WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → В`ячеслав Липинський – ідеолог української демократичної хліборобської партії - Реферат

В`ячеслав Липинський – ідеолог української демократичної хліборобської партії - Реферат

викупу між Липинським і Андрієвським відбувся цікавий обмін думками. Андрієвський вважав, що маєтки, які були набуті шляхом зради українського народу, за службу Росії, слід конфісковувати без викупу. На цю пропозицію Липинський з гіркотою відповів: "А назвіть мені маєтки, набуті в більш чесний спосіб" [12]. Він вважав, що селянин, заплативши за землю і отримавши "купчу", буде почувати себе справжнім господарем. До того ж така конфіскація з неминучістю викликала б сильний опір і супроводжувалася б загостренням соціальної боротьби, проти чого виступав Липинський.
Утворений таким чином державний земельний фонд повинен ділитись на хутори, величина яких відповідала б оптимальній для даної місцевості господарчій нормі. Ці хутори передавались українським селянам в довічну і спадкову оренду без права поділу. В результаті втілення цієї реформи в життя Україна повинна була перетворитися в край високорозвиненого інтенсивного фермерського господарства. Щодо селянської надільної землі, то вона переходила в повну власність селян. Виступаючи за збереження приватної власності на землю, держава в той же час повинна була застерігати проти надмірної концентрації землі в одних руках і проти земельної спекуляції. Таким чином, аграрна реформа, запропонована УДХП, мала на меті по-перше, забезпечити поступовий, найбільш продуктивний розвиток сільського господарства на Україні, а по-друге, створити міцну опору української державності в особі заможного хуторянина. Використовуючи поняття сучасної політології, Липинський прагнув до створення чисельного і потужного середнього класу.
У 1900 р. львівський журнал "Молода Україна", звертаючи увагу на нерозробленість соціально-економічного моменту в програмному документі РУП - "Самостійна Україна", написаному М. Міхновським, зазначав, що у змальованій ним державі "не зігріється жоден селянин. Така Україні хороша хіба що для панства та інтелігенції"13. Програма УДХП прагнула до створення такої України, котра б як лагідна, турботлива мати, перш за все зігріла свого найулюбленішого сина - селянина, в той же час піклуючись і про інших дітей. В основу тактики хліборобсько-демократичної партії Липинським була покладена ідея єдиного національного фронту: "всякий чужинець, котрий наше право до повної незалежності фактично визнає - наш союзник, хоч би його погляди в інших справах не відповідали поглядам нашої партії. Всякий українець-раб, котрий вирікається ідеї Вільної України і тим самим служить чиїмсь чужим державним чи національним інтересам, [...] - наш ворог, хоч би по своїм поглядам в інших справах він стояв дуже близько до поглядів нашої партії" [14]. Вважаючи Центральну Раду і Генеральний Секретаріат єдиною законною владою на Україні, партія обіцяла не тільки лояльно трактувати їх, а й усіма силами підтримувати в боротьбі за суверенітет українського народу.
Ще влітку 1917 р., коли УДХП тільки формувалася, її лідери звернулись до М. Грушевського і В. Винниченка з пропозицією включити до Ради членів цієї партії. Але згоди на це не отримали [15]. Однак і після цього хлібороби-демократи не почали "гострити ножа" на Центральну Раду, як про це писав Винниченко.
Як відомо, Центральна Рада пройшла шлях від вимоги автономії в межах федеративної Росії до проголошення державної незалежності України. Поки йшла боротьба між українською владою і Тимчасовим урядом, УДХП, хоча й була незгодна з соціально-економічною політикою Центральної Ради, проте втримувалася від її критики. "Як не намагалися провідні кола партії примирити в ім'я принципу національної єдності хліборобські селянські маси з демократичною політикою Центральної Ради, ці маси ставилися до цієї політики вкрай вороже, і весь час треба було їх здержувати од різних ворожих виступів проти Центральної Ради" [16].
