WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Археографічний аспект в епістолярній спадщині академіка Д.I.Яворницького - Реферат

Археографічний аспект в епістолярній спадщині академіка Д.I.Яворницького - Реферат

пропонував Д.Яворницькому колекцiю автографiв письменникiв i громадських дiячiв [35].
З листiв лiтературознавця I.Айзенштока довiдуємося, що в його приватному архiвi (у Харковi) зберiгалася значна кiлькiсть рукописiв катеринославського письменника-фольклориста I.Манжури. I.Айзенштоковi цi рукописи передала дружина академiка О.О.Потебнi (тiтка I.Манжури) [36].
Українська наукова громадскiсть (зокрема В.Антонович, В.Горленко, Д.Яворницький) надавала великого значення збереженню такого наративного джерела, як-от "Записки" гетьманича П.Д.Апостола, що зберiгалися у вiдомого катеринославського помiщика, мецената й колекцiонера генерала Г.Алексєєва. В.Горленко в листах до Д.Яворницького (1888 р.) наполягав на тому, щоб Дмитро Iванович доклав зусиль до вилучення цього цiнного джерела з колекцiї Г.Алексєєва й зберiг цю пам`ятку для нащадкiв. В.Горленко благав: "Ради всего святого действуйте на него [Г.Алексєєва.- С.А.] в том смысле, чтобы он скорее отдал подлинник, французский. Антонович был глубоко взволнован, когда я передал ему сцену нашего посещения Алексеева. Действуйте на него, действуйте чем можно!" [37].I далi, вже в iншому листi: "Где Алексеев? Ради всех святых, не упускайте его из виду и не забывайте, что Украина вся надеется только на Вас для вырыванья у этого зверя и напечатания в подлиннике записок Петра Апостола" [38]. Цiкава до нашої теми деталь - Г.Алексєєв планував самотужки зробити переклад цiєї пам`ятки й опублiкувати її. На той час (1888 р.), як зазначив в своєму листi В.Горленко, три зшитки "Записок" П.Апостола (з п`яти) , було вже втрачено [39].
Безумовно, беручи до уваги основний науковий iнтерес Д.Яворницького, а саме - iсторiю запорозького козацтва, переважна бiльшiсть iнформацiї археографiчного характеру стосується саме цiєї теми. В цьому планi на особливу увагу заслуговують листи воєнного iсторика з Одеси, члена Росiйського Воєнно-iсторичного товариства А.Корсуна (родом з Кубанi), який , працюючи по рiзних архiвах, повiдомляв Д.Яворницького про свої архiвнi знахiдки. Так, 1911 р. вiн дослiджував документи Коша Запорозького й виявив "манiфест" Петра I 1708 р. гетьмановi Скоропадському, в якому йшлося про Костя Гордiєнка [40].Особливо вiдзначив А.Корсун справу № 130 пiд назвою "Статистика", що мiстила iменний перелiк козакiв (куренi, перевози та iн.), пiдкреслив значення цього документа як джерела з iсторiї української антропонiмiки [41]. Окрiм iнформацiї евристичного характеру, А.Корсун надiслав Д.Яворницькому копiї унiверсалiв гетьмана К.Розумовського (1755 р.), копiї рапортiв кошового отамана Г.Федорова тому ж гетьмановi К.Розумовському (1755 р.) та iн.[42]. Розумiючи велику цiннiсть виявлених документiв, А.Корсун порушував питання про їх видання.
