WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Методика організації історико-краєзнавчої екскурсії на фортецю Кодак - Реферат

Методика організації історико-краєзнавчої екскурсії на фортецю Кодак - Реферат

піднесла
Відбувайщика-козла.
Після отримання звістки про арешт гетьмана почалися заворушення в козацькому корпусі, яким командував син І.Самойловича - Григорій. Частина козаків і старшини пропонувала засісти в Кодаці, розіслати прохання про допомогу на Січ, до Криму і не коритися. Проте більшість козаків негативно ставилася до І.Самойловича та його ставлеників. Під час повстання Прилуцького полку загинув полковник Лазар Горленко. Цікаво, що прилучани про цю подію пам`ятали і через півсотні років. У 1736 р. почалися заворушення в команді Прилуцького полку, направленій на Українську лінію. Закликаючи вбити свого полкового командира, наказного сотника П.Ладинського, козаки ставили у приклад дії своїх попередників щодо Л.Горленка під Кодаком [1, арк. 2-6]. Можливо, у пам`ять закарбувалася страшна смерть полковника, який, за певними даними, був заживо похований.
Козаки з-під Кодака
Із Прилуцького полка
Тільки-но про те зачули
Божу воленьку збагнули
Й свойого полковника,
Лазаря Горленка,
Швидко в землю загребли,
Ніжно загорнули.
Бо зажерливий, свавільний,
Був уже занадто "крут",
Заслужив, хоч трохи пильний,
Та по щирості капут.
Достатньо великі суперечки мав І.Мазепа з запорожцями. Існують відомості про план гетьмана посилити контроль над Січчю, який він пропонував Петру І. Для цього передбачалося приєднати до Гетьманщини найбільш розвинуту в економічному плану частину Вольностей - землі між Самарою та Оріллю. Крім того, гетьман пропонував відібрати у Коша Кодак. Для того, щоби уникнути відкритого опору, частина сердюків мала преревдягнутись у погоничів, які доставляють у Кодак обози із збіжжям і відкрити ворота гетьманським військам.
Час проходить невблаганний,
І Мазепа, змій поганий,
Підповзає до Петра:
" Там, на березі Дніпра
Між Самарою й Оріллю
Запорізьке військо вільне
Стало вже занадто сильне.
Тож від Вольностей козацьких
Й неприступностей кодацький
Вже його відтять пора..." -
Змій таку провадить річ,
Щоби підточити Січ.
Точить гад із горла трунок
Про троянський подарунок:
Радить в кілька лантухів
Начинити сердюків
Замість царского зерна,
Що вділяє їм казна.
Щоби наймана піхота
Прочинила в ніч ворота...
Цар схвалив прадавній засіб,
Та відклав - бо не на часі.
Після рішення І.Мазепи виступити проти Петра І запорожці підтримали його і Кодак став одним з пунктів збору січовиків, які виступали на з`єднання з гетьманом. Проте у самій фортеці залишився зовсім невеликий гарнізон, який не зміг вчинити опору каральній експедиції російського полковника Яковлєва. І Кодак, і Новий Кодак були взяті, а їхні мешканці переселені.
Через пару-трійку років
Як Мазепа на Москву,
Об царя набивши шишку,
(А по-нашому, так - гулю)
Покотив велику діжку,
Помсти пещену діжулю,
Козаки для допомоги
Розтоптали в пил дороги,
Зібравшись у Кодаці,
Поспішали до столиці
Й понабили борзо лиця,
Прокрадаючись полями
Та зустрівшись з москалями.
Гордієнка взяв загін -
Тисячу голів на стин!
А проте без оборонців
Був Кодак і охоронців.
Яковлєв...(!) поганий дядько,
Пеклом в пельку його батька,
Був вигадник і дивак:
Прожогом йдучи на Січ,
Запалив (звичайна річ)
Старший і Новий Кодак.
За умовами Прутського миру Петро І зрікався претензій на терени Вольностей запорізьких. Фортеці, які були тут, руйнувалися. Це також було вигідно і владі Туреччини та Криму, бо козаки, хоч і перейшли під протекцію кримського хана, все ж залишалися непевним елементом. Тому кримські війська на початку 1720-х рр. запобігли спробам січовиків відновити кодацькі укріплення.
