WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Нові дослідження археологічних пам`яток в пониззі Самари - Реферат

Нові дослідження археологічних пам`яток в пониззі Самари - Реферат


Реферат на тему:
Нові дослідження археологічних пам`яток в пониззі Самари
?
Під час робіт 2001р. нами була встановлена значна порушеність культурного шару на площі фортеці внаслідок антропогенної діяльності, в тому числі і наших сучасників. Тому основні зусилля були направлені на обстеження територій за межами самої фортеці, де, на нашу думку, міг знаходитися посад. Дослідженням 2002 р. підлягла майже вся площа пів-острова, за винятком його західної частини, де розташовано сучасне кладовище. Територія пів-острова засаджена деревами, схили у північно-східному і східному напрямках досить круті, а у північному - похилі. Для визначення культурних нашарувань на мису і найбільш перспективних ділянках берегової смуги були закладені шурфи, загальна площа яких становить 44 кв.м. Внаслідок розвідкових робіт була встановлена присутність на пів-острові кількох пам`яток, що чітко фіксують різночасовість його заселення.
Найбільш ранні матеріали відносяться до епохи пізньої бронзи. Вони зафіксовані шурфами та зборами впродовж берегової лінії північної ділянки пів-острова. Стратиграфія шурфів фіксує присутність культурного шару товщиною 0,6 м. В ньому знайдені не розділені поміж собою матеріали епохи бронзи (XIV - XIII до н.е.), раннього середньовіччя (VI - VII ст.) та доби козаччини ( XVII - XVIII ст.). Нижче знаходилися лінзи лессовидного грунту, що був насичений річковою мушлею. Під ними - виходи скальних порід.
Кераміка епохи бронзи представлена переважно банковидними формами, зовнішня поверхня загладжена, орнамент відсутній.
Матеріали раннього середньовіччя репрезентовані уламками профільованих горщиків з грубою шершавою поверхнею пеньківської культури. Поселення цього часу з виразним культурним шаром відкрите в східній частині берегової смуги, на відстані 150 м на захід від насосної станції. В шурфах, що тут були закладені, визначена така стратиграфія:
0 - 0,3 - шар дерну;
0,3 - 1 м - гумусний чорнозем із знахідками;
нижче 1м - материковий суглинок.
Культурні залишки включають уламки посуду та кісток тварин.
Також біля насосної станції на південний схід від неї зафіксовано залишки поселення черняхівської культури II - IV ст. Заслуговує на увагу знахідка тут двох арбалетовидних бронзових фібул.
В інших шурфах, що були зроблені вздовж північної смуги берегової лінії та прилеглих до фортеці ділянках, переважають матеріали доби козацтва. Це дає нам підставу вбачати в обстеженій території посад. Для визначення характеру та часу його заселення на околиці ближніх валів Богородицької фортеці нами був закладений розкоп, в якому було досліджене житло. Оскільки зараз готується до друку окрема його публікація, обмежимося загальними відомостями.
Житло являло собою землянку розмірами 3,8 х 3,6 м, глибина від сучасної поверхні 2,25 м. Вхід в землянку знаходився з східної сторони. Це коридор шириною 1,3 -1,35 м з трьома ступеньками шириною 0,6 - 0,7 м, висотою 0,4 - 0,5 м. Внутрішня площа землянки умовно поділялась на дві частини - житлову та кухонну. Житлова мала підпрямокутну форму та розміри 2,75 х 2,5 м. По кутах збереглися стовбові конусоподібні ямки діаметром на верхньому рівні 0,32 - 0,4 м, внизу - 0,18 - 0,23 м. Нам здається, що у данному випадку стовби не були елементами несучої конструкції землянки, а виступали основою дерев`яних нар, де спали стрільці або козаки.
За межами житлової частини, зліва від входу коридора, простежені залишки печі, димохід якої, очевидно, був виритий безпосередньо у грунті і тому не фіксувався. За визначенням Д.К.Зеленіна це так звана курна піч, що побутувала у східних слов`ян подекуди аж до XIX ст. [3, с.299]. Черінь печі був зведений з місцевого рваного граніту, куски якого з слідами обпалення були розкидані по підлозі житлової частини приміщення, та формованої цегли жовтого кольору.
