WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Василь Якович Ломиковський: історик чи агроном? - Реферат

Василь Якович Ломиковський: історик чи агроном? - Реферат

Сестренцевича, та "Запасы для малороссийской истории", які при ближчому розгляді виявляються великим збірником виписок з праць інших істориків та зібранням копійованих документів трудолюбивим поміщиком, що жив на хуторі Трудолюб. Такі "здобутки" В. Ломиковського на ниві дослідження вітчизняної історії безумовно надають підстави вважати його відомим істориком своєї доби [8].
У підручнику Я.Калакури додано не багато нового до створення сучасного історіографічного образу В.Ломиковського. Хоча тут його діяльність в галузі історії та етнографії і названа подвижницькою, але сучасний автор більш суворо слідуючи за О.Лазаревським, не нав'язує текстам відставного штабс-капітана характеру самостійних та оригінальних розвідок [9], хоча, як бачимо, самих фактів збирання та копіювання чужих текстів про історію та давніх документів виявилося достатньо, щоб потрапити до підручника з історії української історичної науки.
Причому, якщо Д.І.Дорошенко та Д.І.Багалій не знали про неоригінальність рукопису В. Ломиковського під назвою "Словарь малоросийской старины", повністю поклавшись в цьому відношенні на авторитет О.Лазаревського, то сучасники вже могли про це довідатися з монографії В.В.Кравченка. Можна припустити, що не помітили. Всяке буває... Але чого зовсім припустити не можна, так це того, що відповідні сторінки своєї монографії не помітив сам В.В.Кравченко. Бо на підставі ним же доведеного неоригінального характеру "Словаря малоросийской старины", він робить не обґрунтовані стосовно діяльності В.Ломиковського висновки про те, що його творчість стала свідченням того, що "розвиток української історіографії супроводжувався спробами її наукової організації...", а сам Василь Якович в ряду інших представників української історіографії перших десятиліть ХІХ ст. займався дослідницькою та видавничою діяльністю [10].
Як бачимо, не зважаючи на досить скромні здобутки в галузі вивчення життя, діяльності та творчості В.Ломиковського за останні сто років, його історіографічний образ змінювався значно динамічніше ніж розширювалися уявлення про нього з відчутною динамікою до все більш неадекватного визначення його місця в історіографічному процесі. Якщо така тенденція триватиме, чи не маємо ми шанс бути свідками канонізації скромного штабс-капітана в якості провідного українського історика своєї доби?! Якщо таке можливо в сучасній українській історіографії, чому б не потренуватися на безневинному В.Ломиковському?!
А тепер повернемося до статей видатного українського історика в "Трудах Вольного экономического общества". Вони надруковані поруч в одному томі за 1821 р. і присвячені вирішенню важливих проблемам сільського господарства Малоросії. В одній з них пропонувалося вирішення питання осушення болотяних угідь та їх подальшого господарського використання [11], в другій автор ділився спостереженнями і власним досвідом застосування гною у вирощуванні озимини [12]. Примітним для цих творах є те, що вони друкувалися як переможці конкурсу представлених відповідей на питання, які були поставлені Товариством у 1820 р. перед освіченими господарями-поміщиками всієї імперії. Відповідь В.Ломиковського про осушення земель одержала золоту медаль Товариства, інша - "положеннаго награждения".
У першій праці автор пропонував загальні технології осушення територій та способи їх використання. Особливу цікавість викликають досліди з вирощуванням на заболочених ґрунтах дерев, що потребують багато води та швидко зростають. Ломиковський повідомляв, що на своїх землях висадив біля десяти тисяч дерев, описував як поводять себе різні види, за якими він уважно спостерігав та давав практичні поради в їх вирощуванні на вологих ґрунтах. Не задовольняючись місцевими сортами, миргородський поміщик писав, що замовив через Одесу з Шотландії новий сорт особливо цінного дерева, яке настільки швидко зростає, що вже на четвертий рік може використовуватися на дрова, а також сповіщав, що вже одержав насіння, висадив його та сподівається на добрі сходи.
Особливу зацікавленість, любов та неабияку майстерність В. Ломиковського у справі розведення лісів підтверджував також його лист до міністра фінансів графа Є.Ф.Канкріна від 6 червня 1836 р. У ньому висловлювалася вдячність, що міністр за клопотанням Товариства для заохочення лісового господарства доповів імператору про досягнення Василя Яковича на цьому поприщі, за що "Его Императорскому Величеству благоугодно было повелеть объявить за труды мои Высочайшее благоволение" [13].