Активну дiяльнiсть щодо розшуку запорозької старовини, зокрема писемних пам`яток, розгорнув у Новомосковському повiтi Катеринославської губ. громадський дiяч i колекцiонер П.Сочинський [43]. В його приватнiй збiрцi зберiгалися запорозькi документи 1749 р. та документи полтавської полкової канцелярiї [44]. В архiвi новомосковського священика Iоанiкiя П.Сочинський розшукав листування запорозького полковника Опанаса Колпака з кошовим отаманом Петром Калнишевським (1771 р.). Цей епiстолярний комплекс П.Сочинський пропонував Д.Яворницькому опублiкувати в збiрнику на пошану О.Поля. Спiльно з катеринославським дiячем Майдачевським, П.Сочинський розiбрав листування О.Колпака з П.Калнишевським, зробив копiї листiв, нумерацiю аркушiв, зафiксував усi позначки, додав опис печатки. Пiдпис П.Калнишевського П.Сочинський скопiював за допомогою перебивного паперу. В архiвi того самого священика Iоанiкiя П.Сочинський розшукав документ про будування Новомосковського собору [45] - цiєї перлини української церковної дерев`яної архiтектури ХVШ ст. У 1906 р. П.Сочинський сприяв ознайомленню Д.Яворницького з рукописами етнографа Г.Залюбовського, що їх зберiгав Майдачевський [46]. Багато рукописiв i стародрукiв подарував П.Сочинський катеринославському музею iм. О.Поля. Оригiнальнi рукописнi пам`ятки пропонував музею iм. О.Поля й вiдомий київський колекцiонер, археолог, нумiзмат, музейник К.Болсуновський, який володiв документами з iсторiї України ХVП-ХVШ ст., зокрема з iсторiї Нової Сiчi (оригiнали з печатками, латинською мовою), з iсторiї церкви ХVШ ст., а також автографами вiдомих осiб. Деякi пам`ятки з колекцiї К.Болсуновського експонувалися на виставцi ХШ археологiчного з`їзду у Катеринославi (серпень 1905 р.), зокрема автографи Софiї Потоцької) [47].
Iнформацiя архiвно-евристичного характеру мiститься в листi українського фольклориста, критика, письменника, брата Панаса Мирного Iвана Рудченка (1845-1905), який у серединi 1890-х рр. завiдував Варшавською казенною палатою, де зберiгався архiв старовинних справ колишнього фiнансового управлiння царства Польського, що мiстив документи соцiально-економiчного характеру, починаючи з ХV ст., в тому числi й опис Волинi та Подолiї 1653-1656 рр. [48]
Документальний матерiал Д.Яворницький розшукував не тiльки в архiвах та приватних колекцiях, але й в книгарнях. Так 1905 р. учений придбав у книгарнi Ф.Романовича (Ростов-на Дону) оригiнальнi документи стосовно життя та творчостi Т.Шевченка [49].
Активну евристичну роботу щодо пам`яток писемностi провадив на прикiнцi 1920-х рр. томаковський учитель i етнограф М.Сергiїв, який також збирав лексичний матерiал до "Словника" Д.Яворницького, обстежував церковнi бiблiотеки, знайшов значну кiлькiсть стародрукiв, прибутково-розрахункову книгу томакiвської церкви 1793 р., церковнi лiтописи, ревiзькi сказки, шлюбнi контракти тощо. Про цi знахiдки М.Сергiїв постiйно iнформував Д.Яворницького й сприяв передачi цих пам`яток до музейної збiрки [50].
Фахiвцi й аматори зверталися до Д.Яворницького з проханням порадити "де шукати матерiалiв", подати "ключ" до "того скарбу, що одкривається розумiнням зв`язку минулого з сучасним" [51].
В епiстолярнiй спадщинi Д.Яворницького висвiтлюється i питання щодо публiкацiї писемних джерел, зокрема на сторiнках першого українського iсторичного часопису "Киевская старина", якому 1884 р. Д.Яворницький пропонував публiкацiю документiв, виявлених ним у фондi Чернiгiвської колегiї, що зберiгався при Харкiвському унiверситетi [52]. На початку березня 1885 р. Д.Яворницький пропонував редакторовi "Киевской старины" Ф.Лебединцеву (1828-1888) публiкацiю "Архiвних матерiалiв для iсторiї Запорожжя", якi вiн розшукав в московських
Loading...

 
 

Цікаве