WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → "Лебедина пісня" видатного історика Вернера Конце - Реферат

"Лебедина пісня" видатного історика Вернера Конце - Реферат

західним для Ostmitteleuropa). На просторі Східно-Центральної Європи відбувається зіткнення й змішування різних етносів (кельтів, германців, слов`ян) - це вплинуло як на подальші соціальні структури, так і на ставлення до влади. Себто другою характерною рисою для даного простору, поруч з християнізацією, вчений вважає формування політичних утворень князівсько-шляхетських "націй" (чехів, поляків, угорців) поблизу з "націями" баварців та саксонців. Подальшу історію протсору В. Конце розглядає як його впорядження(Ronmoordnung) - функціонування селянських поселень і утворення міст. Саме тут яскраво і виявився німецький елемент і масові переселення німецьких сімей на схід 12-14 ст. Таким чином, правові відносини й соціальні інституції на просторі Східно-Центральної Європи безпосередньо формувалися під німецьким впливом, а чому б і ні, згадаймо вплив "Саксонського зерцала", "магдебургського права" на українських землях, не зовсім Ostmittel Європі. Саме в цей час почався, на думку В. Конце, виокремлення "націй" за мовними параметрами, процес, який істотно поглибився у 16-18 століттях, і призвів до вагомих наслідків у 19 ст. Тобто, починають створюватися "мовні кордони" між німцями й іншими етнічними спільнотами простору (Автор повсякчас наголошує, що в 12-14 ст. мовні особливості ще не набули політичного значення). Дана доба розглядається вченим і в ракурсі переміщення населення на просторі й заселення тих чи інших земель (тут, між іншим, Конце відводить місце й рутенам (українцям), що залюднюють Карпати, Бескиди й частково Татри, "бойки, лемки, й східніше гуцули" (с.96-97), відзначає вплив на переселенців "волоського права" [8]).
Близько 1400 р. зведення наймолодшого, східного реґіону "латинської Європи" завершилося. "Християнізацію" закінчено, країни й "нації" визначено, впорядковано господарство й суспільство - простір "територіалізовано". Закінчення "територіалізації" - початок нового етапу (Габсбурґи починають претендувати на володіння Австрією і Богемією, леґітимізується держава Ордену (з 1525 р. виокремлено в герцогство Прусію), прибалтійські держави виокремлюються в окремі утворення "німецькі нації" (німецькомовна еліта серед німецького населення), в Польщі, Литві, Угорщині розквіт "шляхетських націй" досягає кульмінації [9]).
Після розгляду завершення "територіалізації" вчений зупиняється на чергових особливостях, що формують цілісність простору: "рушійних силах, зміні влади й структурних перетвореннях". Насамперед, об`єднавчою силою для простору виступає загроза ззовні, що уособлювалась Великим князівством Московським та Османською імперією. Саме в цьому розділі чимало місця відведено українським подіям 17 ст. і зіткненню "Латинської і Греко-руської Європ". Хоча Петро Перший на поч. 18 ст. вирішив "довготривале напруження між європейською модерністю й заперечливою старорускістю" на користь першої. Як не дивно, але чомусь Конце уникає такої істотної в 17 - поч. 18 ст. шведської загрози.
Після зовнішньої загрози, історик відзначає втягнення Східно-Центральної Європи в загальноєвропейські процеси "структурних змін" (Гуманізм, Ренесанс, Реформація, Контрреформація разом зі збільшенням ролі освіти й відкриття університетів). До цих суспільних і структурних трансформацій В. Конце зараховує як гуситський рух, так і розповсюдження реформаційних вчень та контрреформацію. Ці "структурні перетворення" та зовнішня загроза ставали останніми потужними акордами ранньомодерної Східно-Центральної Європи перед поглинанням її могутніми імперіями.
Власне, розвиток простору в 18 століття залежав від суперечок між Романовими, Габсбурґами та Гогенцоллернами. Конце так і не закінчив розділ, почавши оглядати лише виникнення австрійської потуги на південному сході і, відповідно, рух за державність угорської шляхти. У зграбного історика все зграбне, навіть незакінчені речі, навіть шкіци й начерки. І питання не в продовженні реконструкції ідей В. Конце, а в їх значенні для подальших досліджень. Конце переконливо показує, що історію реґіону, простору можна істотно не розчленовувати (хоча без цього не обійтися, особливе часто бере гору над загальним), розглядати не поспіль уривково, а на тлі "структурних" процесів: "християнізації", утворення "середньовічних націй", вплив німецького населення, "територіалізація" тощо. Отже історія подій переходить в інший кшталт, стає часто не провідною, а допоміжною, задля висвітлення того ми іншого соціального перетворення. Тобто, один з головних ракурсів дослідження просторів, не лише дослідження змін кордонів держав, але й трансформації соціуму. Тобто провідною метою для історика є дослідження суспільства у висвітленні загального й особливого в певних реґіонах - головним пріоритетом є вивчення історії структур. Це досить важлива риса, котра, здається, буде і є притаманною немецькомовним виданням з історії Європ. Візьмемо, наприклад, цікавий підручник, виданий у Мюнхені 1999 р. - "S?dosteuropa Ein Handbuch Gesellschaft, Politik, Wirtschaft, Kultur" (Південно-східна Європа. Суспільство, політика, господарство, культура) (відзначимо, немає історії). Вступ - визначення "S?dosteuropa" (східна, бо переважно православна). А далі найцікавіші для історика розділи - "Структурні рамці та історичний спадок" (Культура та утворення держав, простір і заселення, політичний розвиток в новий час), "Люди і суспільство" (модернізаційні впровадження населення й соціальна структура, церкви й релігійні спільноти, меншини й національна політика). Передусім, дані проблеми мають історичний контекст, висвітлюються історично. Даний приклад дуже цікавий і повчальний для студій над "Європами".
Мало того, здається, всю історію великого простору (але не "Ostmitteleoropa" чи "?rodkowo-Wshodniej Europy") від Трієста до Уралу (включно з колишніми імперськими державами Прусією, Австрією, Росією) можна досить не зле розглянути на тлі низки структурних перетворень та соціальних процесів. Хоча б з огляду на панування на цьому просторі особливого типу сім`ї, т. зв. "російської", з низкою ознак, які істотно відокремлюють цю соціальну інституцію від інших форм сім`ї в Європі [10]. Так само історії цих держав мають багато спільного в своїх "селянських питаннях", зокрема, й у виникненні залежних прошарків й закріпачення селянства у XV-XVIII ст. До цього, певно, цікаво було б зважити й на подібність системи управління, що у XVII-XVIII ст. призвела до формування особливих форм європейської бюрократії [11] і т. ін. Усі ці проблеми історико-порівняльних студій,
Loading...

 
 

Цікаве