WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Русь і степ у дослідженнях Володимира Пархоменка - Реферат

Русь і степ у дослідженнях Володимира Пархоменка - Реферат

боротьби з Степом не можна вважати загальним голосом Київської Русі ... Все се дійсно мусить братись до уваги. Належить розділяти аспекти Степу як території руїнних орд і Степу як системи комунікаційних ліній, торговельних шляхів". [20, С.64] Проте, Грушевський фактично зводить степовиків до ролі "передатчиків, хоч би й пасивних, коли кочовий потік дійсно забирав з собою і прибивав до наших берегів культурні форми і технічні сили дальних країв, далеких культур". [20, С.65]
Що стосується впливу ідей В.Пархоменка на історіографічний процес, то його не слід перебільшувати. Якщо теорія Приазовської Русі і хозарського впливу була використана і розвинена Г.Вернадським ("Ancient Russia", 1944), О.Пріцаком ("The Origin of Rus", 1981), то дослідження вченого з історії взаємовідносин Русі і Степу справили менший вплив. На цьому, ймовірно, позначився той факт, що було втрачено рукопис монографії дослідника на цю тему, а також те, що більшість праць з названої тематики вченим було опубліковано у важкодоступних виданнях 1920-1940-х рр. В унікальній для свого часу (1947) статті "Что такое "босый волк"?" академік-тюрколог В.Гордлевський розвинув ідеї В.Пархоменка про культурний вплив половців на Русь. В.Гордлевський знаходить сліди половецького епосу у "Слові о полку Ігоревім", наголошує на "близькості до степу" самого "Слова". [21, С.317-337] Однобічність підходу В.Гордлевського, як і однобічність окремих висновків В.Пархоменка, пов`язана з намаганням висвітлити той бік питання, який ігнорують інші автори. Водночас, важко не погодитись із В.Гордлевським, що "підходячи до половців виключно як до передавальної ланки, дослідники при цьому зменшують їхнє значення". [21, С.337]
Високо оцінив дослідження В.Пархоменка і А.Ковалівський, який назвав вченого "видатним істориком стародавньої Русі" й виділив дві продуктивні ідеї В.Пархоменка: про Хозарську (Приазовську) Русь та про лівобережну степову державу Мстислава, що спиралась на Чернігів та Тмуторокань. [22, С.148,150]
Що ж стосується офіційної радянської історіографії, то вона характеризувала дослідження В.Пархоменка як роботи, "у яких перебільшувалося позитивне значення кочовиків" [23, С.210], ігноруючи при цьому евристичну потенцію цих розвідок. А у зображенні взаємовідносин Русі і Степу офіційною наукою була обрана модель: кривдник - помста. У академічних виданнях вказувалося, що "східні слов`яни зі зброєю в руках героїчно відбивали набіги степових орд" [24, С.46], а Давньоруська державність перебувала на "незрівнянно вищому (порівняно з половцями) рівні свого історичного розвитку" [25, С.414]. Найпромовистішим антиподом підходу В.Пархоменка стала точка зору, що "в оцінці місця і ролі кочовиків південноруських степів у житті Русі сучасний історик повністю може приєднатися до точки зору руських літописців" [26, С.142].
Отже, дослідження В.Пархоменка з історії взаємовідносин Русі і Степу не можна оцінювати поза історіографічним контекстом 1920-1940-х рр. Вчений створив власну теорію походження та ранньої історії Русі, у якій вагома роль відводилася східним впливам. В.Пархоменко наголошував на необхідності відмови від спрощення історичних процесів та зведення їх до "одвічної боротьби" Русі зі Степом. Важливими складовими його теорії були ідеї про:
1) Приазовську Русь і східне походження полян;
2) боротьбу варязько-візантійського і хозарського капіталів як один з важливих факторів ранньої історії Русі;
3) лівобережну державу Мстислава, союзну хозарам та печенігам;
4) різнобічність русько-печенізьких та русько-половецьких стосунків;
5) необхідність врахування етнічної неоднорідності Степу і протиріч у економічних інтересах кочовиків.
Окремі думки та гіпотези В.Пархоменка є фактично однією з перших спроб формулювання тези про розташування України між Сходом і Заходом, що було розвинено пізнішою історіографією.
Що стосується авторського стилю, то В.Пархоменко виступає як майстер логічних побудов і узагальнення матеріалу, творець сміливих наукових гіпотез. Він будує свою теорію на основі різноманітних джерел, але уникає їхньої фетишизації, що особливо є необхідним при дослідженні ранньої історії, коли сліпе слідування повідомленням джерел без застосування реконструктивно-логічного методу не дозволяє створити цілісну наукову картину. Розглядаючи питання про місце досліджень В.Пархоменка в історіографічному процесі, доречно пам`ятати зауваження Л.В.Черепніна: "Цінність будь-якого дослідження визначається не тільки тим новим, що воно вносить у вивчення теми. Важливими є і ті перспективи подальшої розробки, які воно відкриває". [27, С.9]
?
Література
1. Ричка В.М. За сфабрикованим звинуваченням (В.О.Пархоменко)// Репресоване краєзнавство. - К.,1991. -С.-233-237; Граб В.І. Тривожний вересень Володимира Пархоменка // Полтавський археологічний збірник. - 1994. - Ч.2. - С.177-191; Іваненко В.В., Голуб А.І., Удод О.А. Очищення правдою. - К.,1997. - С.200- 204; Портнов А.В. Володимир Пархоменко: штрихи до наукової біографії історика // Грані. - 1999. -№ 3. - С.97-99; Портнов А.В.Володимир Пархоменко і Михайло Грушевський: до питання стосунків двох вчених // Гуманітарний Журнал. - 1999. - № 2. - С. 111-114.
2. Матвєєва Л., Циганкова Е. А.Ю.Кримський - неодмінний секретар ВУАН. Вибране листування. - К.,1997.
3. Пархоменко В. Следы половецкого эпоса в летописях // Проблемы источниковедения. - М.,Л.,1940. - Сб. 3. На час написання даної статті ця публікація була мені недоступна.
4. Мавродина Р.М. Киевская Русь и кочевники (Печенеги, торки, половцы): Историографический очерк. - Л.,1983.
5. Грушевський М.С. Історія України-Руси. - К.,1992. - Т.2.
6. Грушевський М.С. Історія України-Руси. - К.,1991. - Т.1. -С.14; Крип`якевич І. Історія українського війська. - Львів,1936. - Ч.1. - С.129-130; Домбровський О. Студії з ранньої історії України. - Львів,Нью-Йорк,1998. - С.413; Толочко П.П. Київська Русь. - К.,1996. - С. 341 та ін.
7. Грабович Г. Совєтизація української гуманістики.1.Історія та насильство // Критика. 1997. - № 1.
8. Див: Мавродина Р.М. - Вказ. праця. - С.50; Советская историография Киевской Руси /Отв.ред. В.В.Мавродин. - Л.,1978. - С.210 -211.
9. Советская историография Киевской Руси .
10. Пархоменко В. Початок історично-державного життя на Україні. - К., 1925.
11. Дорошенко Д. Нарис історії України. - Т.1. - К.,1992.
12. Tomashevski S. Nowa teorja o pochatkach Rusi // Kwartalnik Historyczny. - Lwow,1929. - R.XLIII. T.1.
13. Греков Б.Д. Киевская Русь. - М., 1949.
14. Rawita-Gawronski Fr. R. na: Parchomenko W. Tri centra drewniejszej Rusi // Kwartalnik Historyczny. - Lwow, 1915. R.XXIX. № 1/4.
15. Пархоменко В. Рец. на: Мавродин В. Очерки истории Левобережной Украины // Историк-марксист. - 1941. - № 1.
16. Пархоменко В. Киевская Русь и Хазария // Slavia /Praha/. - 1927. - R. VI. Sesit 2/3.
17. Пархоменко В. Русь та печеніги. До справи стародавніх зв`язків Руси зі Сходом // Східний світ. - 1995. - № 1.
18. Швидько Г.К. Дослідник ранньої історії Півдня України // Під знаком Кліо: На пошану Олени Апанович. - Дніпропетровськ, 1995.
19. Пархоменко В. Нові історичні проблеми Київської Русі // Україна. - 1928. - Кн.6.
20. Грушевський М. Степ і море в історії України // УІ.-1991-1992.- Ч.110-115.
21. Гордлевский В.А. Что такое "босый волк"? // Известия АН СССР. Отд. литературы и языка. - 1947. - Т.VI. - Вип.4.
22. Ковалівський А. Зв`язки зі Сходом та сходознавство у Києві й Наддніпрянщині в середні віки // Східний світ. - 1995. - №2; 1996. - № 1.
23. Советская историография Киевской Руси .
24. История Украинской ССР /Гл.ред. А.К.Касименко. - К.,1953. - Т.1.
25. История Украинской ССР /Гл.ред.Ю.Ю.Кондуфор. - К.,1981. - Т.1.
26. Толочко П.П. Київська Русь. - К.,1996.
27. Черепнин Л.В. Выдающееся исследование о В.О.Ключевском // Проблемы истории общественной мысли и историографии /К 75-летию М.В.Нечкиной. - М.,1976.
Loading...

 
 

Цікаве