У вісімнадцятім столітті
Одинадцятого року
Без бажання і до строку
Смерть взяла оту мороку -
За так званим Прутським миром
Знадившись турецьким сиром,
Був Петро дістався в пастку,
Й розплатився власним жиром.
Так чи трішечки не так
Був зруйнований Кодак.
Козаки, бездомні діти,
Намагались відродити:
Цеглу на Кодак возили,
Рів копали скільки сили...
Він зітхнув на хворі груди
І сказав:"Покиньте, люди!.."
І розпалося каміння,
І попадало у воду,
І заплаканеє сонце
Рано устає зі сходу,
І шумує річка сумно,
Що невдячно й нерозумно
Так взяли і розвалили
Стільки кам`яної сили.
Досить активно заселяється територія сучасного Дніпропетровська після повернення запорожців під російську протекцію. До нас дійшла скарга царичанської та китайгородської сотенної старшини на те, що козаки і селяни самовільно переселяються до Кодака, який знову заселяють запорожці [2, арк. 2-8]. Важко сказати, йдеться про Новий чи про Старий Кодак. Справді, якщо Старий Кодак поступово втрачає своє значення, то Новий набуває статусу паланочного центру, де знаходиться адміністрація та суд. Тут відбуваються ярмарки, функціонує школа, підтримуються у належному стані фортечні укріплення, які мусять захистити місцеве населення в разі ворожого нападу.
А Новий Кодак - піднявся
Й непогано розстарався:
Канцелярія і школа,
Церкви дві, хати довкола,
Переправа на Дніпро,
Суд та іншеє добро,
Що кладуть в подібне тісто,
Щоб зростало гарне місто!
Таким чином, від самого свого виникнення Кодак був важливим, перш за все воєнним, центром, який дозволяв контролювати судноплавство на Дніпрі та контакти Січі з "волостю". І польський уряд, і козаки сприймали його саме так. Інстинкт самозбереження примушував січовиків докладати всіх зусиль для знищення цього пункту контролю, щовилилося у повстання під проводом І.Сулими.
Події Визводьної війни дозволили не знищити Кодак, а поставити його під контроль Коша. Запорожці опиралися спробам будь-яких урядів розмістити у Кодаці свої війська. Крім воєнного, для Січі Кодак мав ще й економічне значення. Саме сюди надходило у ХVІІ ст. "хлібне жалування", тут також відбувалася вільна хліботоргівля. Кодак опинявся у вирі подій під час походів проти Кримського ханства, тут збирав охочих для виступу проти російського уряду донський отаман Кондрат Булавін. Зруйнування Кодака поставило Січ у скрутне становище, позбавивши фортеці, яка б контролювала підхід до першого порогу. Не маючи можливості відновити Старий Кодак, що було офіційно заборонено міжнародними угодами, запорожці зміцнили фортифікаційні споруди Нового Кодака, який у ХVІІІ ст. перетворюється на центр Кодацької паланки - адміністративної одиниці, що охоплювала значну частину правобережжя сучасної Дніпропетровської області.
?
Література
1. Центральний державний історичний архів України в м. Києві (далі - ЦДІАУК). - Ф. 51. Генеральна військова канцелярія. - Спр. 5470.
2. ЦДІАУК. - Ф.51. Генеральна військова канцелярія. - Спр. 5643.
3. Дніпропетровськ. Віхи історії. - Дніпропетровськ, 2001.
4. Ковальов А. М. Обеліски над Кодацьким порогом. - Дніпропетровськ, 2004.
5. Мицик Ю. А., Плохій С. М., Стороженко І. С., Ковальов А. М. Тії слави козацької повік не забудемо... - Дніпропетровськ, 1989.
6. Мицик Ю. А. Козацький край: Нариси з історії Дніпропетровщини XV-XVIII ст. - Дніпропетровськ, 1997.
7. Чернов Є. А. Начало времени "urbis" в истории Днепропетровска // Наддніпрянський історико-краєзнавчий збірник. Вип. 1. - Дніпропетровськ, 1998. - С. 110-114.
8. Швидько Г. К. Пошуки істини (до початкової історії м.Дніпропетровська) // Наддніпрянська Україна: історичні процеси, події, постаті. - Дніпропетровськ, 2001. - С.
Loading...

 
 

Цікаве