WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Закономірності розвитку історіографічних концепцій - Реферат

Закономірності розвитку історіографічних концепцій - Реферат

поступового руху та наближення до істини, що довічно ускладнюється та відсувається від учених. Характер такого руху представляється нам вельми схожим у обох об`єктів порівняння. Зокрема, можна простежити певні аналогії в характері розвитку сприйняття людиною навколишнього світу - у пізнавальній і розумовій активності людини - і в пізнанні співтовариством учених закономірностей ЗІР.
Отже, можна стверджувати, що ідеї про ЗІР є своєрідна підмножина всіх ідей, які виникають та існують у суспільній свідомості при сприйнятті цією свідомістю людської історії.
Передбачається, що розвиток уявлень істориків, творців концепцій ЗІР проходить ті ж стадії, що й розвиток сприйняття людиною навколишнього світу. Спочатку (в період родоплемінного ладу) суспільна свідомість, що сприймає історію, оперує лише деякими найпростішими "до-образами", навіть сукупність яких, видимо, не можна ототожнити з концептуальністю. Людина на такій же стадії дитинства в процесі пристосування ока до оберненого світу сприймає весь світ у вигляді різнокольорових безформних плям, що зливаються [6]. Потім відбувається поступове формування базових образів і понять, у число яких синкретично входять, наприклад, лінійні та циклічні ідеї. Достовірно відомий уже результат такої діяльності в роботах античних істориків. Далі синкретична сукупність образів диференціюється, окремі образи породжують поняття та концепції. Кожне таке поняття переживає певний розвиток шляхом ускладнення - уточнення змісту, структури й форм образу, що описується ним. Однак як і у свідомості людини, не всі образи одночасно стають поняттями й не всі поняття отримують однакову частку уваги з боку суспільної свідомості. Проте поступово відбувається раціоналістичний розвиток практично всіх понять і уявлень, про ЗІР у тому числі. Потім, оскільки свідомість, вочевидь, не може зупинятися на досягнутому, а можливості "логічного" розвитку поняття вичерпані, відбувається переворот у погляді не на поняття, і навіть не на образ, а на саму історію ("історичне поле") загалом, що правила колись за основу формування образів і пізніших понять. Аналогічні перетворення (трансформації) відбуваються у свідомості людини при експериментах з окулярами, лінзи яких перевертають зображення догори ногами, роблячи його таким же, як в очах немовляти. Подібний погляд можливий, судячи з літератури, у деяких поетів і взагалі людей, званих геніями [11; 13, с. 46 - 48; 1, с. 3 - 14]. За твердженнями психологів [6, с. 67 - 89; 14, с. 238 - 249], при такому перевороті погляду людина змушена знову формувати на основі не зовсім чітких (деяких) базових елементів (колірних, протогеометричних тощо) образи й поняття, у яких вбачатиметься їй світ.
Концепції, які пропонувалися на основі такого "оберненого" підходу (фактично це були набори образів з нечіткими поняттями) спочатку відкидалися представниками традиційних для відповідного часу поглядів на історичний процес. Приблизно так само відкидаються так званою "дорослою" думкою дитячі погляди на світ. Однак потім поступово нові образи ставали основою історіографічної традиції й витісняли старі. Потім повторювалася стадія раціоналістичного розвитку нових образів в поняття й концепції.
Очевидна можливість циклічного відтворення подібної схеми в розвитку розуміння історії є подібна її постійному відтворенню у свідомості людини. Природно, що наведений вище опис розвитку уявлень про ЗІР є агрегована ідеальна схема і реальний розвиток зазнавав різних модифікацій і трансформацій.
Відповідно до викладених припущень спробуємо, не претендуючи на повноту, окреслити, як виглядав розвиток циклічних концепцій ЗІР, що відбувався, до речі, у певному протиборстві перш за все з лінійним сприйняттям історичного процесу.
Історично першим варіантом сприйняття історії було лінійне (уявлення про лінійність часу), яке відображало найпростішу ідею послідовної фіксації подій [7; 8]. Таке сприйняття було характерне для давніх єгиптян і було розвинуте античною історіографією в напрямі універсалізації (розглядалася історія не тільки свого, але й сусіднього народів), прагматики і навіть певної критики джерел. Зазначимо відразу, що для формування в Єгипті ідеї лінійного часу практично не знадобилося поняття історичного джерела й навіть наявності великої кількості джерел. Однак поряд з цим антична історіографія внесла в лінійне сприйняття історії, що стало вже традиційним з давньоєгипетського часу, циклічну складову частину. Найбільш повно цей циклізм виразив Полібій [3, с. 6 - 21]. Він висловив ідею про кругообіг форм політичного устрою, спираючись на ідеї Аристотеля щодо шести цих форм. Однак він не тільки обмежив циклізм в історії сферою політики, але і в ній виявив виняток - римську державу, у якій кругообіг політичних форм був зупинений початком "гармонійного поєднання" трьох позитивних форм (монархії, аристократії й демократії).
Для античної історіографії характерне розширення кругозору на всю ойкумену, диференціація окремих жанрів історії (передусім виділялися політична й військова історія), формулювання мети історичного твору (пошук причин тих чи інших подій, прагматизм), залучення максимальної кількості доступних джерел і навіть критика джерел з позицій раціоналізму Однак при всіх цих досягненнях циклізм був лише синкретичне вплетений у лінійне в цілому сприйняття історіографією того часу історичного поля.
Християнська історіографія розвинула ідею універсальності історії й фактично забула циклічні ідеї, як, проте, і багато інших наукових атрибутів історії.
У XVIII ст. італійський учений Джамбатіста Віко [2], спираючись на критику античності вченими XVII ст., запропонував перше циклічне уявлення всіх аспектів всесвітньої історії. Характерно, що запропонована ним концепція ЗІР здавалася його сучасникам найповнішим анахронізмом. Архаїчний (архаїзований) характер викладення концепції Дж. Віко, майже повне нехтування джерелами і, найголовніше, абсолютно незвичайний підхід до історії, яку традиційно розуміли як лінійну, не сприяли популярності цієї концепції. Однак усі названі риси свідчать про те, що ця концепція була результатом повного перевороту в погляді на історію, аналогічного до погляду крізь лінзи, що перевертають зображення. Так само, як і у випадку з лінзами, Дж. Віко не будував свою концепцію на абсолютно чистій основі строкатого історичного полотна - він використав як робочий апарат осмислення образів історичного полотна ідеї християнської етики й загальні ідеї про природу людини.
Унаслідок указаних недоліків концепція Дж. Віко залишилася лише пам`яткою історико-філософської думки, незаслужено забутою на довгі роки, що так і не набула поширення в історичній науці.
У 1869 р. у Росії була, видана книга М. Я. Данилевського "Росія і Європа" [5], у якій викладено абсолютно новий для того часу цілісний погляд на російську й світову історію.
М. Я. Данилевський висловив ідею про те, щовсесвітньо-історичний процес - це процес зародження, розвитку, розквіту й згасання культурно-історичних типів (КІТів). Він уважав, що "природна система історії повинна полягати в розрізненні культурно-історичних типів розвитку як
Loading...

 
 

Цікаве