WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Історія, церква і консервативні цінності в науковій творчості Вячеслава Заїкіна - Реферат

Історія, церква і консервативні цінності в науковій творчості Вячеслава Заїкіна - Реферат

справи Церкви, котра "єднає нас із вічністю, …єднає із самим Господом Богом".
Тобто, є усі підстави говорити про церковність як осердя світогляду В.Заїкина. Він дивиться на релігійне життя крізь призму православного розуміння Церкви, яке дозволяє сприйняття католицької Церкви, але унеможливлює толерантне ставлення до єретичних та сектантських (з погляду православного вчення) течій і визначає вельми стримане ставлення до протестантизму із його негацією церковної ієрархії.
Можна припустити, що у текстах до часопису "Дзвони" В.Заїкин почувався найвільшіше, оскільки християнська етика, замилування до традиції, консерватизм найбільш відповідали його православно-церковному світоглядові. Вельми цікавим є написаний для "Дзвонів" об'ємний відгук Заїкина на книжку літературознавця Михайла Рудницького "Між ідеєю і формою". Рудницький виступав із новочасними ідеями західної гуманістики: багатства світоглядів як надбання літературознавчої науки, повної свободи розвитку літератури, пропозицією суто мистецьких мірил оцінки літературного доробку при усвідомлення їхньої плинності в історичному часі. В. Заїкин, натомість, виступає як захисник традиції, що не старіє, традиції, уособленої в непохитній вірі у "вічну, абсолютну правду нашого християнського світогляду", а появу "протирічливих" ідей і рухів на Заході вважає "ознакою нездорового стану, упадку, розкладу".
Пропонуємо докладніше зупинитися на одному з фрагментів тексту Заїкина, який наведемо повністю: "Для нас, як думаємо, і для всіх, хто має світогляд, який уважає за непохитно, абсолютно правдивий - всякі інші світогляди - хибні і тому небажані й у меншій або більшій мірі шкідливі" й далі: "всяке здорове громадянство… в певних випадках не зупиниться й перед примусовим винищенням особливо шкідливих ідей, як це, наприклад, робило середньовічне громадянство з деякими єресями, які не раз були загрозою для самих основ суспільного ладу, права і моралі".
Однією із визначальних рис долі Заїкина є його самотність, самотність у середовищі політиків, природна чужість вихідця зі Слобожанщини в Галичині і Польщі, а ще світоглядна самотність - самотність людини із православно-церковним баченням світу. Доля В.Заїкина у науці - це доля незреалізованого потенціалу наукової ерудиції й аналітичного хисту. Яскраво заявивши про себе ще зі студентської лави, історик впродовж життя так і не здобув офіційного наукового ступеня (спочатку у 1918-1921 рр. на заваді стала революція, потім, 1939 року, прихід радянської влади до Львова). Не подарував В'ячеслав Заїкин українській історіографії і великої праці - через брак часу, який забирали заробітчанське писання газетних статей і викладання, може, ще більшою мірою, через систему мислення історика, коли величезні обсяги знань й нестримне бажання триматися у річищі нової і нової літератури, унеможливлювали зосередження на одній великій праці. Тому з бігом часу постійний автор українських наукових періодик 1920-1930-х років Вячеслав Заїкин розчинився в історіографічному морі, майже зник із переліків літератури до сучасних публікацій, а коли і трапляється деінде, то лише як прізвище, що не викликає жодних асоціацій, за яким немає людини. Причини історіографічного забуття Заїкина лежать на поверхні: його не-належність до жодної "магістральної" історіографічно-політичної течії, світоглядова самотність, що переростає в брак учнів і послідовників, які пропагували б його доробок, врешті, відсутність фундаментальних розвідок, "причинковий" характер більшости публікацій.
