WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Еволюція образу малоросійської історичної науки середини XVІІІ - початку XIX століття в українській історіографії - Реферат

Еволюція образу малоросійської історичної науки середини XVІІІ - початку XIX століття в українській історіографії - Реферат

контролю. Образ історіописання кінця ХVIII - початку XIX ст., запропонований М. Марченком, мало чим різниться від традиційного погляду на неї народницької історіографії: Її представники постають як носії вузькокласових інтересів і творці історичних праць-компіляцій, підпорядкованих нагальним соціально-політичним проблемам, а отже від них марно чекати якоїсь об`єктивності. Дослідження М. Марченка, попри намагання автора утриматися в рамках офіційних оцінок та реверанси у бік пануючої ідеології (на зразок охарактеризування українських істориків в еміграції як "буржуазно-націоналістичних прислужників імперіалізму", "націоналістичного охвістя" тощо), не оминуло критики з боку офіційної радянської історіографії: у рецензії на дослідження зазначалося, що автору не вдалося в достатній мірі передати боротьбу передових прогресивних думок проти реакційно-консервативних, та інкримінувалася ідеалізація дворянських істориків, а також посилання на "буржуазно-націоналістичні" праці В. Антоновича і М. Грушевського без будь-яких критичних застережень [8]. Водночас розвідка набула розголосу і в закордонному українознавстві, зокрема на шпальтах "Українського історика" у 1965 р. Л. Винар відзначав, що "Історіографія" М. Марченка свідчить про частинну переоцінку радянськими істориками недавніх історичних концепцій "меншого зла", згідно з якими прилучення України до Росії вважалося відносним добром" [9].
Осібне місце у висвітленні історіографії другої половини ХVIII - початку XIX ст. належить специфічній у цьому плані роботі О. Оглоблина "Люди старої України" (1959), ціллю якої є аналіз суспільно-політичних процесів ХVIII - XIX ст. через їхнє віддзеркалення у біографічних нарисах діячів Гетьманщини. Хоча матеріали цієї розвідки зосереджені переважно у генеалогічній площині і не присвячені безпосередньо аналізу історіописання періоду, їхній зміст є досить показовим. Робота О. Оглоблина є безпосередньою відповіддю на працю О. М. Лазаревського "Люди старой Малороссии", намаганням виправити хибне уявлення, яке склалося про персоналії ХVIII ст. під впливом праці останнього. У передньому слові автор розкриває умови, які завадили О. Лазаревському стати "безпристрасним літописцем": особисті - "він знав багатьох нащадків того панства, глибоко байдужих до свого народу", та професійні - "він був надто захоплений своїм методом, а це здебільшого були судові та адміністративні акти, які фіксували насамперед не кращих людей і не добрі їх діла". Натомість О. Оглоблин ставив собі за мету сказати слово правди про тих діячів, що здебільшого "цілком свідомо діяли на славу, честь і оборону своєї Великої Батьківщини" [10]. Цінністю роботи насамперед є поважна джерельна база та найповніший на той час обсяг біографічних відомостей про новгород-сіверських діячів ХVIII ст. Проте, автор так само не зміг уникнути суб`єктивізму, за який дорікав О. Лазаревському.
Намагаючись "воскресити науково тих людей Старої України", О. Оглоблин ідеалізує діяльність та погляди об`єктів свого дослідження. Прагнення скласти уявлення про українську провідну верству не лише як про звичайних шукачів прав російського дворянства і "лицарів маєткового збагачення" коштом національних інтересів.(призвело до наділення еліти Гетьманщини усіма рисами національно свідомого українства XX ст., які, на думку автора, мали бути притаманні патріотам ХVIII ст.
