WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Археографічний аспект в епістолярній спадщині академіка Д.I.Яворницького - Реферат

Археографічний аспект в епістолярній спадщині академіка Д.I.Яворницького - Реферат

архiвах. У першiй подачi Дмитро Iванович передбачав опублiкувати реєстри справ, у другiй - вже безпосередньо документи [53]. Зi свого боку, Ф.Лебединцев радив Д.Яворницькому, як краще репрезентувати читачевi архiвний матерiал, щоб зацiкавити читача. Ф.Лебединцев рекомендував: "[…] разбейте этот материал на части - по эпохам, по гетманам, или еще как-нибудь, предпосылайте каждой части специальный краткий обзор, в связи с очертанием известных событий еще более кратким, придайте, наконец, изложению вид путешествия по архиву, как дали "Запорожью" вид "Поездки", пересыпте кой-где, как бы сахаром или перцем, какими-нибудь замечаниями о том, чего в нашей истории не доставало из того, что там есть, указаньями на какие-нибудь крупные архивы или курьезы в найденном Вами материале, и скучно не будет. Словом, пусть это будет описание […], а не список или каталог" [54].
Серед наративних джерел, що їх Д.Яворницький пропонував Ф.Лебединцеву для друку в "Киевской старине", в епiстолярiї ученого вiдзначенi й "Записки патера Комулео" - хорватського священика Комуловича (Комулео), який у 1593 р. очолив посольство папи римського Климента ХУ до запорозьких козакiв. Д.Яворницький мав видання iталiйською мовою цього джерела й росiйський переклад [55]. Вiдзначимо, що цiєю знахiдкою Д.Яворницького цiкавився й французький iсторик-єзуїт П.Пiрлинг (1840-1922) [56]. Проте Д.Яворницький вiдмовився того часу вiд публiкацiї "Записок" Комулео тому, що, на його думку, вони мiстили "мало интересного для характеристики быта зап[орожских] козаков…" [57].
Д.Яворницький i Ф.Лебединцев обговорювали в листах й перевидання (републiкацiю) "Описания Украйны" Г.Л.Боплана, а саме нового перекладу цiєїпам`ятки, що був здiйснений "гуртком" В.Тарновського (вiдомого українського колекцiонера i мецената), до якого належав й Д.Яворницький. В листi вiд 4.01.1886 р. до Д.Яворницького Ф.Лебединцев висловив свiй погляд щодо перевидання iноземних наративних джерел. Останнiй вважав, що "главное здесь и не в полноте, или неточности перевода, а именно в примечаниях или комментариях, которые по теперешнему состоянию историографии нашей могут быть много отличные и совершенные". Далi Ф.Лебединцев наводить вимоги В.Антоновича щодо археографiчного опрацювання даної пам`ятки. "Антонович говорит, - писав Ф.Лебединцев, - и в этом я совершенно согласен с ним, что при новом издании Боплана, следует сделать новую проверку и сопоставление с другими источниками данных исторических, географических, топографических, хронологических и естественноисторических, и в таком случае главный интерес будет уже не столько в переводе "Описания", сделавшегося давно библиографическою редкостью, сколько в научных комментариях к нему" [58]. Як повiдомляв Ф.Лебединцев, коментування тексту брав на себе В.Антонович. Проте ця публiкацiя не була здiйснена, хоча, як зазначив Д.Яворницький, новий переклад був бiльш повний i точний, нiж переклад Устрялова [59]. Про видання цього твору йшлося також в листах В.Горленка та Я.Новицького [60].
Питання публiкацiї iсторичних джерел в перiодичних виданнях торкалися в листах до Д.Яворницького В.Апухтiн та В.Левицький. Останнiй - видавець часопису "Зоря" - у 1892 р., закликаючи Д.Яворницького до спiвпрацi, писав: "…прошу ласкаво подавати описи архiвiв та музеїв, де зберiгаються пам`ятки нашої давнини i предмети з теперiшнього нашого побуту" [61].
В листуваннi Д.Яворницького набули висвiтлення й питання епiстолярної археографiї. Про це йдеться в листах О.Кониського, Б.Грiнченка, В.Данилова, А.Корсуна, I.Грабаря.
1901 р. Б.Грiнченко повiдомляв Д.Яворницького про друкування "додатком до "Земского сборника" такої штуки: "Книга, глаголемая листовня", початку ХУШ в. - збiрка зразкiв до канцелярського й iншого листування" [62].
Власником i публiкатором цiнної колекцiї епiстолярних джерел був український та росiйський лiтературознавець В.Данилов (1881-1970), який у 1905-1907 рр. викладав у Катеринославськiй класичнiй гiмназiї й спiвпрацював в мiсцевiй архiвнiй комiсiї (був її бiблiотекарем). В рiзних часописах України та Росiї публiкувалися розвiдки В.Данилова з лiтературознавства та фольклору, зокрема статтi про Т.Шевченка, О.Пушкiна, М.Гоголя, I.Тургенєва, М.Максимовича та iн. В.Данилов зiбрав колекцiю листiв видатних дiячiв науки та культури: Л.Боровиковського, I.Вагилевича, В.Жуковського, М.Максимовича, П.Лукашевича, П.Кулiша, М.Костомарова, Г.Залюбовського та iн. [63] Багато епiстолярних джерел В.Данилов опублiкував в перiодичних виданнях. В "Летописи Екатеринославской ученой архивной комиссии" вiн опублiкував три листи М.Маркевича та один лист Г.Залюбовського до М.Максимовича [64]. 1920 р. В.Данилов працював над статтею "М.Максимович i О.М.Бодянський в їх листуваннi" [65]. У 1930 р. учений надiслав М.Грушевському для друкування 40 листiв П.Кулiша до М.Максимовича [66]. В особовому фондi В.Данилова в Росiйськiй нацiональнiй бiблiотецi (м. Санкт-Петербург) зберiгаються оригiнальнi листи до М.Максимовича К.Аксакова, Т.Домбровського, П.Лукашевича, лист П.Кулiша до Ф.Лебединцева та iн. [67]
Про видання листiв Т.Шевченка йдеться в кореспонденцiї О.Кониського (1836-1900) - українського письменника, поета, шевченкознавця, культурного i громадського дiяча, який у 1898 р. готував до друку листи Т.Шевченка (у VI томi "Кобзаря"). З приводу цього О.Кониський писав Д.Яворницькому: "[…] Назбиралося бiльш 170 листiв поета i перечитуючи їх, я знов живцем бачу в них, наче в зеркалi, велику душу мученого i замученого великого чоловiка i українця. Листи його се автобiографiя його душi" [68]. Наступного 1899 р. О.Кониський повiдомляв Д.Яворницькому про намiр написати "невеличку статтю про особу Шевченка в його листах" [69]. Всього О.Кониський зiбрав 174 листи Т.Шевченка [70], якi дослiдувач пiдготував до друку окремою книгою. Проте ця книга не побачила свiту, а її рукопис був загублений [71]. Резюмуючи, вiдзначимо, що епiстолярiя Д.Яворницького мiстить значну iнформацiю, котра висвiтлює археографiчну дiяльнiсть (рiзнi її аспекти) як самого Д.Яворницького, так й iнших вчених-археографiв, їх творчi стосунки, спiвпрацю в напрямках розшуку, опрацювання, зберiгання i публiкацiї пам`яток писемностi. В цьому джерельному комплексi зосереджено iнформацiю стосовно методiв евристичної дiяльностi українських вчених-археографiв й непрофесiйних археографiв-аматорiв, якi також зробили певний внесок у справу розшуку й збереження писемних джерел - складової культурної
Loading...

 
 

Цікаве