WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Формування української державницької ідеї 1648-1649 - Реферат

Формування української державницької ідеї 1648-1649 - Реферат

політичному розвитку козацької України, чому протистояла демократично-охлократична тенденція (протягом 1648 р. для розв`язання важливих питань 5 разів скликалася "чорна рада"). Проти зміцнення гетьманської влади виступала й частина старшини, зокрема, наказний гетьман М. Кривоніс. У джерелах є згадка, що він у другій половині липня відмовлявся виконувати окремі розпорядження Б. Хмельницького під тим приводом, що той не був "нашим присяглим гетьманом, так і я ним можу бути, як і ти" [31]. Однак Б. Хмельницький неухильно посилював свою владу. Це сприяло формуванню харизматичності його особи серед українців як їх визволителя з польської неволі та рятівника православної віри. Тому у серпні він вже мав певні підстави заявити посланцям А. Кисіля: "не така у нас тепер справа, як [це було] здавна у Війську Запорозькому, бо я з черню не раджуся і з нею не спілкуюся" [32]. Спромігся він також покарати за непослух М. Кривоноса та найближчих його соратників [33].
Через брак джерел вкрай складним і не до кінцяз`ясованим залишається питання про політичні плани гетьмана восени 1648 р. Окремі дані промовляють, що вже у вересні в нього з`являються наміри звільнити з-під польського панування західний регіон. Здобувши перемогу 23 вересня під Пилявцями, він інформував свого брата у Сосниці, що вирушив до Варшави [34]. Полонений сенчанський козак повідомив поляків, що Б. Хмельницький "думає відняти польські володіння до Вісли, лише за Віслу йти не хоче. Зимувати хоче обов`язково тут, у Польщі, і стоянку свою хоче мати під Замостям" [35]. Заходи гетьмана під час походу до Львова, а згодом до Замостя (жовтень-листопад) - розіслання у різні куточки західноукраїнського регіону підрозділів з метою звільнення краю, тісні зв`язки з місцевим населенням, формування органів влади [36] дають підстави висловити міркування, що він розглядав їх як складову частину боротьби за утвердження козацької держави.
Разом з тим доводиться констатувати, що у цей час ні гетьман, ні більшість старшини не спромоглися сформувати ідею створення незалежної держави в етнічних межах України, а відтак і висунути відповідну політичну програму. Мав рацію С. Томашівський, стверджуючи, що у Б. Хмельницького не могло бути думки "про повну державну самостійність України" [37]. Очевидно, ми не помилимося, коли відзначимо, що гетьман та його однодумці прагнули домогтися, щоб майбутній король Польщі став також "королем руським" і визнав автономію козацької України щонайменше в складі Київського, Брацлавського, Чернігівського, Подільського і Волинського воєводств, де було "козаков много" [38]. Правда, маємо свідчення королівського посла Я. Смяровського, що полковники М. Кривоніс і П. Головацький у другій половині листопада наполягали на залишенні під козацьким контролем усієї звільненої території Західної України (на жаль, не відомо, з яких міркувань - політичних чи воєнно-стратегічних) [39].
Яким чином Б. Хмельницький сподівався реалізувати ідею автономії козацької України? Його наступні кроки підводять до думки, що він пов`язував це з реформуванням державно-політичного устрою Речі Посполитої, яке, на його погляд, мав здійснити монарх-некатолик, зміцнивши свою владу при підтримці козаків (на oо першим звернув увагу В. Липинський [40]). Під цим кутом зору стають зрозумілими його наміри звести на польський трон (король Владислав IV помер 20 травня 1648 р.) московського царя [41]. Оскільки Олексій Михайлович не поспішав розпочинати військові дії проти Польщі, то гетьман, напевно, вже у вересні пішов на встановлення контактів з трансільванським князем Д`єрдєм І Ракоці, котрий готував 30-тисячну армію до можливого походу у Польщу, аби посадити на трон свого сина Сиґизмунда [42].
Одночасно Б. Хмельницький намагався вплинути на хід боротьби за корону у середині Польщі між Яном Казимиром та Каролем Фердинандом (братами покійного короля). Чому він вирішив підтримати кандидатуру Яна Казимира, з`ясувати надзвичайно важко. М. Кордуба та Л. Кубаля, опираючись на деякі джерела, висловили міркування, що стосунки між Б. Хмельницьким і Яном Казимиром зав`язалися ще у серпні [43]. Гіпотетично можна уявити, що гетьман керувався кількома міркуваннями: по-перше, для реалізації задуму більше підходила особа Яна Казимира, "вихованого за кордоном" і "чужого польсько-шляхетським традиціям", ніж Кароля Фердинанда - "завзятого ворога іновірців" [44]; по-друге, підтримка "слабкішого" претендента за певних обставин могла дати привід для безпосереднього втручання у внутрішньополітичну боротьбу; по-третє, Б. Хмельницький сподівався, що, прийшовши до влади при підтримці козаків, Ян Казимир реформує політичний устрій Речі Посполитої й надасть автономію Україні.
Враховуючи сказане, вважаємо, що Я. Федорук цілком слушно поставив під сумнів поширений в історіографії погляд С. Томашівського про похід Б. Хмельницького у Галичину як такий, що відбувався під тиском татар [45]. Він проводився з ініціативи гетьмана, щоб вибороти автономію для козацької України. Причому це пов`язувалося, у кращому випадку, із зведенням на престол трансільванського князя, в гіршому - Яна Казимира. Оскільки відомості про вступ у війну Трансільванії не надходили (Д`єрдь І Ракоці помер у першій половині жовтня), то з кінця жовтня гетьман почав рішуче виступати на користь Яна Казимира. Не виключено, що у цей час він отримує обіцянки королевича задовольнити вимоги Війська Запорозького. За свідченням українського посла до Московії С. Мужиловського, ще будучи некоронованим, той "писал лист до єго милости пана гетмана і до всего Войска Запорозского, просечи Богом (живим), аби уже болш не воєвали обецуючисе бити руским (королем і що през шаб)лю узяли, аби тоє моцно держали[...]" [46]. Тому Хмельницький, прибувши на початку листопада в околиці Замостя, у листі до шляхти і міщан звернув їхню увагу на своє бажання бачити на троні Яна Казимира [47].
Задля безпосереднього впливу на хід елекційного сейму у середині листопада гетьман направив до Варшави посольство А. Мокрського з листами до короля та сенаторів. Майже всі дослідники відзначали надзвичайну поміркованість сформульованих ним політичних вимог, особливо коли зважити на вражаючі успіхи визвольної боротьби. Справді, загальноукраїнський характер мали лише вимоги захисту Православної церкви, ліквідації унії та амністії для учасників повстання, інші торкалися інтересів Війська Запорозького. Одночасно козацький гетьман засвідчував підтримку Яна Казимира й переконував його у необхідності зміцнити королівську владу, щоб "не
Loading...

 
 

Цікаве