WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Степан Томашівський: біографічний нарис, концепція української історії - Реферат

Степан Томашівський: біографічний нарис, концепція української історії - Реферат

С. Томашівський писав: "Довгі віки українська людність не була в силі вийти на схід і південь з тих меж; надмір людності відпливав у південно - західнім та північно - східнім напрямі; луг і степ були в незміннім володінні кочовиків: печенігів, половців і татар. Тільки в мірі упадку тих темних сил, особливо останньої, посувається українська людність, а з нею і історична сцена, щораз дальше на південний схід". Вже в добу української держави (1648 - 1775) в коловорот політичного життя входять такі міста як Батурин, Гадяч, Полтава, Катеринослав, Умань, а пізніше -Харків, Одеса, Чернівці, Сигот.
Другим об'єктом особливої уваги історика був процес формування української нації. С. Томашівський вперше звертає увагу на поєднання в процесі націотворення двох протилежних тенденцій: консолідуючої і роз'єднуючої: "У процесі творення народностей діють дві протилежні сили: одна розділяє, друга з'єднує поодинокі частини. Як через територіальне поширення, відмінні умови життя і мішання відокремлюються поодинокі частини язиково, расово і культурно, так через політичну єдність і спільність культурного розвитку затираються окремішності і витворюється одноцільний національний тип вищого ряду". Боротьбу цих сил він простежує на періоді давньої історії східнослов'янських племен, коли врешт решт перемагає ідея відокремлення: східнослов'янська, або "руська", група розпадається на окремі національності: українську, московську і білоруську.
Третім критерією перетворення української народності в українську націю Степан Томашівський називав становлення першої української національної держави - Галицько - Волинського князівства. Здобуття української галуззю східного слов'янства політичної самостійності було подією виключної важливості, бо Галицько - Волинське князівство об'єднало лише українські землі.
В своїх роботах С. Томашівський наполегливо підкреслює суто український характер Галицько - Волинської держави на противагу Київській Русі. Цим його концепція принципово різниться від концепцій М. Грушевського і В. Липинського, бо М. Грушевський виводив першу українську державу від варязької Київської Русі ІХ - ХІІІ ст., а В. Липинський такою вважав козацько - шляхетську державу Богдана Хмельницького. Втім якщо М. Грушевський підкреслював домінування інтересів народу над інтересами держави, то спільним у історичних візіях С. Томашівського і В. Липинським стало високе поціновування інституту держави як такого і пов'язане з цим засудження будь - яких антидержавних повстань і анархії.
Згідно С. Томашівському, Галицько - Волинська держава справила п'ять історичних впливів на майбутнє українського народу: 1) збереження України від передчасного поневолення і асиміляції з боку Польщі 2) розірвавши династичні і церковно - політичні зв'язки з Московщиною, вона затримало процес створення нової політичної нації зі слов'янських і фінських елементів над Волгою 3) забезпечення доступу західноєвропейської культури на українські терени і оборона української нації від подальшого монгольського проникнення 4) надання князівством підтримки Західній Україні в боротьбі з польською експансією і застоєння нових просторів на сході на користь українського народу 5) вона слугувала підгрунтям сучасної національно- політичної, культурної і певною мірою мовної самостійності України серед слов'ян.
Надзвичайно висока оцінка Галицько - Волинського князівства С. Томашівського, підкреслення ним вкрай позитивної його ролі в українській історії для збереження культури і нації на відміну від східноукраїнських теренів, які під ударом монголів розділили історичну долю російських земель і втратили національно - політичну і культурну самостійність, вступала у конфронтацію з тезою М. Грушевського, який вважав, що Галичина як західна окраїна української території не могла стати "всеукраїнської державою" і, зазанавши литовсько - польських впливів і асиміляції, не втримала на відміну від Києва ролі історичного і політичного об'єднавчого центру українських земель.
