WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → "Лебедина пісня" видатного історика Вернера Конце - Реферат

"Лебедина пісня" видатного історика Вернера Конце - Реферат

компаративістики ще чекають на своє вирішення. Тобто дану частину Європи годі уявляти лише як конструкт історії подій, поєднаний лише "національними питаннями", запізнілою модернізацією чи Варшавською угодою.
Разом з тим повинні відмітити, що компаративістичні дослідження та сприйняття цих доволі штучних "європейських просторів" є не зовсім таки доречними для українських гуманітаріїв. Хоча й ситуація в українській історіографії доволі нагадує сумну приказку, що "всі знають куди гребти, лиш на весла нікому сісти", абсолютно не бажаючи вказувати шлях, нам здається, що сприйняття польської моделі "Центрально-Східної Європи", що розповсюджується зараз в українській гуманітарній думці є досить таки хибним і не вірним, насамперед, в галузі "політичної історії". Держави "Ostmittel" (за визначенням В. Конце) пройшли трішки інакший шлях ніж Україна і українці - це істотно відбивається на дослідженні ХІХ - поч. ХХ ст. [12]. Але річ не лише в тому. Насамперед, задля подібних дослідів українським гуманітаріям, напевно, як це небанально лунає, слід сконструювати власний простір, назвавши його "Східною Європою", "Міжєвропою", "Східно-Південною Європою" тощо і в центр подібних досліджень ставити, насамперед, Українську територію (з печенігами, половцями, Кримським ханством тощо) й зону контактувань спільноти на цій території з сусідами, історію сусідніх спільнот (Молдову, Білорусь, Польщу, Росію). Бо ж уже давно українським історикам пораджено попередниками дивитись на власну історію не з Кремлівського пагорбу чи краківських передмість (додамо, не з гарвардських кафедр чи будапештських симпозіумів), а з Андріївського узвозу. Нічого провінційного й ганебного в тому немає. Бо навіть визначний В. Конце не знає куди притулити Україну говорячи про бароко: "У зв`язку з церковною унією в цілому польсько-литовському оформленому просторі Білорусі та України надзвичайно розвинулася латинсько-візантійська мішанина в церковній архітектурі. При цім надто розквітло бароко. Не зважаючи на те, що в Росії залишалося обмежене сприйняття західних мистецьких форм, в східно-слов`янських областях утримувався пізній культурний кордон між Східно-Центральною та Східною Європою, особливо вимірний в архітектурі й образотворчому мистецтві" (с.149).
?
Література
1. Історія Центрально-Східної Європи. Посібник для студентів історичних і гуманітарних факультетів університетів / за редакцією Леоніда Зашкільняка. - Львів: Львівський національний університет імені Івана Франка, 2001.
2. Див. перекладену російською статтю: Юрген Кокка. Социальная история между структурной и эмпирической историей // Thesis - весна 1993. - С.175-176.
3. Детальніше в післяслові Кляуса Церкака до рецензованого нами видання: Werner Conze als Osteuropahistoriker. - S.238-248.
4. Насамперед, маємо на увазі серію "Dentsche Geschichte im Osten Europes", засновану Вернером Конце. На жаль, для нас приступне лише одне видання даної серії: Harmut Boochman. Ostpreu?en und Westpreu?en. - Berlin: Siedler-Verlag, 1992.
5. Власне, німецькомовне сприйняття Центральної та Східної Європи досить цікаве. Австрійці, наприклад, "під Центральною Європою розуміли й розуміють на сьогодні знову багато народів та областей, які свого часу належали Дунайській монархії (Австро-Угорщині В.М. )" (Hans Hecker. Osteuropa - Mitteleuropa - Europa. Historische Erfahrungen und politische Perspektiven // Dialogkongress: Westeuropa - Osteuropa des ?sterreichischen College in Alpbach, 1990. - S.18). Про все те, до речі, зараз чимало пишеться, в цьому разі істотною нам видалася стаття: Barbara Serloth. Mitteleuropa zwischen Mythos und Wirklichkeit // Bew?ltigen oder Bewahren: Dilemas des Mitteleurop?schen Wanders / (Hg.) Peter Gerlich, Krzysztof Glass. Wein: ?sterreichische Gesellschaft f?r Mitteleurop?ische Studien, 1994. тощо.
6. Польське уявлення й конструювання Центрально-Східної Європи, базоване багато в чому на працях визначного польського історика Оскара Галєцького, зараз істотно розвивається, особливо завдяки створеному в Любліні інституту Центрально-Східної Європи (Instytut Europy ?rodkowo-Wshodniej). Між тим Центрально-Східна Європа в польському уявленні інколи здається територією колишньої Речі Посполитої (в часи розквіту й "золотого спокою"). (Однак див. видання згаданого інституту: Historia Europy ?rodkowo-Wshodniej / red. Jerzy K?azowski. - Lublin, 2000. -t.2 (в розділі бібліографії центр.-східні країни - Польща, Чухія, Словаччина, Угорщина, Румунія, Хорватія, Словенія, Литва, Латвія, Естонія, Білорусь, Україна (част. Німеччини Лужицькі Серби). - S.271-275). Ще раз наголосимо, що в Україні сприйняли саме цю схему (див. згаданий підручник Історія Центрально-Східної Європи. - Львів, 2000), додавши балканські держави (Сербію, Албанію, Боснію, Чорногорію, Македонію, Грецію) й врешті Молдову.
7. Jeno Sz?cs Trzy Europz. - L?blin: Instytut Europy ?rodkowo-Wshodniej, 1995. - S.32 (Східна Європа від кордонів польських по Урал), 61-62, 73-74.
8. З приводу населення українських Карпат див. цікаву українську розвідку Гошко Юрій Звичаєве право населення українських Карпат та Прикарпаття XIV-XIX ст. - Львів: Інститут народознавства НАН України, 1999.
9. В. Конце побіжно спиняється й на проблемі польсько-литовської держави, де українці були мовними й конфесійними чужинцями, що мало фатальні наслідки (с.123-124), на Люблінській унії (с.125-127), релігійній толеранції в Речі Посполитій та проблемі православ`я в XVI ст. (с.129-131), нарешті, на церковній унії 1596 р., що, як слушно зауважує історик, підсилила ідеологічну леґітимізацію загарбань Москви як допомогу одновірцям - спочатку в Україні й Білорусі, потім на Балканах.
10. Див. про особливі форми європейської сім`ї: Mitterauer Michacl Europ?ische Familienformen in interkulturelen Vergleich // M. Mittelrauer Historisch-Antropologische Familien for Schung. Fragenstellungen und Zugangweisen. - B?hlau, 1990; Хаджинал Джон. Европейский тип брачности в ретроспективе // Брачность, рождаемость, семья за три века. - М.: Статистика, 1979;
11. Існує цікава російська робота з компаративних досліджень про становлення російської бюрократії: Медушевський А.Н. Утверждение абсолютизма в России. Сравнительное историческое исследование. - М.: "Текст", 1993.
12. Див. наприклад, Гирич Ігор. "Народництво" та "державництво" в українській історіографії: проблеми змістовного наповнення понять // Молода нація. - №4. - 2001. - С.22.
Loading...

 
 

Цікаве