Ситуація змінилась після проголошенім IV Універсалом повної самостійності України і коли хлібороби-демократи зрозуміли, що навіть більшовицька навала нічого соціалістів не навчила. Саме весною 1918 р, Сергій Шемет пише гострокритичного відкритого листа до Центральної Ради і Генерального Секретаріату, видрукованого "Новою Радою", в якому, зокрема, заявив, що, нехтуючи інтересами хліборобів-власників, українська влада відштовхує ту силу, яка мала б стати її опорою. Спробою досягнення компромісу з Центральною Радою можна вважати делегацію від з'їзду хліборобів-демократів під проводом того ж Шемета, яка вимагала від центральної влади припинення соціалістичних експериментів і поповнення її складу представниками УДХП. Ця делегація викликала значний резонанс, показавши негативну реакцію досить великої частини суспільства на політику Центральної Ради. Саме цим УДХП відіграла, за словами П.Скоропадського, помітну роль у справі повалення республіканської влади, завдавши їй першого тяжкого удару [17].
Під час Гетьманату і Директорії хлібороби-демократи не раз виявляли ініціативу в консолідації національних сил на ґрунті української державності.
Досить виваженою була тактика партії і в питаннях партійно-політичної боротьби. "Давня дилема української інтелігенції - чому віддавати пріоритет: соціальній революції чи національному визволенню, сіяла в лавах Центральної Ради, а потім і Директорії ворожнечу і безладдя", - цілком справедливо відзначив Орест Субтельний [18]. Ця партійна ворожнеча, посилена особистою боротьбою за лідерство,стала одною з причин слабкості, а в кінцевому рахунку і поразки соціалістичної влади на Україні.
Визнаючи право кожної партії боротися за реформу за своїми уявленнями всього національного життя, програма УДХП в той же час зазначає, що "од кожної своєї політичної партії народ український має право вимагати, щоб вона задля своїх партійних чи класових інтересів не поступалась ні на крок принципом вільного існування нації і щоб силу свою кожна українська партія черпала з внутрішніх сил свого народу, а не з "сторонніх протекцій" [19].
Без аналізу програми УДХП як важливого етапу в становленні світогляду В'ячеслава Липинського неможливо зрозуміти його політологічну концепцію, яка остаточно сформувалася в 20-і роки.
?
Література
1. Див. Полтавщина. - 1905. - 27 ноября.
2. Шемет С. До історії Української демократично-хліборобської партії // Хліборобська Україна. - Відень, 1920. - Зб. І. - С. 63.
3. Вісник Лубенського громадського комітету. - 1917. - 6 липня.
4. *Про існування УДП Липинський дізнався від С. Шемета в червні 1917 р., познайомившись з ним на хліборобському з'їзді в Полтаві. Липинський став членом Управи партії і організував у Полтаві її відділ.
5. Липинський В. К. Нарис Української демократичної хліборобської партії // Матеріали до програми. Видання Української демократичної партії - Лубни, 1917. - С. 6, 7.
6. Там же. - С. 7.
7. Там же. - С. 12.
8. Там же. - С. 9.
9. Заява Сергія Шемета і В'ячеслава Липинського Загальним зборам УДХП // Хліборобська Україна. - Відень, 1920/1921. - Зб. 2, 3, 4. - С. 273, 274.
10. Липинський В. К. Нарис програми Української демократичної хліборобської партії. - С. І7.
11. Там же. - С. 19.
12. Там же. - С. 20.
13. Andrijew?kyj W. Jeszcze kilka uwag i wspomnie? o ?.p. Wac?awie Lipi?skim // Biulety? Polsko-Ukrai?ski. - Warszawa, 1934. - № 10. - С. 3.
14. Молода Україна [Львів]. - 1900. - Ч. 6. - С. 241.
15. Липинський В. К. Нарис програми Української демократичної хліборобської партії. - С. 24, 25.
16. Андрієвський В. З минулого. 1917 рік на Полтавщині. - Берлін, 1923. - С. 64, 65.
17. Заява Сергія Шемета і В'ячеслава Липинського Загальним зборам УДХП. - С.273.
18. Скоропадський П. Уривки із споминів // Хліборобська Україна. - 1924-25. - Зб. 5. - С. 61.
19. Субтельний О. Україна. Історія. - Київ, 1991. - С. 315.
20. Липинський В. К. Нарис Української демократичної хліборобської партії. - С. 27.
Loading...

 
 

Цікаве