WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Формування української державницької ідеї 1648-1649 - Реферат

Формування української державницької ідеї 1648-1649 - Реферат

Лубенського: "Потурбуйтесь про Вітчизну і якнайшвидше, щоб з нею не трапилося (від чого нехай береже Бог) того ж, що з Римською імперією!" [16]. Отже, не випадково переважна більшість української шляхти зі зброєю в руках виступила проти власного повсталого народу. Характерно, що саме українець І. Вишневецький став ідеологом і вождем найбільш непримиренних і шовіністично настроєних супроти козацької України магнато-шляхетських кіл Речі Посполитої.
Торкнемося тепер такого важливого аспекту проблеми, якрівень усвідомлення ідеї відновлення української монархії Б. Хмельницьким та його соратниками. Аналіз виявлених джерел дає підстави стверджувати, що висловлена гетьманом ідея створення держави на терені козацької України не передбачала, по-перше, відновлення держави як спадкоємниці Київської Русі в етнічних межах України і, по-друге, відродження ідеї українського монархізму. Б. Хмельницький, як і переважна більшість старшини й козацтва, продовжував вважати Річ Посполиту своєю Батьківщиною, а короля - її єдиним законним володарем [17]. Тому можемо лише говорити, що протягом березня-травня розпочався процес становлення автономістської ідеї, закладалися основи політики, яку В. Липинський назвав козацьким автономізмом [18].
Як виявилося, національно-політична свідомість старшини й козацтва загалом не піднялася до сприйняття ідеї автономізму; вони прагнули домогтися насамперед відновлення прав і вольностей Війська Запорозького. Як наголошував полковник Я. Хмеленко у листі від 30 травня до Я. Тишкевича, козаки у жодному разі не хочуть "привласнювати держави й[ого] [королівської] м[илості]" [19]. Ці їхні настрої стали однією з причин припинення Б. Хмельницьким наступу й відправлення 12 червня посольства до Варшави. Вручена йому інструкція не передбачала навіть натяку домагатися автономії для козацького регіону й торкалася тільки задоволення соціально-економічних вимог козацтва та повернення православним захоплених уніатами церков у ряді міст. Правда, у виявленій нами копії "Інструкції" у рукописному фонді бібліотеки музею Чарторийських (Краків) міститься згадка про нерівноправне становище українців у Речі Посполитій: "найостанніший має нас за найпідліших, народ від віків вільний, а полякам приязний і корисний" [20].
Зауважимо, що польська еліта (серед якої визначилися "мирне" і "воєнне" угруповання у підході до розв`язання українського питання [21]) виявляла дивовижну одностайність у несприйнятті навіть у зародковому стані ідеї української автономії й намагалася офіційно трактувати повстання виключно як соціальну боротьбу козаків і селян ("wojna domowa"). Не випадково 24 липня під час обговорення на сеймі "козацького питання" литовський канцлер А. Радзивілл, тонкий і проникливий політик, звернув увагу присутніх на необхідність особливо ретельно дбати про збереження цілісності Речі Посполитої, не забуваючи прикладів Голландії та Неаполітанського повстання 1647 р. Цю думку підтримав канцлер Є. Оссолінський, закликавши парламент рішуче протистояти можливим домаганням козаків "відірвати від тіла Речі Посполитої провінцію чи якесь володіння" [22]. Під час складання інструкції комісарам для переговорів з Б.Хмельницьким промовці підкреслювали недопустимість поступок, "коли б козаки хотіли відірвати від Королівства якусь частину землі" [23]. Тому до її пунктів було внесено суворе застереження не дозволяти ні створення "особливого уділу з володінь Речі Посполитої", ні анулювання її влади над ними [24]. Безперечно, така позиція правлячих кіл Речі Посполитої закривала шлях до розв`язання української проблеми політичним шляхом.
Тим часом влітку 1648 р. відбувається стрімкий розвиток національної революції. До зброї взялися сотні тисяч селян, козаків і міщан Київського, Брацлавського, Чернігівського, східних районів Волинського і Подільського воєводств. Попри окремі яскраво виражені руйнівні аспекти боротьби, все ж у цілому переважала її творча спрямованість. Починає визрівати ідея необхідності розгрому Речі Посполитої та створення власної держави на території, що явно виходить за межі козацького регіону. У цьому відношенні особливу цінність мають свідчення захоплених у полон повстанців і козаків. Наприклад, полонений на початку липня під Чернівцями (на Поділлі) козак заявив кам`янецькому старості П. Потоцькому, що вже "держава від вас ляхів перейшла до нас козаків", і вони вирішили відвоювати Поділля, стати на ріці Горинь і лише тоді розпочати переговори з польським урядом "про давні вільності" [25]. За даними полонених козацьких старшин, котрі потрапили до ворожих рук під час боїв під Старокостянтиновом у кінці липня, за наказом Б. Хмельницького вони мали "до самого Володимира відбирати землі" [26]. На початку вересня кілька повстанців на тортурах визнали, що не хочуть "втихомирюватися аж до Вісли" [27]. Представник львівської верхівки С. Кушевич не приховував занепокоєння тим фактом, що "неприятель підкоряє руську землю, власність Речі Посполитої, прагнучи й законно (що безчесно задум не зважаючи на жодні трактати, які розуміє в цей час лише прикриття) зробити її своєю" [28]. Дещо пізніше анонімний автор "Дискурсу про сучасну війну козацьку чи хлопську" застерігав правлячі кола Польщі, що боротьба українців може призвести до того, що вони "повністю виб`ються з підданства Корони Польською і собі створять нову козацьку Річ Посполиту чи Руське Князівство" [29]
Рішучість народних мас ліквідувати польську неволю зіграла надзвичайно важливу роль у творенні українських державши інституцій: центральних і місцевих органів влади, території, судових установ, армії, нової соціальної структури. Внаслідок цього до кінця 1648 р. вже існувала республіканська за формою правлінні Українська держава, до речі, унітарна за своїм устроєм. Особливість розвитку національно-визвольної боротьби полягала в її тісному взаємозв`язку із соціальною боротьбою, яка з липня набрала характеру селянської війни. Боротьба за здобуття козацького імунітету ("покозачення") стала загальноукраїнським явищем: селяни і міщани запроваджували "козацький присуд" і "козацькі порядки", що означало створення власних органів управління - основ адміністративних структур національної держави [30].
Важко переоцінити роль Б. Хмельницького у формуванні державних інституцій, насамперед центральних і місцевих органів влади, судових установ, армії, виробленні основ внутрішньої: зовнішньої політики уряду. Привертають увагу його заходи, спрямовані на зміцнення гетьманського (монархічного) начала у
Loading...

 
 

Цікаве