Тут же in situ знайдені кістяна проколка, шкіряний каблук чобота, вівтарик з слонової кості з гравірованим антропоморфним зображенням та дно скляного кухля, що було прикрашене ззовні широкою смугою з защипами по краю. Типологічно близькі скляні вироби походять із пам`яток Полтавщини, що датуються XVII ст.[2, с.295; 4,с.125-126]. Аналогічні вироби представлені також серед гутних виробів давнього Києва [5, с.83]. Це дає підставу віднести до цього часу і житло - землянку посаду Богородицької фортеці.
Усі вищеозначені знахідки перекривалися стерильним прошарком суглинка. У наступний період котлован, що утворився внаслідок руйнації житла, використовувався як смітник, що обумовило значну чисельність різнотипових матеріалів, що були знайдені тут.
Найбільш значну групу складають вироби з глини, що представлені столовою та кухоною керамікою, кахлями, мілкою пластикою. Маються на увазі фрагменти дитячих іграшок (торохтільців та свистульок) та уламки люльок. Знайдена також значна кількість гральних фішок (понад 100 екз.), що були виготовлені з уламків стінок посуду. Їх форма наближається до круглої, краї обточені. Фішки різняться за розмірами та кольором (використано полив`яний, світло- та сіроглиняний посуд). Окрему групу становлять нечислені лощила підовальної форми, що також виготовлені на уламках стінок посуду.
Побутовий глиняний посуд представлений уламками вінець, крис, ручок, стінок та пласких днищ. Керамічне тісто щільне, із домішкою дрібного піску. Поверхня кераміки переважно різних відтінків сірого та жовтого кольору. Незначну за кількістю групу становить сірий т.зв. задимлений посуд, орнаментований горизонтальними смугами рифлення.
За функціональним призначенням в керамічна колекція поділяється на кухонний і столовий посуд. Серед кухонного домінують горщики. Вони мають розтрубоподібну шийку та невелику вертикальну петельчасту ручку, що кріпилася до верхньої частини шийки і до плеча. Характерною ознакою є потовщення внутрішнього ребра в основі шийки. Орнамент вкриває вінця та верхню частину тулуба. Його виконано шляхом нанесення мінеральної фарби різних відтінків коричньового та світло-коричньового кольору на поверхню висушеного кольору, який після цього обпалювали. Орнаментальні композиції складаються із прямих та хвилястих ліній (кривульок за О.Пошивайлом) різної амплітуди та товщини, зигзагоподібних ліній з потовщенням, рядів мазків у вигляді перевернутих ком, скісних мазків та гачків, косої сітки. Столовий посуд включає такі типи: глечики, тарілки, полумиски, кухлі.
Скляні вироби досить чисельні і неоднорідні за складом. Перш за все це фрагменти віконних шибок із світлого тонкого скла з зеленкуватим відтінком. Посуд виготовлений переважно з непрозорого зеленого скла. Він вирізняється масивністю стінок та днищ. Деякі фрагменти мають оздоблення у вигляді наліпної смуги.
Вироби з металу нечисленні і репрезентовані бронзовими гудзиками, залізними пряжками, долотом з вузьким прямим лезом тощо. Датування усієї колекції, що походить із котловану житла, грунтується на знахідках монет - російської денги 1730 р. та кримської акче першої половини XVIII ст. (визначенняВ.М.Шалобудова).
Подальше дослідження здобутих матеріалів дозволить конкретизувати етапи заселення цього району, етнічний склад населення, розкрити певні аспекти традиційно-побутової культури. Важлива роль у вирішенні цих завдань належить керамічним виробам, що походять із котловану житла. Саме подальший їх типолого-технологічний аналіз дозволить визначити особливості останніх, що, на наш погляд, пов`язані як з напрямком торгівельних зв`язків, так і етнічним складом населення Присамар`я цього часу.
?
Література
1. Бинкевич В.В., Камеко В.Ф. Городок старинный запорожский Самарь с перевозом. - Дніпропетровськ: Пороги, 2000.
2. Белько О.О. Гутні вироби з Полтави// Полтавський археологічний збірник 1999. - Полтава: Археологія, 1999. - С.293-295.
3. Зеленин Д.К. Восточнославянская этнография. - Москва: Наука, 1991. - 507с.
4. Ханко О.В. Гутне скло XVII-XVIII ст. з Полтави// Археологічний літопис Лівобережної України. - Полтава: Археологія, 2/2001.- С.125-127.
5. Шовкопляс А.М. Некоторые гутные стеклянные изделия из Киева // Культура средневековой Руси. - Ленинград, 1974. - С.81-85.
Loading...

 
 

Цікаве