WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Василь Кучабський (біографічний нарис, оцінка української революції 1917-1921 років і більшовизму) - Реферат

Василь Кучабський (біографічний нарис, оцінка української революції 1917-1921 років і більшовизму) - Реферат

нівелюючого впливу політику радянської Росії.
Політичний досвід та історичні традиції української державності 1917 -1920 рр. залишилися, за В. Кучабським, недооціненними і значною мірою недослідженими, хоча їх могло б вистачити аби виховати цілі покоління державно мислячих, творчих людей в Україні. Цей досвід залишився незалученим до політичної культури українського народу, а без цього, на думку дослідника, політичній культурі українців годі було сподіватися піднятися до рівня політично розвинених європейських націй.
Предметом особливо прискіпливого аналізу Василя Кучабського була більшовицька ідеологія та політична практика. Чимало полемічного запалу дослідник витратив на спростування недалекозорих оптимістичних уявлень про більшовицьку політику на Україні. Використання ідеї права націй на політичне самовизначення аж до відокремлення було зумовлено, на думку дослідника, намаганням більшовиків розширити соціальну базу партії й використати в боротьбі за владу національно-визвольні рухи. Він розглядав суспільно-політичний устрій радянської України в контексті більшовицьких намагань поневолити українську націю, втягнути її у московсько-монгольський світ. З цієї точки зору, поширення більшовизму серед українців В.Кучабський сприймав як етнічну русифікацію чи полонізацію.
Дослідник чітко визначив різницю між українським національно-державницьким і українським більшовицьким табором. Ця різниця полягала в тому, що перший табір орієнтувався на національну державу, а другий привніс не лише чужі українцям переконання про політичний чи суспільно-економічний устрій, але й інший, ніж український, світогляд нації.
Потужним джерелом поширення в національній свідомості антимосковських настроїв стала Галичина. Цього, правда, було недостатньо, і В.Кучабський справедливо передбачав, що більшовизм ще проіснує досить довго і встигне за цей час знищити провідні сили українського народу. Саме з цих міркувань Ризький мирний договір 1921 р. був щасливою випадковістю, оскільки виводив частину недержавного українського народу з його надзвичайно ще кволим почуттям національної самосвідомості з під пагубного, нівелюючого впливу більшовиків. Це дало змогу націоналізмові Західної України проникати через більшовицький кордон на схід, допомагаючи й на радянській Україні подальшій кристалізації почуття української національної індивідуальності.
Василь Кучабський вбачав "життєвий смисл" більшовизму не в якійсь певній системі економічної організації, а в тому, що ця ідеологія була міцно організованою "релігією" зла. Цей фактор потрібно було враховувати всім тим, хто сподівався на швидкий занепад більшовизму, хто вимірював більшовизм капіталістичними мірками. Він дорікав тим політикам, які наївно вважали, що своїми перемогами більшовики завдячують дотриманню власних принципів, відмові від компромісів. Насправді вони завжди застосовували ті засоби, які були найкращі в певний конкретний час, віртуозно поєднуючи військові дії з дипломатичними, інколи навіть зманювали противника переговорами, встановленням миру, а то й укладанням союзу. Але, коли наступав слушний час, більшовики відкидали всякі компроміси, відмовлялися від переговорів і рішуче домагалися своєї мети.
Більшовицький інтернаціоналізм В.Кучабський розглядав з позиції визнання множинності і національної неповторності людських культур, не як інтернаціональний світогляд, а передусім як світогляд національний - російський, корені якого слід шукати у російському деспотизмі, що в свою чергу грунтується на монголо-візантійських деспотичних традиціях. Він був першим, хто зумів глибоко і проникливо розкрити лицемірність гасла про "право націй на самовизначення", яке використовувалося більшовицьким режимом для прикриття відвертої шовіністичної політики.
Дослідник проаналізував погляди більшовиків на державу взагалі й на суверенність національних держав зокрема. Оглядаючи працю В.Леніна "Держава і революція", проблеми, пов'язані зі становленням держави диктатури пролетаріату, він дійшов висновку, що більшовики є ворогом суверенності всякої національної держави. Вони заперечували будь-які національно-політичні інтереси, оскільки речниками, рушіями політики вважалися класи, а не народи. Тому й держава, як стверджували більшовики, потрібна не народам, а класам. У такому випадку гасло "національна державність" означало боротьбу класу за власні вузько-класові, а не національні чи економічні інтереси. Для В.Кучабського не було секретом, що "диктатура пролетаріату" не могла бути диктатурою демократичної більшості "трудового народу", а лише владою більшовицької партії.
Більшовики, зазначав В.Кучабський ніколи не заявляли, що виступають проти відокремлення України, а лише створювали враження, ніби вони б'ють не саму українську державну суверенність, а лише "реакційність" українських урядів. Таким чином, "самостійність" більшовицької України з її "самостійними закордонними представниками" і пропогандою "радянської державності" була, на думку В.Кучабського, лише провокацією. Домогтися своєї мети більшовикам допомагали хитання українських урядів між інтернаціональною революційністю і національним державництвом, безсистемність та непередбачливість державної організації і політики.
У праці "Большевизм і сучасне завдання українського Заходу"(1925) В.Кучабський висміяв намагання певних політичних сил у Галичині переконати світ у тому, що колишньої Росії вже немає, а є держава Україна, що вороття до "неділимої" неможливе, а тому слід привчати світову громадську думку до нових політичних реалій.У вченого не було сумніву в тому, що Москва, яка не вагаючись утопила б в крові всю Росію і таким чином знищила б опозицію, напевно, не боялася української національної свідомості і так само не вагаючись розстріляла б сто чи двісті тисяч українців, якби не була впевнена в тому, що їй вдасться це зробити мирним шляхом "українізації".
Мета більшовизму, на думку Е.Кучабського, полягала в тому, щоб не дати змоги народам викристалізуватися в нації. А позаяк нації творяться у боротьбі, то треба було будь-якою ціною нейтралізувати всяке змагання за національні інтереси. Отже, головною метою більшовицької національної політики було приспати національні почуття народів Росії, не дати їм використати боротьбу за мову для формування національної індивідуальності. Друга мета більшовиків зводилася до того, щоб дати відносно вільний хід "етнографічно-національним" почуттям у нешкідливому для державної єдності аполітичному культурництві, яке в даній політичній системі повинно фактично звестися до популяризації більшовицької ідеології рідною мовою. Отже, мета більшовицької національної політики, зокрема, "українізації" полягала в тому, щоб не допустити формування української нації як політичного чинника і зупинити її на рівні "культурних націй".
?
Використана література:
1. Баса О. Кучабський Василь // Українська журналістика в іменах: Матеріали до енциклопедичного словника / ред. М. Романюк. - Львів, 1997. - Вип. 4. - С.153-155.
2. Гелей В. Василь Кучабський і проблеми державності України на сторінках тижневика "Мета" (1931-1933 рр.) // Українська періодика: історія і сучасність: Доп. та повідомл. п'ятої Всеукр. наук.-теорет. конф., Львів, 27-28 листоп. 1998 р. / За ред. М. Романюка. - Львів, 1999. - С.552-565.
3. Комариця М. Кучабський Василь-Дмитро // Українська журналістика в іменах: Матеріали до енциклопедичного словника / ред. М. Романюк. - Львів, 1998. - Вип. 5. - С.379-381.
4. Кучабський Василь // Довідник з історії України / за ред. І. Підкови та Р. Шуста. - Київ: Генеза, 1995. - Т.2. - С.133-134.
5. Потульницький В. Нариси з української політології (1819 - 1991). - К., 1994.
Loading...

 
 

Цікаве