WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Українська діаспора в світі (західна і східна) - Реферат

Українська діаспора в світі (західна і східна) - Реферат

україського населення, ідейно пов'язаної з національно-політичним відродженням України.
1920-1945 pp.
Перша світова війна й поразка у визвольних змаганнях викликали першу масову українську політичну еміграцію. Вона зміцнила існуючу українську діяспору свіжими кадрами діячів з політичних, наукових, госп.-професіних і культурних профілем. Дотогочасна, здебільша заробітчанська еміграція одержала громадяцький й інтелектуальний провід у всіх країнах української діяспори, включно з утворенням нового осередку в Манчжурії. Проте головним скупченнями нової еміграції були середна і західна Європа, де вона осіла численно й очолила організацію життя українську діяспору, а інколи й брала участь у житті українців на тих землях, які опинилися в тих чи тих країнах у висліді мирових договорів (зокрема на Закарпатті). Так постали нові центри української діяспори, а наявні зміцнилися: в Чехо-Словаччині, Німеччині, Польщі, Франції, Бельгії, Австрії, Румунії, Югославії, при тому найдинамічнішим було українське скупчення в Чехо-Словаччині (Прага стала поряд Харкова, Києва і Львова одним з центрів української культури, а навіть політичного життя).
Поміж українських осередками української діяспори нав'язалася тісна співпраця, утворено ряд спільних установ і плановано спільні заходи. Зокрема політичних організації і рухи (уенерівці, гетьманці, соціалісти, націоналісти) утримували між собою тісний контакт і виступали спільно, не зважаючи на політичні кордони. Вони так само поширювали свої кордони на українську діяспору за океаном. Деякі організації, наприклад, студентська централя ЦЕСУС, жіночий світовий союз, об'єднували також організоване студентство чи жіноцтво й українських земель поза УРСР. Високі школи (УВУ та Госп. Академія) були спільними організаціями для української діяспори, а почасти й для українських земель.
Єдиною спробою понадпартійного громадяцького об'єднання була Головна Еміграційна Рада з осідком у Франції, що об'єднувала, однак, тільки організації, прихильні до екзильного уряду УНР. Лише в окремих країнах діяли загально-громадяцькій централі (комітети, ради), і то не особливо сильні. У 1920-х pp., українська діяспора почасти підтримувала зв'язки з підрадяньськими землями, але з початку 1930-х pp., через політику русифікації і розгром українкого суспільного життя і культури, все це припинилося, виняток становили кілька сов'єтофільських груп у Канаді й США. Натомість канадцька і американська українська діяспора постійно була у зв'язку з Галичиною й Закарпаттям, даючи чималу матеріальну допомогу (зокрема культурному життю) на рідних землях.
Кількість політичних еміграції зменшилася з серед 1920-их pp. через повернення частини емігрантів (зокрема з Галичини) на рідні землі, еміграцію за океан (особливо до Канади) і переїзд декого до УРСР. Це, а також зменшення припливу студентів на студії і важкі економічних відносини зменшили і значення політичної еміграції, зокрема культурної.
По перерві під час війни, з 1920-1921 відновилася заробітчанська еміграція з Західних Українських Земель за океан і постала нова у Франції. Кількісно вона була значно менша, ніж до війни, зокрема до США і Бразілії, які обмежили іміграцію; натомість збільшилася до Аргентіни, Франції, Парагваю й Уругваю, у малій кількості до Бельгії. Економічна криза припинила майже цілком еміuрацію у 1931-1934 pp., пізніше вона відновилася, але у менших розмірах. Найбільша еміграція була за 1920-1939 pp. (числа приблизні):
" до Канади - понанд 70 000 українців;
" до Аргентини - 50 000 українців;
" до Франції - 35 000 українців;
" до США - 15 000 українців;
" до Бразілії - 10 000 українців;
" по кілька тисяч до Парагваю й Уругваю.
Разом уся українська діяспора була, за винятком СРСР, 1,7 - 1,8 млн, обраховувалася такими (здебільша приблизними) числами:
" в Америці:
o в США: 700-800 тисяч українців
o в Канаді: 250 тисяч українців
o в Аргентині: 100-120 тисяч українців
o в Бразілії: 80 тисяч українців
" у Західні і Центральні Європі:
o в Румунії (головно в розпорошенні в Басарабії): 350 тисяч українців
o в Польщі: 100 тисяч українців
o в Франції: 40 тисяч українців
o в Югославії: 40 тисяч українців
o в Чехо-Словаччині: 35 тисяч українців
o в інших країнах західної і центральної Европи: 15-20 тисяч українців
Чисельнішою була українська діяспора на сходу від України на території СРСР. До 1925 р. вона не збільшувалася шляхом іміграції з України, згодом - приблизно до 1932 р.- незначно. Її кількість і розміщення відносно докладно подає радянський перепис 1926 р. За ним в СРСР жило поза межами українських земель 3 450 000 українців:
" в Європі: 1 310 000 українців
o 242 000 українців в сусідстві з українською етнічною територією
o 771 000 українців на Надволжі й Уралі
" в Азії: 2 138 000 українців
o 861 000 українців у Казахстані
o 830 000 українців на Сибірі
o 315 000 українців на Далекому Сході
o 64 000 українців у Киргизькій РСР
o 33 000 українців в середньоазійських республік
o 35 000 українцівна Закавказзі.
В Азії, більшість українців становила переважне число населення у двох великих районах: в Середньо-Азійському краї і на Зеленому Клині. На 1-шому січні 1933 р., кількість української діяспори в СРСР можна визначити на 4,5 млн людей (числа більші, ніж офіційні), тоді ж в Америці жило 1,1-1,2 млн українців, в Європі поза СРСР - 0,6 млн українців,разом з Бесарабією, яка 1940 р. відійшла до СРСР.
За переписом 1926 р. близько чверть українців, розпорошених в СРСР, мали б користуватися російською мовою як своєю рідною; до цих чисел можна ставитися з деяким застереженням: 97% українців у діяспорі були селяни і жили назагал у великих суцільних скупченнях. Проте русифікація прогресувала, на що вплинув брак будь-яких українських організацій, слабий контакт з Україною. Лише в добу українізації на північному Слобожанщині, Кубані й Далекому Сходу діяло деяке число українських шкіл, виходило кілька газет, мали місце гастролі українських театрів тощо. Під час колективізації, а згодом голоду зріс приплив українців до Азії, які тут шукали захисту. Чимало їх наплинуло за війни у висліді евакуації - головне до пром. районів; іншрю категорію переселенців становили засланці до концентраційних таборів і розкуркулені, заслані на поселення в Сибіру.
Українська діаспора (1931 рік)
Країна Чисельність (тисяч)
Радянські республіки 9 020
Польща 6 876
Румунія 1 200
США 750
Чехословаччина 650
Канада 400
Решта держав 368,5
Всього 19 264,5
В самій УРСР на цей часпроживало 25 300 278 українців.
1945-1991 рр.
Поза межами СРСР і Східної Європи
Українська діаспора значно поширилася й кількісно збільшилася після 1945 р. Друга хвиля політичної еміграції відразу по війні опинилася в Німеччині й Австрії у числа понад 250 000 українців, а в кінці 1940-их рр. і на початку 1950-их pp. розселилася по різних континентах і країнах. Так постали нові українській громади в Австралії, деякий час у Тунісі (Бен-Метір), Венесуелі та зміцнилися існуючі поселення в США, Канаді, Бразілії, Аргентині й Парагваї. В Європі залишилося близько 50 000 українців, що утворили нову сильну українську групу
Loading...

 
 

Цікаве