WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Післявоєнна перебудова народного господарства України - Лекція

Післявоєнна перебудова народного господарства України - Лекція

економіки мали місце широка програма реформування М. Хрущов поставив перед радянськими людьми і країною завдання "наздогнати і перегнати Америку" і пообіцяв громадянам за 20 років побудувати комунізм. Тому М. Хрущов вдався до серії економічних експериментів.
Одним з найрадикальніших заходів була спроба частково децентралізувати керівництво економікою. Місцевим радам н/г було передано право планування й розпорядження місцевими ресурсами. В результаті, Україна отримала небачену досі економічну самостійність , до якої не була готова бюрократична система республіки. Але ця економічна "незалежність" не означала, що Україна могла сама оперувати своїми економічними здобутками. У 1959-1961 рр. вона віддала до загальносоюзного бюджету близько 14% національного доходу. У будь-якому випадку Україна не мала змоги скористатися можливостями тимчасової децентралізації, оскільки економічна система працювала за старим зразком.
Початок 50-х років характеризувався певними успіхами у розвитку н/г. Серед робітників розгортався рух за підвищення продуктивності праці, якості виробів. Розширювались посівні площі колгоспів. Однак при цьому ставка робилась на централізацію управління. Були допущені недоліки в охороні праці, здоров'я трудящих.
В той час мав місце розвиток вугільної промисловості та транспортної.
В той час було виконано п'яту п'ятирічку 1950-54 рр. Відбувся значний розвиток всіх галузей промисловості.
В той час стали до ладу 500 великих підприємств, 27 мартенівських печей і т.д.
В той час х-не було співробітництво між республіками. Так, вся країна зводила найбільші електростанції на Україні. Необхідні матеріали та устаткування для новобудови поставляли робітничі колективи 400 підприємств Радянського Союзу.
Розвиток промисловості супроводжувався збільшенням численності робітничого класу України. В той час, адміністрація під-в часто порушувала законодавство про регламентацію тривалості робочого дня.
До 1956 р. в країні діяв Указ президії Верх. Ради СРСР від 26.04.1940 року, який забороняв робітникам і службовцям змінювати місце роботи без дозволу адміністрації, встановлював судову відповідальність за самовільне залишення роботи або без поважних причин, а потім у 1951 р. прим. покарання змінилось мірами дисциплінарного і громадського характеру.
В ті роки на залізничному транспорті відбувались заміни паровозів на тепловози і електровози. В країні споруджувались підприємства - гіганти.
Приблизно 30 років після смерті Сталіна в історії України можна умовно поділити на 2 періоди. Перший період це часи відлиги, коли була зроблена спроба частково реформувати тоталітарну систему, перетворити її на більш життєздатний суспільний організм.
Другий період став часом політичної та ідеологічної реакції прогресуючого занепаду й розкладу тоталітарної системи.
Україна в той час посідала місце найпотужнішої провінції великої імперії, стала ареною всіх подій в ній.
В ніч з 24 на 25 лютого 1956 р. на закритому засіданні ХХ з'їзду КПРС у Москві перший секретар ЦК партії М. Хрущов виголосив таємну доповідь, присвячену культові особи Сталіна. Вона викликала шокову реакцію в залі. Деякі делегати навіть непритомніли. Жорстокій критиці була піддана центральна фігура як система канонізованих цінностей, який безжально знищував опонентів і соратників. Цей момент можна вважати точкою відліку ланцюгової реакції звільнення радянського суспільства від реакційних рис, що гальмували розвиток. Ці часи дістали назву "відлига".
"Відлига" була викликана не лише особистим бажанням М. Хрущова чи збігом обставин. Змін вимагало життя…
В той же час західний світ вступав в еру модернізації і розвитком науково-технічної революції. Почалось так зване "змагання двох систем". А для цього необхідно було встановити нові темпи, нові імпульси, прискорення економічного поступу. Для обмеження тоталітаризму було проведено реформування певних компонентів і структур, по????????? централізації від самоізоляції та духовної сутності. В той час стали усуватись висуванці сталінської епохи.
Розгорнулась "десталінізація по вертикалі": автоматичне шаблонне засудження "культу особи Сталіна" всіма партійними та ідеологічними структурами. Преса друкувала відповідні статті, історики викривали злочини сталінізму фактами, знайденими у тимчасово відкритих архівах.
Єдиним парадоксом було те, що відкриття "культу особи" цілком за канонами системи, яку будував сам Сталін. Було видно, що тоталітарна система просто перебудовувалась за власними законами.
Процес десталінізації суспільного життя в Україні розгортався повільніше ніж у центрі. Із запізненням стали з'являтись статті в українській пресі в дусі ХХ з'їзду. Тон і зміст критики були стриманішими. Зміни торкалися переважно сфери культурного життя. В економіці та в галузі ідеології і політики вони не виходили за межі вказівок центру.
Непослідовність і непевність десталінізації найнаочніше проявились в процесі політичної, юридичної та громадської реабілітації жертв репресій сталінізму. На кін. 50-х рр. органами КДБ і прокуратури республіки було переглянуто справи майже 5,5 млн. ч. З цього обліку знято 58% справ. Ці цифри свідчать про жахливий масштаб репресій і одночасно про обмеженість процесу реабілітації їх жертв. Поза законом залишилась більшість жертв репресій 20 - п. 30-х рр., діячі ОУН-УПА, тобто всіх звинувачуваних у "націоналізмі".
Ще черговим парадоксом "відлиги" було те, що процес реабілітації жертв сталінських репресій супроводжувався новими політичними репресіями.
На ХХІ з'їзді КПРС (січень 1959 р.) М. Хрущов заявив, що в СРСР немає фактів притягнення до суд. відповідальності за політичні злочини. Це було брехнею. В Україні тоді на закритих судових засіданнях судили людей за "антирадянську націон. пропаганду" в Тернополі, Чернівцях, Луцьку, Дніпропетровську, Рівному, Луганську. Звинувачення були фальсифіковані або перебільшені. Протягом 1954-1959 рр. в Україні було переслідувано 3,5 тис. чол. Зокрема в 1961 р. розпочалась нова хвиля арештів. Зокрема у новому Кримінальному кодексі УРСР з'явилась нова стаття 62 - "Антирадянська агітація і пропаганда".
В ті часи було репресовано групу львівських юристів, які збирались агітувати за вихід України з складу СРСР. Членів групи Л. Лук'яненка, І. Кандибу, С. Віруна та ін. звинуватили у "зраді Батьківщини" і засудили на максимальні строки. Тоді ж у 1961 році КДБ "викрив" у Львові молодіжну підпільну організацію "Укр. національний центр".Керівника її розстріляли, іншим дали великі терміни ув'язнення.
Продовжувались утиски й переслідування учасників збройної боротьби ОУН-УПА.
Національне питання й надалі залишалось однією з найбільших проблем суспільно-політичного життя республіки. З одного боку, певна ідеологічна лібералізація сприяла більш відкритому обговоренню деяких проблем, наприклад мовної.
У др. половині 50 - п.п. 60-х рр. було розпочато видання фундаментальних наукових праць з метою підвищення престижу укр. мови, науки і культури. Почали виходити фахові журнали з природничих наук і суспільствознавчих дисциплін укр. мовою.
Проте всі ці заходи здійснювались у певних рамках.
В 1958 р. було ухвалено загальносоюзний
Loading...

 
 

Цікаве