WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Внесок О.М.Лазаревського у діяльність історичного товариства Нестора-літописця - Реферат

Внесок О.М.Лазаревського у діяльність історичного товариства Нестора-літописця - Реферат

1765-1769 рр., відомого під назвою "Генерального перепису Малоросії". О.М.Лазаревський особливо підкреслив, що "как администратор, Румянцев умел выбирать деятельных и способных сотрудников, каковы, например, Безбородько, Завадовский, Ясиновский, Чепа и др.", у своєму керівництві намагався не допускати жорстких мір, підготував Україну до введення загальноімперського адміністративного поділу, "наиболее влиятельных лиц привлекал на сторону России пожалованием чинов, дворянства и проч.", а також активно сприяв розвитку освіти на підпорядкованих йому територіях [17,с.5-6]. Історик вказав також і на супреречливість відомостей про особисті риси характеру П.Румянцева, зафіксовані в історичних джерелах. Слід зазначити, що особа Румянцева-Задунайського приваблювала О.Лазаревського довгий час. Йому він присвятив декілька своїх праць, у яких чітко простежується поступова зміна загальної оцінки істориком діяльності цього політичного діяча від цілковитого захоплення його діями до обережної критики окремих його кроків.
В іншій своїй доповіді О.М.Лазаревський навів відомості з генеалогії М.В.Гоголя [27,с.3-12], зазначивши, що попередні родові розписи містили багато неточностей і помилок. Засновником роду він вказав Могилівського полковника Євстафія Гоголя, який за свою службу від польського короля в 1674 р. отримав маєтності. О.Лазаревський вважав малоймовірними вказівки в працях окремих дослідників родоводу Гоголів на те, що вони прийняли католицтво, на основі аналізу джерел довів справедливість надання їм дворянського титулу та достовірність актів, які знаходилися в їх сімейному архіві. Далі він подав виправлену та уточнену родовідну Гоголів-Яновських, особливо докладно зупинившись на аналізі джерел, що стосувалися його діда Афанасія та батька Василя Гоголів. Підсумовуючи, О.М.Лазаревський зазначив, що "брак Афанасия Гоголя с дочерью Лизогуба был фактом необычным (тот был еще незаметным канцеляристом)… Быть может, эта женитьба и дала возможность Афанасию Гоголю подняться выше прежней среды: получив в 1782 г. чин полкового писаря, он через 6 лет был уже секунд-майором. Василий… вырастал уже в обстановке состоятельного "пана", а после смерти отца, имел уже полную панскую обстановку, с достаточным количеством земли и крестьянских "душ". В такой же обстановке родился и автор "Мертвых душ" [27,с.12]. Стислі біографічні відомості ще про одного дослідника давньої історії І.Р.Мартоса, який теж був вихідцем з України, О.М.Лазаревський навів у своєму виступі на засіданні ІТНЛ [23]. Подібне за структурою ще одне повідомлення про Я.Вишневецького та його маєтності на Лівобережній Україні на початку XVI ст., відомості про які він знайшов у архівних документах [26]. В інших двох повідомленнях істориком була подана інформація про клад, знайдений поблизу с. Пилява на Чернігівщині [24] та про збирання матеріалів з історії проведення селянської реформи 1861 р. в українських губерніях, які він узагальнив за дорученням ІТНЛ та оголосив на його засіданні [25].
Серед трьох праць О.М.Лазаревського, опублікованих у "Чтениях", є дві самостійні наукові статті [21;28] та одна монографія, яка за своєю струтурою та змістом подібна найвідомішому твору історика "Описанию старой Малороссии" [20]. В "Исторических очерках Полтавской Лубенщины XVII-XVIII cт." він подав історико-географічний нарис про територію полку, простежив його поділ на сотні в різний час, про лубенських полковників та ін. представників полкової і сотенної старшини, описав місто Лубни та інші містечка полку та навів відомості з джерел статистичного характеру про села, що входили до складу полку, узагальнивши їх за окремими сотнями. При цьому істориком було використано широке коло джерел, а окремі з них вперше введено до наукового обігу. В цій же праці О.М.Лазаревський вмістив карту Полтавської Лубенщини станом на першу половину XVIII ст. Характеризуючи полкову старшину, О.М.Лазаревський особливу увагу зупинив на тому, як вона визискувала рядових козаків та селян, як зловживала своїм посадовим становищем, наголосивши, що серед них практично не було вмілих керівників, окрім хіба що сина гетьмана Петра Апостола, який певний час був Лубенським полковником. У монографії зосереджено багато матеріалу, цінного для характеристики нижчих верств тодішнього українського суспільства, побуту українського народу, а також системи полкового управління, історії заселення краю та заснування окремих сіл та містечок. Багато уваги історик приділив опису селянського бунту у Кліщинцях, який займає в його праці більше 30 сторінок [20,c.158-191], адже цей виступ був практично єдиним в історії Гетьманщини. В цілому цінність цієї праці О.М.Лазаревського полягає, в першу чергу, в тому, що в ній зосереджено дуже цінний матеріал, вилучений переважно з таких джерел, які не збереглися до нашого часу, а також подано історико-краєзнавчі відомості, які за своєю майстерністю та довершеністю й зараз можуть розглядатися як еталонні.
Не менш змістовні й інші дослідження О.Лазаревського, опубліковані в "Чтениях". В "Историческом очерке Батурина (1625-1760)" [21] подано цікаві відомості про заснування та найважливіші моменти в історії міста за часів Гетьманщини, які підкріплені ґрунтовними висновками, зробленими на підставі джерел, а у статті "Старинные польско-русские календари" [29] історик зарекомендув себе непоганим знавцем історичної хронології, подавши змістовний аналіз календарів, які використовувалися в Правобережній Україні потягом 1761-1829 рр. Переважна більшість праць О.М.Лазаревського, опублікованих в "Чтениях", є суто археографічними публікаціями. Причому окремі з них не втратили своєї наукової вартості й продовжують використовуватися сучасними дослідниками соціально-економічної історії Лівобережної України. З 9 джерельних публікацій, уміщених О.Лазаревським у "Чтениях", 5 є фактично тематичними добірками, які складають переважно приватно-правові та публічно-правові акти. На наш погляд, найважливішими серед них є два видання актів з історії світського та монастирського землеволодіння в Україні у XVII-XVIII ст. Перша праця була опублікована в 1890 р. в четвертій книзі "Чтений". Джерела, які її склали, були вилучені О.М.Лазаревським з "Генерального следствия о маетностях Черниговского полка". При підготовці цієї тематичної збірки до видання він використав рукопис слідства, знайдений у бібліотеці Колегії ім. П.Галагана. У передмові автор дав короткий огляд джерел, що публікувалися, розкрив принципи їх відбору, вказав та проаналізував найважливіші з них [1,с.85-86]. До збірки ввійшло 36 актів, заголовки до яких були складені самим археографом. Документи розміщені в хронологічному порядку (за виключенням сьомого і восьмого). Надруковані воні повністю, без змін і скорочень, мовою оригіналу, із збереженням особливостей правописуXVII-XVIII cт. Перші вісім актів написані польською, всі інші - російською мовою. Окремі документи пов`язані за змістом між собою. Із 36 актів 6 - це грамоти польських королів Владислава IV та Яна Казимира із підтвердженням прав шляхтичів на маєтності, 21 - універсали аналогічного змісту українських гетьманів Б.Хмельницького, І.Виговського,
Loading...

 
 

Цікаве