WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Осип Назарук: Обираючи консерватизм - Реферат

Осип Назарук: Обираючи консерватизм - Реферат

намагався оцінити її об'єктивно; він писав В. Липинському: "годі заперечувати, що в гетьманській політиці були сильні противенства: з одного боку русифікаторські затії, з другого дбання про розвиток української національної культури".
Після рішення Ради Амбасадорів про визнання суверенітету Польщі над західноукраїнськими землями О. Назарук склав свої повноваження члену уряду ЗУНР та переїхав восени 1923 р. до США, де очолив редакцію двотижневика "Січові Вісті", - органу "Січових Організацій Українців у Зполучених Державах Америки". З того часу почалася його діяльність як організатора гетьманського руху на американському континенті. Його великою заслугою перед гетьманським рухом було те, що завдяки його пропагандистській та організаційній діяльності канадська і американська "Січ" організаційно творили і підтримували силу гетьманського руху.
За спонукою О. Назарука і за його ідейним керівництвом Січова Організація пройшла в 1924 р. швидку і радикальну еволюцію. На V з'їзді "Січей" 1924 р. прийнято новий статут, запропонований О. Назаруком, що скасував виборність і організації і замінив її принципом призначення згори; усю владу в організації було зосереджено в руках її провідника, що носив титул "головного отамана". Того ж року американські "Січі" явно переходять на гетьманську платформу, визнавши Павла Скоропадського законним гетьманом - монархом України.
Час, коли О. Назарук перебував в Америці 1924 - 1927 рр. був апогеєм дружби і співпраці між ним і В. Липинським. Найкращим доказом довіри стала пропозиція В. Липинького О. Назаруку вступити в члени Українського Союзу Хліборобів - Державників, що об'єднував еліту гетьманського руху і до членів якого висувалися дуже високі вимоги.
Як зауважує І. Лисяк - Рудницький, у той самий час у стосунках О. Назарука і В. Липинського вже намітилися пункти незгоди, що каталізуватимуть прийдешній розрив. Такими стали віра О. Назарука у виключну роль пропаганди на противагу організаційним пріоритетам В. Липинського, суперечки про драгоманівський ідейний спадок та про писання Д. Донцова: Назарук сприйняв його книжку "Націоналізм" стримано, подеколи іронічно, але в цілому позитивно, тоді як Липинський органічно не сприймав як ідей, так і форми подачі.
Під час повернення з Америки на батьківщину влітку 1927 р. О. Назарук заїхав до Берліну, де зустрівся з В. Липинським, членами гетьманського центру, а також познайомився з гетьманом П. Скоропадським. По переїзді О. Назарука до Львова П. Скоропадський призначив його референтом Гетьманської Управи в Галичині.
На батьківщину О. Назарук повернувся з переконанням, що "остатка останнього свого життя" підтримуватиме ідею українського монархізму. Невдовзі він вирішив питання працевлаштування, погодившись із січня 1928 р. на посаду головного редактора "Нової Зорі" - органу Української Християнської (згодом - Католицької) Організації, яку займав до вересня 1939 р. - часу виїзду до Варшави напередодні входу радянських військ до Львова. "Нова Зоря" була задумана як орган "інтеґрального католицизму", між іншим ставила собі за мету боротьбу проти лібералізму та релігійного індиферентизму української світської інтелігенції.
Співпраця із цим клерикальним виданням дозволило О. Назаруку реалізувати нахил, що розвинувся у нього ще в Канаді - пов'язувати політичні справи із католицькою церковністю. Згодом О. Назарук став одним з організаторів та керівників Української Народної Католицької Партії (1930, згодом - Українська Народна Обнова).
Робота О. Назарука у "Новій Зорі" прискорила конфлікт між В. Липинським і О. Назаруком, що вибухнув у 1928 р. і розвинувся, за висловом І. Лисяка - Рудницького, "на грунті ідейно - політичних розходжень, ускладнених особистими непорозуміннями". У результаті цього конфлікту рішенням Головної Управи від 8 лютого 1930 р. усю діяльність О. Назарука як гетьманця було критично оцінено і всім членам гетьманського руху наказано "не вважати д - ра О. Назарука за гетьманця, як людину, що порушила основні вимоги організаційної солідарності й дисципліни і причинилася до незаслужної кривди і образи найбільш поважного провідника гетьманського руху". Таке суворе рішення без слухання пояснень О. Назарук переживав досить болісно. Проте, будучи переконаним гетьманцем - монархістом, він і надалі у своїй діяльності як редактор впливового часопису, публіцист, громадсько - політичний діяч і приватна особа продовжував цікавитися проблемами гетьманського руху і реагувати на них.