В. Заїкин обрав собі долю дослідника, що досить легко мімікрував під наявні вузьки рамки, проте завжди залишаючи за собою "третю думку". Свідомо обираючи маскування під численними псевдонімами та доволі вільне пересування між буцімто цілком антагоністичними інтелектуальними середовищами, він став однією з найтаємничіших постатей української історіограії. У часи, коли від автора вимагалася чітка політична ідентифікація, він навчився її удавати, втім до неї не прив'язуючись. Знаючи про схильність В. Заїкина до містифікацій, важко визначити, наскільки виклад консервативних ідей у львівських релігійно - богословських часописах, особливо у "Дзвонах" у першій половині 1930 - х років, відповідав внутрішнім переконанням автора, а наскільки був даниною очікуванням їх редакції та читацької аудиторії. Проте лише здогадуючись про мотиви створення текстів, не можна ігнорувати їх змісту.
?
Використана література:
1. Гвать І. З Харкова - через Варшаву та Львів - по кулю до Чернігова // Філософські студії: Спецвипуск журналу "Генеза". - К., 1998. - С. 6-9.
2. Заїкин В'ячеслав // Енциклопедія Українознавства: Перевидання в Україні. - Львів, 1993. - Т.2. - с. 713.
3. Животко А. Історія української преси. - К., 1999.
4. Заикин В. Защита православия или очередная большевистская провокация? (К выяснению некоторых явлений в жизни Львовского православного прихода и Братства). - Львов, 1936.
5. Заикин В. О "великорусском" и "украинском" Православии // Слово. - Варшава, 1934. - № 56. - С. 1.
6. Заикин В. Письмо в редакцию // Слово. - 1935. - № 31. - С. 4.
7. Заикин В. Униатская Церковь, Польское государство и Украинское Национальное Движение в их исторических взаимоотношениях // Слово. - 1935. - № 10. - С. 2.
8. Заикин В. Участие светского элемента в церковном управлении: Выборное начало и "соборность" в Киевской митрополии в XVI и XVII вв. - Варшава, 1930.
9. Заїкин В. Вячеслав Липинський як історик // Дзвони. - Львів, 1932. - № 6. - С. 473-490.
10. Заїкин В. Головні моменти історії української державности. - Варшава, 1923.
11. Заїкин В. Дмитро Багалій як історик // Дзвони. - 1932. - № 11. - С. 732-739.
12. Заїкин В. З історії католицької ідеї в Східній Україні в середині ХІХ в. // Записки Чина св. Василія Великого. - Жовква, 1928. - Т. 3. - Вип. 1-2. - С. 224-243.
13. Заїкин В. Преподобний Стефан, епископ Володимирський і Галицький та його відношення до зєдинення Руської (Української) Православної Церкви з Римсько-Католицькою в останній чверті ХІ віку // Там само. - С. 190-203.
14. Заїкин В. Проблєми української літературної критики й естетики в ліберальнім освітленні // Дзвони. - 1932. - № 9. - С. 606-613.
i. 15.Заїкин В. Професор Іван Огієнко як церковний та громадський діяч і як учений. - Варшава, 1925.
15. Заїкин В. Русь, Україна і Великоросія (Початки українського й великоруського народу) // Дзвони. - 1931. - № 1. - С. 19-29.
16. Заїкин В.Систематизація історії української філософії // Філософські студії : Спецвипуск журналу "Генеза". - К., 1998. - С. 10-41.
17. Наріжний С. Українська еміґрація: Культурна праця української еміґрації між двома світовими війнами. - Прага, 1942. - Ч.1.
18. Наріжний С. Українська еміґрація: Культурна праця української еміґрації. 1927-1939. Матеріали, зібрані С.Наріжним для частини другої. - К., 1999.
19. Портнов А. В'ячеслав Заїкин: історик із багатьма обличчами // Збірник Харківського історико - філологічного товариства. - Харків, 2004. - Т. 10. - С. 89 - 112.
20. Портнов А. Про В'ячеслава Заїкина // Молода нація. - 2004. - № 2. - С. 64 - 66.
Loading...

 
 

Цікаве