Не менше інформації про запровадження нових способів господарювання та про багатолітні досліди поміщика-агронома міститься у творі, присвяченому використанню гною у вирощувані озимини. Тут проведений справжній аналіз причин родючості місцевих миргородських ґрунтів та складнощів, що виникають у місцевих господарів. В.Ломиковський описав декілька своїх спостережень над різними технологіями сівозміни, розорювання землі, внесення гною, сортами хліба, способів боротьби з бур'яном, розробив та представив апробовані прийоми вирішення згаданих проблем. Причому його агрономічні тексти свідчать, що поради ґрунтувалися не тільки на практичному досвіді, але на достатньо глибокому ознайомленні В.Ломиковського з агрономічною справою та науковими досягненнями в цій сфері. Такожважливо підкреслити, що на відміну від історичних матеріалів та писань, які залишалися в рукописах і стали відомі майже через сто років після їх створення, його агрономічна діяльність була широко відома, відрізнялася самостійністю та оригінальністю.
Виходячи з цього, напрошується висновок, що Василь Якович Ломиковський скоріше репрезентував тип поміщика-прогресиста ніж дослідника української історії першої половини ХІХ ст., а формування його нового історіографічного образу залишається скромним, але настійливим науковим завданням.
***
У Києві біля пам'ятника М.Грушевському у мене завжди виникає думка про те, наскільки неадекватно ми, сучасники, сприймаємо героїв власної історії! Які неточні, нерідко викривлені образи минулого формують історики в головах своїх колег та, як колись полюбляли говорити, "в широких народних масах". Якщо б моя воля, замість закарбованого в бронзі: "Великому українському політику та історику", написав би навпаки: "Великому українському історику та політику-аматору". Що ж дивуватися нерідко екзотичним оцінкам людей звичайних, не помітних у своєму ряду, якщо не здатні усвідомити значення таких гігантів!
Коли б я знайшов могилу В.Ломиковського, або мав би можливість увічнити його життя пам'ятником, то на ньому висік би довгий напис в стилі того часу, коли жив мій герой: "Відомому агроному та любителю малоросійської історії, непричетному як до українського національного відродження, так і до історії вітчизняного історіописання". Мимоволі замислишся, чи не настав час полишити справу формування та обслуговування п'єдесталів вітчизняної історіографії та розпочати переглядати ці стрункі ряди як на предмет їх переформовування, так і звільнення від випадкових, хоча в нашому випадку досить симпатичних та достойних, але не з цієї галузі постатей.
?
ЛІтература
1. Лазаревский А. [Передисловие] Словарь малорусской старины, составленный в 1808 г. В.Я. Ломиковским. - К., 1894. - С.ІІ.
2. Лазаревский А. [Передисловие] Словарь малорусской старины, составленный в 1808 г. В.Я. Ломиковским. - К., 1894. - С.ІІ.
3. Там само.
4. Кравченко В.В. Нариси з української історіографії епохи національного Відродження (друга половина ХVІІІ - середина ХІХ ст). - Х., 1996. - С.79.
5. Яновський Н. Новый словотолкователь, расположенный в азбучном порядке. - СПб.,1803. - Т.1,2.
6. Дорошенко Д.І. Огляд української історіографії. - Прага, 1923. - С.61, 68-69.
7. Багалій Д.І. Нариси української історіографії за добі февдалізму й доби капіталістичної // Вибрані праці. - Х., 2001. - Т.2: Джерелознавство та історіографія історії України. - С.351.
8. Колесник І..М. Українська історіографія (ХVІІІ - початок ХХ століття). - К., 2001. - С.199-200, 203.
9. Калакура Я.С. Українська історіографія: Курс лекцій. - К., 2004. - С.162.
10. Кравченко В.В. Нариси з української історіографії епохи національного Відродження (друга половина ХVІІІ - середина ХІХ ст). - Х., 1996. - С.288.
11. Ломиковский В. Об осушении болотнаго места пространством на пять десятин и чтоб на том месте сделать посев хлеба или другое какое полезное употребление // Новое продолжение трудов Вольного Экономического общества к поощрению в России земледелия и домостроительства. - 1821. - Ч.72. - С.107-111.
12. Ломиковский В. О произведении в южных губерниях России на унавоженной озимой пашне лучшаго урожая, нежели у соседей // Там же. - С.93-106.
13. ІР НБУ. - Ф.1. - № 65514. - Арк. 1.
Loading...

 
 

Цікаве