Поступово між О. Назаруком і членами гетьманських організацій, а також діячами гетьманського центру, відновилися доброзичливі стосунки, які спричинили налагодження між ними співпраці у гетьманському русі і загальноукраїнських справах. "Реабілітував" О. Назарука в очах більшості гетьманців і сенсаційний розрив В. Липинського з гетьманом П. Скоропадським. Ймовірно, що саме після нього була скасована засуджувальна угода Гетьманської Управи щодо О. Назарука. Саме Назарук у 1934 р., представляючи інтереси української католицької організації Українська Народна Обнова, брав участь у спільних зустрічах з членами гетьманської організації в Галичині, присвячених можливости їх спільного представництва на Всеукраїнському Національному Конгресі.
Новий період взаємовідносин між гетьманцями і О. Назаруком почався з 1936 р. і тривав до його смерті 31 березня 1940 року у Кракові. Восени 1936 р. Данило Скоропадський, який виконував обов'язки начальника організаційного відділу Гетьманської Управи, звернувся до редактора "Нової Зорі" з пропозицією обміну часопису та друкованих в його редакції брошур на книжки німецьких видавництв. Стосунки ще більш зміцніли в час реогранізації гетьманського руху і довколо відповідальної справиопрацювання статутних документів СГД. Гетьман П. Скоропадський, знаючи О. Назарука як здібного журналіста і публіциста, який майстерньо володів пером, як довголітнього редактора часописів і як переконливого монархіста - гетьманця, вибрав серед членів гетьманських організацій і прихильників консервативних ідей на західноукраїнських землях і взагалі на еміграції саме його для редагування проектів Статуту і Регламенті СГД.
Перейшовши внаслідок докорінної світоглядної перебудови від радикалізму до консерватизму, О. Назарук залишився відданим гетьмансько - монархічним ідеям до кінця свого життя. Не маючи таланту політичного мислителя і не витворивши власних теоретичних концепцій, він став одним з перших пропагандистів ідей В. Липинського, долучившись до плеяди його послідовників і адептів. Консервативний рух багато завдячував не лише його публіцистичній активності, але й організаційним здібностям, особливо цінним у доволі млявому середовищі, що сприяли успіху гетьманського руху на американському континенті. Публіцистичні твори О. Назарука, особливо пізнього періоду його життя, ще чекають на дослідження і, як зауважив І. Лисяк - Рудницький: " будуть для майбутнього історика напевне одни із найцінніших джерел для пізнання еволюції політичної думки в Галичині міжвоєнного періоду".
?
Використана література:
1. Дядюк М. В. Липинський на сторінках щоденника й у листах Осипа Назарука // Молода нація. - 2002. - № 4. - С. 127 - 160.
2. Дядюк М. Осип Назарук - мемуарист // До джерел. Збірник наукових праць на пошану Олега Купчинського з нагоди його 70 - річчя. - Київ - Львів, 2004. - С. 638 - 653.
3. Лисяк - Рудницький І. Назарук і Липинський: історія їхньої дружби та конфлікту // Лисяк - Рудницький І. Історичні есе. - К., 1994. - Т.2 - С. 173 - 245.
4. Сеник Я. Осип Назарук: [Біо-бібліографічне ессе] // Українська журналістика в іменах: Mатеріали до Енциклопедії української журналістики / Під ред. М. Романюка. - Львів, 1996.- Випуск 3.- С. 216-220.
5. Сидорчук - Потульницька Т. Гетьманський рух напередодні Другої світової війни та Осип Назарук // Записки Наукового Товариства ім. Шевченка. Праці історико - філологічної секції. - Львів, 1999. - Т. CCXXXVIII. - С. 236 - 253.
6. Швагуляк М. Назарук Осип // Довідник з історії України. - К., 1995. - Т. 2. - С. 257 - 258.
7. Швагуляк М. М. Осип Назарук - журналіст, публіцист, редактор // Теоретичні та організаційні проблеми формування репертуару української книги та періодики. - Львів, 1996. - С. 400 - 405.
Loading...

 
 

Цікаве