Послідовно обстоюючи примат держави, С. Томашівський високо оцінював роль варягів в побудові української держави і підкреслював позитивне значення влади князя Романа - "самодержця і царя всієї Русі" і його нащадків як запоруки міцності української монархічної держави.
Історична концепція С. Томашівського заснована на підкресленні виняткового за багатьма критеріями становища Галичини. Для нього Галичина - це своєрідний кордон, що розділяв сфери господарських і культурних впливів між Сходом і Заходом, зокрема впливів римської та візантійської церков, які стали символом європейського роз'єднання на Захід і Схід. Ці впливи завершилися Берестейською унією 1596 р., внаслідок якої утворився посередній між Сходом і Заходом церковно -культурний тип з візантійською формою і римським змістом, що несе в собі значний екуменістичний потенціал. Тоді як вибір Володимира для Давньої Русі став трагічною епохальною помилкою, що через прийняття християнства у його східному варіанті прирекла Русь - Україну на духовний застій і безплідність і замкнула шлях до перетворення на члена європейської спільноти.
Слід відзначити, що бачення української історії Степаном Томашівським загалом не було прийняте сучасниками. Так, норманська теорія, прихильником якої виступав С. Томашівський, відкидалася більшістю західноукраїнських істориків, котрі дотримувалися антинорманських поглядів. Основне положення про Галицько - Волинську державу як першу українську національну державу, вперше введене в українську історіографію, яке частково знайшло підтримку в працях західноукраїнських істориків початку ХХ ст., зокрема О.Терлецького та І. Кревецького, не прийняла більшість українських істориків, йдучі за схемою української історії, накресленою М. Грушевським. Із зауваженнями стосовно історичної концепції С. Томашівського і зокрема щодо бачення істориком початків української народності виступив В. Заїкин, котрий не погодився з трактуванням Томашівським Київської Русі як універсальної монархії і підтримкою історичної тези про національну єдність усіх слов'ян у ІХ - ХІІ століттях. В. Герасимчук протестував проти прихильності історика до католицької церкви і західної орієнтації та до розгляду виключно політичної історії України. Втім, ніхто не висловлював сумнівів у професійній компетентності С. Томашівського, оригінальності в обгрунтуванні власних поглядів, як ніхто і не міг відмовити йому у вмінні екстраполювати досвід історичного аналізу та синтезу на сучасні суспільно - політичні явища і процеси. До анналів української історіографії Степан Томашівський потрапив як один із засновників державницької школи в українській історіографії та автор і пропагандист двох своїх провідних ідейних установ - віри в історичне покликання Галичини, як українського "П'ємонту" і переконання, що унія як синтеза східних і західних релігійно - культурних традицій являє єдину справді національну українську церкву.
?
Використана література:
1. Бортняк Н. Наукова спадщина й громадсько - політична діяльність Степана Томашівського: історіографія та джерела // Молода нація, 2000, № 4. - С. 31- 50.
2. Бортняк Н. Степан Томашівський: до відносин з Михайлом Грушевським // Михайло Грушевський і українська історична наука. Львів, 1999. - С. 186 - 192.
3. Бортняк Н., Швагуляк М. Томашівський Степан // Довідник з історії України., т.3 . К., 1999. -С. 341 - 342.
4. Грицак Я. Конфлікт 1913 року в НТШ // Український історик. 1991 - 1992. Нью - Йорк - Торонто - Київ - Львів - Мюнхен, число 110 - 115, т. 28 - 29. - С. 319 - 332.
5. Дорошенко Д.І. Огляд української історіографії. Державна школа: історія, політологія, право. К., 1996.
6. Лисяк - Рудницький І. Назарук і Липинський: історія їхньої дружби та конфлікту // Лисяк - Рудницький І. Історичні есе. Т.2 - С. 173 - 245.
7. Потульницький В. А. Нариси з української політології (1819 - 1991). - К., 1994.
8. Швагуляк М. Степан Томашівський і західноукраїнський консерватизм від ідеологічного гурту до політичної партії // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. Львів, 1997. - С. 309 - 337.
Loading...

 
 

Цікаве