WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Діловодчі акти козацьких органів влади як джерело до історії міст Гетьманщини другої половини XVII–XVIII століть - Реферат

Діловодчі акти козацьких органів влади як джерело до історії міст Гетьманщини другої половини XVII–XVIII століть - Реферат

чолобитним тягнулися десятки років і збільшувалися до сотень аркушів. Зауважимо, що в паперах ГВК майже відсутні акти купівлі-продажу землі, її дарування чи відібрання за борговими розписками (тільки в позовних справах), бо все те фіксувалося в магістратських і ратушних актових книгах.
Спроби полковників підпорядкувати своїй козацькій владі всі або деякі цехи, змусити ремісників виконувати повинності на старшину, а також взяття нею ремісників під свою протекцію, призводили до появи в ГВК чолобитних цехових урядників і багатьох гетьманських універсалів, якими старшині суворо заборонялося утискувати ремісників і обмежувати права цехів.
Середдокументів гетьманської канцелярії збереглися також чорнові і білові книги ревізій і компутів, різні відомості про жителів міст і містечок та їх майно. Зауважимо, що в фонді 51 не збереглися складені одночасно у всіх полках ревізії, компути, відомості. Ревізії і козацькі компути (від польского: komput - чисельний склад армії, реєстр, список) на Гетьманщині з 90-х років XVII ст. проводилися часто, але не регулярно, з інтервалом 1-5 років. Це були переписи, різні за своєю формою і ступенем інформації про населення і господарство, оскільки мета їх була різна - воєнна або фіскальна.
Кожна з книг ревізій і компутів має свої особливості, але є в них і загальні ознаки. Книги обовўязково мають заголовок (якщо титульний аркуш не втрачено). Напр.: "Полку Прилуцкого сотне Прилуцкой посполитых ревизия 1729 году учинена". Далі йде обширна преамбула, що пояснює, коли і за чиїм розпорядженням проводиться ревізія, для отримання яких відомостей (полкова канцелярія повідомляла, які практичні дії вона здійснила на виконання указу про ревізію), вказувалася дата завершення складання книги (часто вказані лише рік і місяць, а для числа залишений пропуск).
Ревізькі книги мають дві частини: а) перепис козаків; б) перепис міщан і посполитих. Першою записувалися (в обох частинах) старшина. Передмістя описувалися окремо. Підсусідки перераховулися з зазначенням їх господаря. При перепису міщан за майновим становищем (по різному в окемих книгах: "можные", "можногрунтовые", "среднегрунтовые", "малогрунтовые", "нищетные", "убогие") цехові ремісники перераховувалися окремо. Після ревізії населеного пункту перепищики підводили підсумки ("Всех мещан можних, убогих, з дворами цеховими, з подсуседками, и мерочников и подворчан в городе Переяславе числится 540 чел., дворов 362"). Показники ревізії за станами кожного населеного пункту завірялися підписами значкових товарищив. Перепис населення кожної сотні завершується підписом сотника. В деяких книгах ревізії кожної сотні і полку мають зведені таблиці (по населеним пунктам, станам, майновому становищу), що має особливе значення при втраті якоїсь частини ревізії.
Компути відрізнялися від ревізій в першу чергу тим, що реєстрували тільки козаків. Це могли бути просто списки козаків або списки з різними додатковими даними (про майно, участь у походах, стан здоровўя, про дітей чоловічої статі тощо).
Велику групу становлять документи, що відображають торгівельну діяльність міщан, козаків, козацької старшини, а також грецьких (членів Ніжинського грецького братства) і російських купців. Це перш за все чорнові відпустки подорожних листів, без яких купці не могли відправитися не лише за кордон, але й на ярмарку у віддалені місця. В наданих купцям подорожних вказувалися конкретні пункти доставки чи купівлі товару. В подорожних листах, виданих офіційним особам на проїзд у визначений пункт призначення, наказувалося давати "з градских и уездных подвод две с проводником без задержания".
Науковий інтерес мають подані на запити ГВК рапорти купців про те, де і яким товаром вони торгують. Їх аналіз показує, що активну закордонну торгівлю вели деякі магістратські і ратушні урядники. Про це ж свідчать і купецькі чолобитні в ГВК, котрі за змістом можна звести в дві групи: а) про грабежі або арешт їх товару в дорозі, частіше всього, в Польщі; б) про стягнення грошей з дебіторів за взяті під розписки (обліки) товари. Найважливіша інформація в них - обсяг товарообігу в торгівлі українських, російських та грецьких купців, а також порядок заключення торговельних угод між купцями.
Зміст ряду рапортів магістратів і ратуш торкається цін на продукти і фураж в містах. З середини XVIII ст. ГВК почала постійно збирати відомості про торгівельни ціни в різних містах Гетьманщини, особливо на хліб. Це обумовлювалося не тільки необхідностю утримувати свої і царські війська, але й значним розвитком винокуреного промислу, для якого хліб був сировиною. Аналіз показує, що ціни були різними в окремих містах, хоча розходження й невеликі. Простежити коливання цін на хліб (по роках, сезонах, регіонах, по врожайних і неврожайних періодах) неможливо через відсутність даних для порівняння. Тільки стосовно Новгорода-Сіверського є три відомості за 12 років, а стосовно Погару - дві за 8 років.
У 1756 р. ГВК направила в полкові канцелярії розпорядження надіслати відомості про кількість торгів і ярмарків, які є в кожному місті і містечку. Так, ніжинська полкова канцелярія 27 травня того ж року надіслала до ГВК необхідну відомость, зробивши оговорку, що магістрат не подав їй довідку про торги і ярмарки, як і не предўявив привілеїв (чи копій) і указів про торгівлю в місті. 28 серпня магістрат направляє рапорт безпосередньо до ГВК, вказуючи в ньому терміни проведення в місті торгів (двічі на тиждень) і ярмарків (три на рік) та зауваживши, що всі привілеї згоріли під час пожежі [7, Арк.482]. Ці рапорти полкових канцелярій і ніжинського магістрату з зазначенням не тільки термінів проведення торгів і ярмарків, але й відомостями про товари, якими на них торгували, найменуванням міст, звідки купці приїжджали на ярмарки, в свій час послужили основою для грунтовного дослідження Ф.Кітченка про торги і ярмарки Гетьманщини в середині XVIII ст.[8]
Великий науковий інтерес мають 15 рапортів магістратів і ратуш до ГВК про міські прибутки і видатки, складені одночасно (1751 р.). Нині всі вони зберігаються в фонді О.М.Лазаревського Інститут рукопису НБУ ім. В.І. Вернадського НАН України, у справі "Материалы для истории городских поселений Малороссии" [9]. Їх цінність заключається не лише в детальному опису міського господарства і прибутків, визначенні статей видатків з міської казни, але і в тому, що більшість з них фіксує процес скорочення міського господарства внаслідок захоплення міських земель, сіножатей та інших маєтностей приватними особами. Ця група документів має відомості, які не знайшли відображення в жодних інших документах справи (ревізіях, слідствах, чолобитних по майнових справах) до рапортів додано
Loading...

 
 

Цікаве