Міністерства іноземних справ. Протоколи засідань свідчать, що потік подібних документів після 1850р. зменшився, а О.Ф.Негрі відійшов від цієї роботи. Надіслані у 1851-1852рр. кореспондентом А.Ч.Крим-Хаваджи два ярлики (1467-1538рр.) було уже передано професорам східних мов Рішельєвського ліцею Кузьмину та Холмогорову і, врешті , не опубліковано. У третьому томі подібних публікацій не було взагалі.
Три джерела XVII-XVIII ст., пов'язані з дипломатично-розвідувальною діяльністю російської держави, знайшовМ.Н.Мурзакевич. Перший - з бібліотечних скарбів М.С.Воронцова досить об'ємний список зі статейного списку російських дипломатів В.Тяпкина і М.Зотова, які взяли участь у заключенні Бахчисарайського миру (1681). Будучи джерелом з історії вивчення російської дипломатії, він, разом з тим, насичений інформацією з історії тогочасного Криму (№13). Другий - донесення російського резидента при кримському хані про повалення Крим-Гірея, яке містить опис політичної боротьби у ханстві (1754р.) - було знайдено під час огляду архіву фортеці Св. Дмитра Ростовського (№8). Із тих само матеріалів походу і третій документ 1780 р. з описом кордонів Росії та нагайців, які мешкали на Кубані і займали східну частину ханства (№33).
Перші здобутки у зібранні наративних джерел. були досить вагомими. С.В.Сафонов одержав від мурзи М.Аргінського зроблений у 1812 р. Азмет-мурзою список "Історії кримських ханів" (назва умовна) невідомого автора на турецькій мові. О.І.Казначеєв подав рукопис під назвою "Сказання про те, хто були ханами в Криму з 880 по 1191 рік хіджри". Обидва рукописи було передано на розгляд В.В.Григор'єва, який на засіданні 31 грудня 1839 р. повідомив про необхідність їх опублікування. Щоправда другий рукопис був уже 1833 року надрукований на французькій мові в "Journal Asiatique" і мав кілька списків, які варто було б розшукати. На засіданні вирішили передати опіку над першим рукописом до О.Ф.Негрі, оскільки В.В.Григор'єв тимчасово від'їзджав до Петербургу, а стосовно другого - підготовку до друку на деякий час відклали .
Спочатку О.Ф.Негрі планував здійснити значне і, ймовірно, окреме видання. Воно мало містити вказівки на різночитання у всіх можливих списках, докладні географічні і лінгвістичні примітки, і могло стати врешті посібником для вивчення тюркських мов . Проте рукопис "Історії кримських ханів" не виправдав сподівань сумлінного дослідника і в "Записках" він вирішив опублікувати лише уривки з 257-сторінкового тексту (№9). Після стислої характеристики рукопису упорядник лаконічно передав зміст майже п'ятої частини тексту, присвяченої оповіданню від Адама до Чінгіз-хана. Лише після цього він почав наводити витяги з рукопису. Більш детально джерело наводиться розпочинаючи з засновника династії кримських ханів Хаджи-Гірея. Завершує своє оповідання автор правлінням Арслан-Гірея (1748-1756). Зазначимо, що упорядник обмежився мінімумом текстуальних приміток.
Не знайшли у початковий період свого відображення в "Записках" зусилля кореспондента І.Г.Шершеневича по перекладу з латини "Опису Криму" Мартина Броневського (1578). Протягом 1846-1848рр. перекладач працював з обома відомими тоді виданнями - кьольнським (1595) та лейденським (1630). Після завершення роботи переклади було передано до видавничого комітету. Але там вони пролежали майже двадцять років. "Опис Криму" з'явився аж у восьмому томі 1867 року (с.333-367). Можливо це пояснюється тим, що, як зазначено у звітах, заняття І.Г.Шершеневича відносились не до основних дій Товариства, а до так званих "приватних занять".
Завдяки М.А.Оболенському у розпорядженні Товариства опинилось наративне джерело з історії Криму ХVІІ століття. У червні 1848р. він надіслав оповідання православного священика Іакова, який у 1634-1635рр. перебував у Криму разом з російським дипломатом. Джерело було надруковано оперативно - уже у другому томі (№8). Грунтовну вступну статтю написав сам М.А.Оболенський, а у підготовці приміток взяв участь М.Н.Мурзакевич.
Заключає цю групу джерел "Девар Сефафаїм" або оповідання про історію кримських ханів (№19). Автором його був Давид Ляхну, а написане наприкінці ХУІІ-у першій третині ХУІІІ ст. Вперше його переклад представив на засіданні наприкінці 1846 р. учитель євпаторійської караїмської школи Г.Фіркович. Наступного року у розпорядженні Товариства опинилось два списки джерела. Один, повніший, надійшов від таврійського і одеського гахама С.Бобовича, а другий - скорочений, але назавжди - від іншого учителя євпаторійської караїмської школи А.С.Фірковича. Переклад було доручено зробити учителю Одеського єврейського училища І.Фінкелю. Перекладач уже того року впорався із завданням, опрацювавши шість із 23 розділів твору, починаючи з дев'ятого (1695 р.) і підготувавши передмову. "Девар Сефафаїм" було опубліковано у другому томі (у підготовці приміток взяв участь М.Н.Мурзакевич). [13] В третьому томі ця група джерел, як і попередня, представлена не була.
На межі 40-50-х рр. у Товаристві пожвавився інтерес до публікації джерел з історії Запорозької Січі. Зацікавлення цією історією фіксується уже у перші місяці його існування (М.І.Надеждін). А 1842 року в Одесі архієпископ Гавриїл, який торкався запорозької тематики ще до виникнення Товариства, опублікував, як згадувалось, цінне наративне джерело - спогади запорожця М.Коржа. В травні 1844 р. С.В.Сафонов - віце-президент Товариства (1843-1844), який на той час уже жив у Петербурзі, надіслав фрагмент знайденого у столичній бібліотеці М.С.Воронцова рукопис твору С.Мишецького "Історія про козаків запорозьких". Пересилка уривків до Одеси, а також аналіз рукопису, доручений М.Н.Мурзакевичу та К.П.Зеленецькому, тривали до 1847 р. Саме в цей час, коли тривав пошук нових відомостей про запорожців, відбулось зближення М.А.Оболенського з Товариством і, зокрема, з його секретарем М.Н.Мурзакевичем. Уже згадувалось, що він неодноразово надсилав з Москви джерела для публікації в "Записках". У січні 1847 р. М.А.Оболенський надіслав ще одне цінне наративне джерело - "Опис Запорозької Січі" В.Чернявського, яке відразу ж вирішили надрукувати. Але після несподіваної появи у 1847 р. "Історії про козаків" на сторінках "Чтений"
Loading...

 
 

Цікаве