WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Василь Кучабський: концепція українсько – польських взаємин з консервативної перспективи - Реферат

Василь Кучабський: концепція українсько – польських взаємин з консервативної перспективи - Реферат

основі якого лежало монгольське кочове гасло "експансія для експансії", що на перший план виводило зовнішню політику, ігноруючи політику внутрішню. Ідеями і практичними заходами щодо знищення України полонізацією на заході та русифікацією на сході Р. Дмовський переступив закони європейської моралі, внаслідок чого польсько-українськаборотьба переросла в аморальне винищення людей. Політика найвпливовішої в країні національно-демократичної партії, яка базувалася на ягеллонській ідеї утвердження польської держави в кордонах Речі Посполитої та ігнорувала право українців мати на своїх етнічних землях власну державу, виявилася, на думку В. Кучабського, безперспективною, оскільки посилювала серед них проросійські настрої, що неодмінно підривало стабільність Польщі.
Василь Кучабський гостро критикував і федералістичну концепцію Ю.Пілсудського, суть якої зводилася до того, що внаслідок розпаду більшовицької Росії буде утворена Велика Україна (без Західної України), яка увійде до польської федерації. Варшавський договір 1920 р. між С. Петлюрою і Ю. Пілсудським розкрив справжні наміри такої політики: після провалу польсько-українського наступу Польща одностороннім рішенням розірвала договір і віддала Наддніпрянщину на поталу більшовикам.
Українсько-польським відносинам у контексті міжнародної політики В. Кучабський присвятив праці "Зовнішньо-політичне положення об'єднаних українських армій у "Чотирикутнику Смерти" в липні-серпні 1915" (1931), "Польська дипломатія і "східно-галицьке" питання на Париській мировій конференції в 1919-му році" (1931), "Українська дипломатія і держави Антанти в році 1919" (1931), "Вага і завдання Західно-української Держави серед сил Східної Європи на переломі 1918/1919-го року" (1932-1933). Перших три книжки згодом стали складовими фундаментальної наукової монографії "Die Westukraine im Kampfe mit Polen und dem Bolchewismus in den Jahren 1918-1923" (Берлін, 1934), яка з'явилася як офіційне видання воєнно-історичного семінару Берлінського університету. У передмові до книги В. Кучабський зазначав, що вона висвітлює внутрішнє становище України, зокрема її політичні та військові позиції й одночасно розкриває різнобічні міжнародні зв'язки, які мали визначальний вплив на долю української державності: "Польща і Росія, більшовизм і контрреволюція, тенденція до нового відродження Російської імперії і тенденція до її розпаду, ситуація у центральній Європі та важливе рішення прийняти або відхилити Версальський договір Німецькою імперією, світовий капіталізм і світовий промисловий переворот, Париська мирна конференція і східно-європейська політика окремих західних держав - могутня хвиля сил і процесів, ареною яких стала Європа в цей час - все це містить у собі дана праця". В.Кучабський гостро й аргументовано критикував схему розбудови Польської держави, програма якої не відзначалася ні проникливістю, ні тонким аналізом міжнародних подій, ні державним розумом, ні поміркованістю, а була продуктом догматичного мислення.
Польська шовіністична пропаганда лякала світ "жорстокістю" західних українців, які нібито діяли заодно з московськими більшовиками. Застосовуючи такий негідний прийом, поляки розраховували на те, що внаслідок ізольованості Західної України світова громадськість не знатиме справжнього стану справ і не зможе про нього довідатися. В польських домаганнях Східної Галичини йшлося про повне знищення українських державницьких змагань, заперечувалася навіть найменша можливість виникнення будь-якого державного утворення українців. На Паризькій мирній конференції польська сторона вимагала також прилучення більшої частини Волині й Західного Поділля з Проскуровим і Кам'янцем-Подільським. Взагалі ж польські позиції на Паризькій мирній конференції, за оцінкою В. Кучабського, виглядали досить міцними. Поляки були союзною нацією, з офіційно визнаною державою, повне відновлення якої розглядалося як одне з головних завдань Антанти. Польська дипломатія і пропаганда мала мережу організацій, які охоплювали не тільки Західну Європу, а й Америку. Польські інтереси на конференції беззастережно підтримувала Франція, в більшості випадків США та інші країни Антанти.
Невдачі української дипломатії Василь Кучабський пояснював рядом причин: створенням польською пропагандою серед політиків країн Антанти міфу про нездатність українців мати власну державу і про те, що національно-визвольний рух на теренах Галичини інспірований Австрією та Німеччиною, до того ж ніби цей рух за характером близький до більшовизму; ігноруванням політичними колами Антанти українського питання при розв'язанні глобальних проблем повоєнної Європи, зокрема, майбутнього Росії та Польщі; антиукраїнською діяльністю російської дипломатії; проросійською позицією щодо розв'язання міжнародних проблем галицької партії - русофілів; неузгодженістю щодо розв'язання українського питання серед української дипломатії.
Василь Кучабський небезпідставно вважав можливою нормалізацію відносин між українським та польським народами лише на засадах консерватизму, тобто ідеології, що вільна від націоналізму і грунтується на універсальних людських цінностях: визнанні права націй на самовизначення, відмові від військової експансії проти інших народів. Проте розв'язати українське питання мирним шляхом найближчим часом, на його думку, не вдасться передусім через те, що у Польській державі при владі перебували "неоформлені ніякими стимулюючими моральними законами модерні "націоналісти", "бюрократична або здекласована, себто від служби творчим спільним класам "увільнена" інтелігенція". Ці "новітні беї, бегадури і хани" (за термінологією В. Кучабського) керувалися не загальнонаціональними, а лише особистими інтересами, не мали єдиної позиції, єдиних світоглядних основ і діяли лише виходячи з мотивів прагнення до влади. Дослідник вважав безперспективною політику польської націонал - демократії, що базувалася на яґеллонській ідеї, прагнула до утворення польської держави в рамках Першої Речі Посполитої та ігнорувала права українців створити на своїх етнічних землях власну державу.
?
Використана література:
1. Гелей С. Василь Кучабський: від національної ідеї до державності (Українська консервативна політична думка першої половини XX ст. та її вклад в історичну науку). - Львів: Інститут української археографії та джерелознавства НАН України ім. М.Грушевського, 1998.
2. Гелей С. Василь Кучабський про українське питання в політиці Польщі // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. Збірник на пошану професора Юрія Сливки. - Львів: Інститут українознавства НАН України ім.І.Крип'якевича, 2000. - С. 284 - 300.
3. Гелей С. Консервативно-політологічна концепція державотворення. Василь Кучабський. - Львів: Інститут українознавства НАН України ім.І.Крип'якевича, 1997.
Loading...

 
 

Цікаве