WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Елементи консерватизму в світогляді і текстах Дмитра Дорошенка - Реферат

Елементи консерватизму в світогляді і текстах Дмитра Дорошенка - Реферат

культурного прогресу, та подання розвитку української історіографії з позиції державництва. Такий підхід дозволяв дійти часом парадоксальних висновків, як - то наприклад: "З погляду ясности державної національної традиції історіософія Костомарова була кроком назад впорівнянні хоча б з "Історією Русів".
Не можна не згадати величезного впливу на погляди, писання і діяльність Дмитра Дорошенка В'ячеслава Липинського. Познайомившись ще в молодості, вони були найближчими друзями і співробітниками протягом довгих років, діячами гетьманського руху, ідейними однодумцями, що співпрацювали в ряді періодичних видань, зокрема в "Хліборобській Україні". Як зауважив Л. Винар: Історіографічні та історичні праці Дмитра Дорошенка безпосередньо в'яжуться з ідеологічно - історичними концепціями Липинського, що становлять ідеологічне підножжя державницької історичної школи, у якій обидва відігравали провідні ролі. Д. Дорошенко не лише популяризував концепції Липинського, зокрема його "Листи до братів - хліборобів" і видав популярний нарис "В'ячеслав Липинський і його думки про українську націю і державу" (Відень, 1925), але і інтегрував ідеї і розробки В. Липинського до власних наукових розвідок.
Як історик Дмитро Дорошенко належав до перших представників так званого державницького напряму в українській історіографії. Як пише його учень Б. Крупницький, його державництво навіть не можна назвати реакцією на народницький напрям ХІХ ст., як це виразно помітно у його сучасників - С. Томашівського і особливо В. Липинського. Скоріше воно було наслідком особливого бачення українського історичного процесу. Найповніше особливість цієї позиції відбито в найвідомішій роботі Д. Дорошенка - двохтомному "Нарисі історії України", створеному як перший університетський курс з історії України і виданий в 1932 - 33 рр. у Варшаві. Державництво автора виявляється не так у деталях викладу, як у загальній спрямованості книги на підкреслення ваги існування України як окремої незалежної і автономної держави. Ця розвідка стала першим оглядом історії України не тільки як процесу розвитку українського народу, але і як процесу розвитку української держави. Постаті Б. Хмельницького, П. Дорошенка або І. Мазепи змальовані Д. Дорошенком не як народні трибуни, а як державні діячи, що дбали про створення сильної української державності. Дорошенко також активно пропагує тезу В. Липинського про вагу української шляхти для розбудови держави Б. Хмельницького, проте не забуває вказати і ті її риси, що призвели до занепаду цієї державності.
"Нарис" також є перша спроба синтетичного представлення українського історичного життя в його повноті. Дорошенко прагнув відійти від традиційної для української історіографії схеми викладу: історія українського руху, визвольних змагань, культурної та етнографічної продукції, театру і т.п., доповнюючи її оглядом політичного і соціального життя країни, особливо в зв'язку з російським режимом. Як він відзначив у листі до Липинського: "Розуміється, викидати за борт ціле українське життя, з його складними політичними, соціяльно - економічними й культурними процесами, зводити приміром історію ХІХ століття до історії літературного руху, як се робить Грушевський, - річ несерйозна й зовсім перестаріла. Очевидно, що українське життя виявилося в діяльності всіх станів українського суспільства, які брали участь у спільній з иншими народами будуванні державного життя в масштабі "російської імперії", і тому, починаючи від Розумовських, Безбородьків, Трощинських, Кочубеїв, і кінчаючи нашими Лизогубами, Ханенками, Іскарицькими та ин. - це все прояви "українського життя". Справді, було б наївно думати, ніби українська нація складалася з кількох тисячів "свідомих" (ще раніше - з кількох сот "українофілів").
Подібний підхід представляє і інша відома розвідка Д.Дорошенка "Історія України 1917 - 1923" (1930, 1932), присвячена періоду, стосовно якого автор був не лише оповідачем, але і учасником подій. Ця розвідка стоїть на порозі мемуару і просякнута державницько - гетьманськими переконннями автора, але спирається на поважну джерельну базу і написана без упередження до інших форм української державності. На цій книзі як ніколи сильно позначився безпосередній вплив гетьманського оточення Д. Дорошенка. Як відзначає В. Ульяновський, ця праця, зокрема том про Українську Гетьманську державу писався з ініціативи, під великим впливом та за безпосереднього редагування В. Липинського, а сам текст переглядався та виправлявся також Павлом Скоропадським.
На відміну від В. Липинського, загострена легенева хвороба якого робила його надто запальним і нетерплячим до чужих думок, Д. Дорошенко, хоча і переконаний монархіст - гетьманець, з нехіттю до соціалістичних захоплень та виразно окреслений "східняк" (за виразом Б. Крупницького), з застереженням до людей із західноукраїнських теренів, був наділений великим громадським і товариським тактом та перебував у добрих особистих стосунках із людьми різних переконань. Пов'язаний спільними важкими еміграційними умовами та особистими стосунками зі своїми ідейними супротивниками, він не вважав політичні переконання підставою для особистої ворожнечі та розриву стосунків, що робило його роботи прийнятними для представників різних напрямків. Значення наукових розвідок Дмитра Дорошенка для популяризації окремих елементів консервативної ідеології не слід применшувати. Якщо його власна участь у гетьманському русі зараз подеколи ігнорується його біографами, то його наукові праці справили і продовжують справляти ідейний вплив - переважно у переоцінці українського минулого. Власним науковим авторитетом Д. Дорошенко сприяв легалізації і поширенню ідей В. Липинського та нового, державницько - орієнтованого бачення української історії, яке було альтернативною і доповненням до народницько - культурницької її візії.
?
Використана література:
1. Винар Л. Дмитро Іванович Дорошенко: життя і діяльність (У 50- річчя смерті) // Український історик № 1 - 4 (148 - 151). Нью - Йорк - Київ - Львів - Торонто - Париж, 2001. - С. 9 - 67.
2. Вячеслав Липинський Архів. Т.6: Листи Дмитра Дорошенка до Вячеслава Липинського / Під. ред. І. Коровицького. - Філядельфія, 1973.
3. Крупницький Б. Д. І. Дорошенко - піонер української історичної науки // Український історик № 1 - 4 (148 - 151). Нью - Йорк - Київ - Львів - Торонто - Париж, 2001. - С. 68 - 73.
4. Лисяк - Рудницький І. Напрями української політичної думки // Лисяк - Рудницький І. Історичні есе. Т. 2. - К., 1994. - С. 63 - 93.
5. Пінчук Ю., Гриневич Л. Дмитро Дорошенко та його твір "Огляд української історіографії" // Дорошенко Д. І. Огляд української історіографії. - К., 1996. - С. ІХ - ХХХ
6. Ульяновська С., Ульяновський В. Дмитро Дорошенко // Українська культура: Лекції за редакцією Дмитра Антоновича. - К., 1993. - С. 527 - 553.
Loading...

 
 

Цікаве