WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Життя і діяльність Михайла Грушевського – яскравий приклад служіння своєму народові - Реферат

Життя і діяльність Михайла Грушевського – яскравий приклад служіння своєму народові - Реферат

поклала свою руку на діяльність Грушевського. Спочатку перестала давати гроші на видавництва, почала переслідувати його співробітників і, нарешті, розпустила історичну секцію з усіма її установами, що при ній існували. Грушевський не мав уже ніякої змоги, ні можливості вести .наукову роботу в Кисні.
З 1930 року почалися ще більші переслідування українських діячі", людей науки и письменства. Гру шевському казали покинути Україну й він виїхав до Москви, Тут він старався вести дальші історичні розсліди в московських: архівах, де є дуже багато матеріалів до української історії, тут продовжував він і свою історію української літератури. Ллє йому ставало тут щораз гірше жити. Не було нормальних умов проживання, тяжко було з продуктами харчування, та й здоров'я вже було не міцним.
На останньому році здоров'я Грушевського так погіршало, що дружина, рятуючи його, вивезла восени на лікування до Кисловодська. Думала - поможуть цілющі Кавказькі води. Здоров'я не покращилось, а гіршало. Пробували рятувати його операцією, але даремно. 25 листопада 1934 року в другій годині дня в Кисловодську Грушевський помер.
Тіло померлого перевезли до Києва і поклали в головному залі Української Академії Наук. А 29 листопада 1934 року відбулися похорони. Ніби насміхаючись, ті, що його вивезли з України, замучили, розпинались тепер перед цілим світом, що ховають його за державний кошт" Похоронили нашого великого історика й першого Президента Української держави на Байковому кладовищі в Києві. З промовами на кладовищі виступили прецедент Української Академії наук академік О.О. Богомолець та нарком освіти В. Затонський (пізніше репресовані). На звістку про мученицьку смерть одного з найбільших синів України ціла наша земля покрилася невимовним смутком. Немає міста, немає села, де не пом'янули б його пам'яті. Він для народу не вмер. Він живе й вічно житиме в серцях наших. Гарячі слова його, неначе той Дніпро широкий, усе будуть литися, текти, будуть падати глибоко в наші серця і ніби тим вогнем пектимуть холодні наші душі!
Бо він писав нам нашу історію і творив нам пашу історію. До числа людей, які вели наш народ віками до омріяної свободи з повагою треба віднести ім'я Михайла Грушевського.
Весь радянський період, життя і діяльність Грушевського, незаслужено замовчувались і пін подавався, як український буржуазний історик, один з головних лідерів українського буржуазно-націоналістична мого руху, 3 цього приводу хочу процитувати члена-кореспондента АН України голову Наукового товариства імені Т.Г.Шевченка у Львові пана Олега Романіва: "На М. Грушевського та його безсмертну спадщину було накладено таку озвірілу культову анафему, що за своєю бузувірською осатанілістю могла лише порівнятися з анафемою імперського православ'я супроти гетьмана Івана Мазепи".
Після довгих років незаслуженого замовчування, коли в очах багатьох українців М. Грушевський залишався з міцно пришитим ярликом "українського буржуазного націоналізму", германофільства, австрофільства, хохляцького і хуторянського псевдопатріотизму, сьогодні великий син України повертається до нас.
Ми пізно, дуже пізно відкрили М. Грушевського і як історика, і як політичного діяча, - писав недавно відомий історик Я.Р. Дашкевич. Причина ясна деформація історії України, справжньої історії України. Чимало істориків займалось цим багато десятків років. У такій деформованій історії зникли правдиві пропорції між політичними і культурними діячами, науковий аналіз їхньої діяльності підмінювали стандартними, викованими майже навічно ярликами. Перебудова ще мало торкнулася історичної науки на Україні. Забулась мудра латинська приказка Historia est magtstra vitaе (Історія - вчителька життя). У нас були фальшиві вчителі фальшивої історії, і це фальсифікувало наше життя. Тепер ми поволі позбуваємося фальшивих уявлень також і про М.Грушевського".
Через усе своє життя М. Грушевський проніс палку любов до рідної землі. Йому однаково були дорогі всі землі України: як Галичина і Наддніпрянщина, так і Буковина й Закарпаття, він ніби вивищувався над тими всіма незначними розбіжностями, що були, і єднав їх в одне ціле. Так ще в 1917 році в листі до канадських українців М. Грушевський писав: "Нарід наш висловив свою волю, щоб Україна була одна, Східна і Західня, Наддніпрянська й Наддністрянська, оден край, і оден нарід, одно тіло й душа, і нема що копирсатися в другорядних відмінах сих двох частин нашої єдиної вітчизни, заподіяних неприхильними обставинами нашої історії - треба підносити й скріпляти все те, що їх єднає та в'яже, а не те, що їх ріжнить та ділить".
Незаперечним звичайно є той факт, що Михайло Грушевський є однією з головних постатей українського національного самоствердження в новітній історії України, Неоцінима і немеркнуча його заслуга перед українським народом. На величезному архівному матеріалі вінпоказав безперервність історії української нації, відкрив концепцію історичного її розвитку, довів, що українці мають свою мову й своє власне пракоріння: "Так. ми - Київська Русь, але разом з тим український народ, осібний народ, з своєю осібною мовою, історією, письменством, культурою".
Як вчений М.Грушевський підніс українську історіографію до світового рівня.
Як громадський і політичний діяч став головою Центральної Ради і першим Президентом Української Народної Республіки.
Як автол унікальної десятитомної "Історії України - Руси" - створив історичну Біблію українського народу, чим поклав могутні підвалини для його національно-державницького відродження.
Михайло Грушевський сягнув далі всіх своїх попередників - він перший історик, який досліджував історичне минуле всіх .українських земель.
Великий українець був скромною, порядною людиною і водночас інтелектуальним трударем, який підготував і опублікував біля 2000 оригінальних праць не тільки з історії України і світу, а й також з української літератури, соціології, етнографії, фольклору та інших галузей знань.
Наприкінці 1991 року Україна та міжнародна громадськість широко відзначили 125-річчя з дня народження Михайла Сергійовича Грушевського. Знаменна подія відіграла важливе значення в справі остаточної реабілітації й справедливого поцінування в нас видатної ролі та воістину золотої спадщини цієї всесвітньовідомої особистості.
В наші дні Грушевський повертається до нас у пам'ятниках, назвах освітніх установ, вулиць, майданів. У багатьох куточках світу започатковано асоціації, створено видавничі й наукові фонди Грушевського. Діють виставки та експозиції, присвячені видатному діячеві. Встановлено премії, стипендії, що носять його ім'я, а Науковим товариством їм. Т.Г. Шевченка у Львові - дуже престижну відзнаку: почесну медаль М. Грушевського.
У видавництві "Наукова думка" розпочався випуск десятитомної "Історії України - Руси" - вершини наукового доробку ювіляра. Хочеться вірити, що не за горами той час, коли Грушевський буде в серці і думці кожного українця.
Адже Михайло Сергійович Грушевський поклав все своє життя на вівтар справи українського національного відродження, створення незалежної Української держави. