WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Формування української державницької ідеї 1648-1649 - Реферат

Формування української державницької ідеї 1648-1649 - Реферат


Реферат на тему:
Формування української державницької ідеї 1648-1649
?
Готуючи козацьке повстання, Б. Хмельницький під час таємних рад зі своїми однодумцями звертав увагу на зростання як соціальних, так і національно-релігійних утисків з боку панів, поляків і євреїв [2]. Щодо ролі останніх у причинах повстання, то, незважаючи на стійкий у радянській історіографії стереотип про "український антисемітизм", маємо чимало свідчень сучасників (причому не з українського середовища) про масові зловживання з боку євреїв-орендарів стосовно українців не лише в економічній сфері, але й у національно-релігійному житті. Так, у ряді творів літературно-публіцистичного характеру того часу підкреслюється засилля євреїв у господарському житті Речі Посполитої, їх "побратимство з поляками" у справі пригноблення українців [3]. Анонімний автор хроніки подій 1646-1655 рр. зауважував, що основною причиною "війни з козаками" було їх гноблення до таких меж, що навіть "дітей не можна було хрестити без згоди жидів-орендарів, яким жадібні пани віддали в оренду джерела прибутків шкідливі і надумані (козакам)" [4]. Подібне свідчення знаходимо і в рукописі казимирівського райці М. Голінського: "значною мірою жиди є причиною цієї війни і козацького повстання, бо по Україні, немало по всій Русі, вони поорендували у панів маєтки, броварні, ґуральні, млини, пасіки, мита й чинили підданим суворі данини й збільшували роботизни[...]" [5]. Маємо також визнання єврейського хроніста, мешканця Ізяслава Н. Ганновера, що українці "були принижені такою ж мірою, що й всі народи, і навіть цей народ найбідніший з-поміж інших (єврейський. - В.С.) над ними панував", і всі євреї "на Русі були панами і володарями руських містечок (через що також взялося нещастя, яке впало на жидів)" [6]. Тому немає нічого дивного і випадкового у тому, що Б. Хмельницький, як і визнаний лідер радикального старшинського угруповання полковник М. Кривоніс, вбачали у гнобленні євреями українського населення одну з причин народного повстання [7].
Факти свідчать, що на початковому етапі революції (січень-оерезень 1648 р.) гетьман та його соратники не висували програми боротьби за незалежність України, оскільки спромоглися лише сформувати ідею політичної автономії для козацького регіону. Так, у першій половині березня, під час переговорів з посланцями коронного гетьмана М. Потоцького, вони висунули вимоги щодо виведення польського війська з території Задніпров`я та України, ліквідації тут "управління Речі Посполитої", права "укладати договори з іноземцями й зарубіжними монархами і робити все, що лише забагнеться їхній волі і бажанню" [8]. Важливо відзначити, що ідею автономності Б. Хмельницький прагнув донести до населення козацького регіону. За даними одного із джерел, виступаючи із Запоріжжя у похід, він звернувся до народу з універсалами-закликами підійматися на боротьбу, обіцяючи відібрати "у ляхів всю Україну`" Після здобутих перемог під Жовтими Водами і Корсунем гетьман передав через Тугай-бея полоненому М. Потоцькому програму вимог до польського уряду, що передбачала створення по Білу Церкву й Умань удільної, з визначеними кордонами, держави [10]. Так було вперше сформульовано ідею створення національної держави (хоч на обмеженій території і залежної від Польщі). Під цим впливом серед шляхти почали поширюватися відомості про наміри Б. Хмельницького відновити Українську державу й проголосити себе її монархом [11]. Про це повідомляв 8 червня 1648 р. холмський єпископ поморському підкоморію: "Він уже іменує себе князем київським і руським, просуваючись далі, хоче центр війни заснувати під Володимиром" [12].
У зв`язку з появою ідеї Української держави постає ряд запитань. Насамперед, чи мали під собою підстави побоювання польської еліти стосовно перспективи відновлення Української держави? Як сприймалася ця ідея українським панством? Чи були готові зреалізувати її Б. Хмельницький і представники нової еліти? Хоч стан джерел не дозволяє дати на них вичерпну відповідь, окремі їх аспекти можна усе-таки з`ясувати.
У першу чергу зазначимо, що бурхливий розвиток революції влітку 1648 р. засвідчував її яскраво виражений національно-визвольний характер. Саме він викликав особливо велике занепокоєння серед панівного стану Речі Посполитої, бо надавав реальної сили вимогам Б. Хмельницького визнати козацьку державу. Джерела фіксують також відмінність ставлення повстанців до польських і українських панів. За словами ксьондза Старовольського, "козаки, упіймавши кого-небудь із шляхти, відрубували йому голову, якщо він був лях, і залишали у живих, якщо - русин" [13]. Подібна політика Б. Хмельницького наводить на думку, що він намагався знайти порозуміння з українським панством і залучити його до визвольної боротьби.
Можна було б припустити, що ідея відновлення української монархії та спалах національно-визвольного повстання викличуть патріотичні почуття у шляхти, стануть поштовхом для пробудження національної свідомості у сполонізованих князів, і в кінцевому підсумку ті не лише перейдуть на бік свого народу, але й очолять його боротьбу за незалежність. Чи не з цих міркувань гетьман робив спроби налагодити стосунки з князями І. Вишневецьким та В. Заславським, київським воєводою Я. Тишкевичем, коронним стражником С. Лащем? [14] Однак дарма! Абсолютна більшість князів і панів вкрай негативно сприйняла ідею створення Українського князівства, реалізація якої вела до розпаду Речі Посполитої. Подібний розвиток подій уявлявся катастрофою навіть для такого відомого своїми поміркованими поглядами на розв`язання козацького питання політичного діяча, як брацлавський воєвода (єдиний православний сенатор) А. Кисіль. Вельми красномовними у цьому відношенні виступають його листи, написані у кінці травня до Б. Хмельницького та гнєзненського архиєпископа М. Лубенського. Так, у першому з них він прагнув переконати гетьмана у тому, що "Вітчизна для нас усіх є однією, в якій народилися і заживаємо наших вільностей; і немає, справді, в усьому світі другої такої держави, подібної нашій Вітчизні у вільностях і свободах, до яких ми всі одностайно звикли, матері нашої Вітчизни - Корони Польської" [15]. В другому - акцентував увагу на трагічному становищі Речі Посполитої у зв`язку з перемогами "нечестивого Тамерлана" (Б. Хмельницького), бо "раби тепер панують над нами, засновують з ним нове князівство". Гірко нарікав з приводу того, що "так раптово і так сильно цей ворог розтоптав славу поляків і любиму нашу Вітчизну". Тому гаряче вмовляв М.
Loading...

 
 

Цікаве