Cучасні історіографічні концепції знайшли найбільш повне відображення у монографії харківського дослідника В. Кравченка "Нариси з української історіографії епохи національного Відродження (друга половина ХVIII - середина XIX ст.)" (1996). Розгляд української історіографії здійснено під кутом зору нетрадиційним для його попередників. Вона розглядається не з позицій національної замкненості і внутрішнього цілком самодостатнього розвитку, а вписана в контекст загальноєвропейських традицій просвітництва і романтизму та розвитку російської історіографії. Новизною роботи є розгляд історичної думки середини ХVIII - початку XIX ст. у контексті цілісної соціокультурної ситуації, яка склалася на теренах Наддніпрянщини в цей період, без намагання звести різноманітні прояви суспільної думки чи то до яскравих автономістичних прагнень, чи то до прагматичного бажання швидкої інтеграції до Російської імперії, щоб отримати рівні з російським дворянством права: "Відсутність чіткої національної визначеності приводила, як правило, до поєднання в творчості одного і того ж автора елементів просвітницької критики і патріотичної реалізації минулого, імперської ідеї з автономістичною" [11]. Дослідник, визначаючи особливості історіописання епохи (відсутність організаційної основи для його розвитку, еклектицизм, обмеження географічних рамок робіт історією Лівобережжя і Середнього Подніпров`я, звуженість тематики) розглядає їх як такі, що були природнім продуктом епохи.
Опис історичного письменства другої половини ХVIII - початку XIX ст. міститься і у навчальному посібнику з історіографії І. Колесник. У її роботі, що синтезує результати попередніх досліджень у галузі історіографії національного відродження, виокремлено такі специфічні риси історичних розвідок доби, як наявність серед них двох рівноправних напрямків: історіописання та антикварної діяльності; належність розвідок до русла загальноросійської історіографії та мислення шляхетських істориків у категоріях численних лояльностей. Провідним типом ХVIII ст. І. Колесник називає історика-збирача, аматора рідної старовини [12].
Підсумовуючи, слід відзначити, що образ історіографії другої половини ХVIII - початку XIX ст. зазнав еволюції, зумовленої зміцненням акцентів дослідження та зміною критеріїв оцінки: він видозмінився від уявлення про представників шляхетської історіографії як про речників суто становихінтересів або виразників автономістських ідей до розгляду їх як людей своєї епохи наділених притаманними їй вадами і перевагами. По мірі усвідомлення факту, що при вивченні доробку попередників навряд чи можна послуговуватися критерієм рівня сучасної дослідникам науки, головна увага зосередилася на вивченні умов появи історичних праць, зовнішніх впливів на них, світоглядних особливостей авторів ХVIII - початку XIX ст. Цілком природно, що сучасне намагання відходу від свідомо заідеологізованих досліджень історичних творів минулої епохи завдячує своєю появою більш раннім історіографічним розвідкам кінця XIX - XX ст., розгляд шляхетської історіографії в яких може видатися тенденційним, якщо не враховувати, що він так само був породжений особливостями доби і рівня розвитку науки, як і історичні твори кінця ХVIII - початку XIX ст.
Література
1. Когут 3. Формування української національної історіографії // Четвертий міжнародний конгрес україністів. Історія. - Одеса, Київ, Львів, 1999. - Ч.2: XX ст. - С.З.
2. Василенко М. К истории малорусской историографии и малорусского общественного строя // КС. - 1984. - № 11. - С. 247.
3. Там же. - С.248.
4. Грушевский М. Развитие украинских изучений в ХІХ веке и раскрытие в них основных вопросов украиноведения // Украинский народ в его прошлом и настоящем. - Спб., 1914. - Т. 1. - С. 1-37. Див. український переклад: Грушевський М. Розвиток українських досліджень у XIX ст. і вияв у них основних питань українознавства / Пер. Л. Лимана // УІ. - 1989. - Ч.1-3 (101-103). - С.89.
5. Ковальський М. Іван Крип`якевич про українську історіографію з давніх часів до останньої третини XIX ст. // На службі Кліо. - Київ, Нью-Йорк. Торонто, Париж, Львів, 2000. - С. 310.
6. Дорошенко Д. І. Огляд української історіографії - К.,1996. - С.44.
7. Марченко М. Українська історіографія (з давніх часів до середини XIX ст.). - К.,1959. - С.83.
8. Див.: Гуржій I., Сарбей В., Ткаченко М. За дальший розвиток української радянської історіографії // Комуніст України. - 1960. - № 6. - С.85-91.
9. Рубльов О. Маловідомі сторінки біографії українського історика // УІЖ. - 1996. - № 1. - С.118.
10. Оглоблин О. Люди Старої України та інші праці. - Острог, Нью-Йорк, 2000. - С.38.
11. Кравченко В. В. Нариси з української історіографії епохи національного відродження (друга половина ХVIII - середина XIX ст.). - Харків, 1996. - С.290.
12. Колесник І. І. Українська історіографія (ХVIII - початок XX ст.). - К., 2000. - С.203.
Loading...

 
 

Цікаве