WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → В’ячеслав Липинський – творець доктрини українського консерватизму (біографічний нарис, “Листи до братів – хліборобів”) - Реферат

В’ячеслав Липинський – творець доктрини українського консерватизму (біографічний нарис, “Листи до братів – хліборобів”) - Реферат

вагань та зусиль Липинськийнаважується на радикальний крок: як голова Ради присяжних, він оголосив розпуск УСХД (18 вересня 1930) і опублікував у львівському щоденному виданні "Діло" довгу статтю, у якій розтлумачив мотиви своєї поведінки.
Після розриву з гетьманом біля Липинського лишився лише невеликий гурт однодумців (М.Кочубей, В. Залозецький, В.Кучабський). З ними він створив нову організацію - Братство українських клясократів - монархістів. Ідеологія братства не дуже різнилася від ідеології УСХД, за винятком того, що питання вибору династії лишалося відкритим, його мав у майбутньому вирішити парламент новонародженої українскої держави. До органу братства "Збірнику хліборобської України" Липинський написав програмове "Вступне слово". Це був його останній твір, що з'явився у друку посмертно. 14 червня 1931 р. Липинський помер у санаторії у віденському передмісті Вінервальд. Під час своєї хвороби він боявся, що його можуть у стані каталерсії поховати живцем. Тому, згідно волі покійного, йому було зроблено посмертний прокол серця. Похований Липинський у своєму рідному селі Затурцях на Волині.
Через відсутність багатьох джерел, наприклад, листування вченого за період його життя до 1917 р. залишається нез'ясованим питання, чи Липинський усе життя дотримувався як політик і вчений консервативних політичних поглядів, чи спочатку тяжів до демократичних ідеалів і лише під час війни і революції став консерватором. Л.Білас дотримується думки, що еволюція політичних поглядів Липинського буда дуже незначною, і він завжди був монархістом. Натомість Я.Пеленеський вважав, що консерватизм Липинського - результат набутого політичного досвіду і песимістичних настроїв періоду української революції. Більше того, він навіть окреслював цілий "демократичний період" у житті і творчості Липинського (1912 - 1917), посилаючись, зокрема, на його "Меморіал для Українського комітету про наше становище супроти напруженої ситуації в Європі" (1912), у якому Липинський власноруч викреслив термін "конституційна монархія" і замінив його словом "держава". Вчений, на думку Пеленського, на той час вважав, що розвиток української нації міцно пов'язаний з розвитком політичної демократизації і здійсненням соціальних реформ, корисних для широких мас. Примирити два ці погляди дозволяє концепція В. Потульницького, який доводить, що "демократичний період" у житті Липинського дійсно існував, проте був своєрідним компромісом з народницьким оточенням, оскільки вже з юнацьких років він стояв на консервативних позиціях. На користь останнього припущення Потульницький наводить три фактори: 1) походження Липинського і глибоке усвідомлення ним традицій свого класу 2) служба змолоду в російській армії, в середовищі офіцерського корпусу 3) загальне захоплення в українськоу русі ідеями народництва, що змушувало Липинського до 1917 р. пристосовувати свої справжні погляди до конкретної політичної ситуації.
Найважливішим твором В. Липинського справедливо вважають "Листи до братів - хліборобів". Центральною темою цього твору, як і усієї творчості Липинського, є побудова української самостійної держави і організація її суспільства. Автор трактує державу як перманентну і абсолютну вартість та найвищу форму організації суспільства. Зазначаючи у вступному слові, що дух його книги - це "державництво і патріотизм", він наголошує, що українська держава повинна бути національною. На підставі цієї тези він доходить висновку, що без держави немає нації, є лише народ в етнічному сенсі.
В.Липинський у своїй концепції української монархії обгрунтовував необхідність п'яти основних підвалин, на яких ця монархія має засновуватися: 1) аристократія 2) клясократія 3)територіальний патріотизм 4) український консерватизм 5) релігійний етос. Майбутня українська держава, за Липинським, це - незалежна монархія дідичного (спадкового) характеру з обов'язковою передачею успадкованої гетьманської влади. Гетьман уособлює державу і є своєрідним "національним прапором", найвищим символом держави. Навколо гетьмана об'єднається вся Україна і його існування дасть можливість співпрацювати в ім'я добробуту держави різним політичним угрупованням. Без гетьмана, здатного примирити конфліктуючі політичні угруповання, кожне з них вважатиме, що володіє єдино вірним рішенням, "будуть боротися за владу і паплюжити одне одного, як це завжди бувало". Поза тим усім керувати має національна аристократія, під якою Липинський розуміє найкращих людей нації, без огляду на їхнє походження і стан: "Найкращих на підставі факту, що вони стоять на чолі організованих (політичних, культурних, економічних) установ нації, що їм належить влада, і що нема серед кандидуючих до влади інших активних сил нації - такої, що була б від них краща та сильніша і тому могла сю пануючу аристократію усунути. Се активно - правляча й організуюча меншість в нації".
Отже, основним пунктом українського державного будівництва Липинський вважав встановлення правової монархії у традиційній формі гетьманату. Така форма державного керівництва, на його думку, докорінно різниться від московської централізації, яка ще з часів Івана Грозного спирається на нічим не обмежану владу монарха і терор, а також від польської демократії, де король цілком залежний від шляхти.
У "Листах до братів - хліборобів" Липинський визначає три основні ідеї і три методи організації для розв'язання проблем українського державного будівництва: 1) демократія з республікою 2) охлократія з диктатурою 3) клясократія з правовою - "законом обмежаною і законом обмежуючою"- монархією. Класифікація спирається на типи стосунків між "провідною верствою" і "народом". З теоретичної точки зору усі три типи цілком рівноправні, проте Липинський не приховує, що його особисті симпатії лежать на боці клясократії. Для правильного розуміння концепції Липинського необхідно мати на увазі, що його термінологія не завжди збігається із загальноприйнятою. Наприклад, Англію звичайно розглядають як демократичну країну, але у Липинського вона служить за зразок клясократії. Під поняттям "кляси" він розумів всіх, що об'єднані виконанням однієї спільної функції, без уваги на ієрархічний щабель, який вони займають. Наприклад, до "промислової кляси" належать однаково робітники, технічний персонал і "капітани індустрії".
Устрій клясократії відзначається рівновагою між владою і свободою, між консерватизмом і прогресом. В цій системі громадянство наділене свободою економічної, культурної і політичної самодіяльності. Але ця свобода дисциплінована авторитетом сильної і стабільної державної влади. Суспільство класово диференційоване, при цьому органи класового самоврядування користуються автономією у своїх власних сферах; зверхні групи всіх класів входять до загальнонаціональної провідної верстви. Основний стрижень провідної верстви становлять люди породи "войовників - продуцентів". У минулому це були хлібороби (як зразок - українське козацтво), але у модерних умовах цю функцію може виконувати робітничо -
Loading...

 
 

Цікаве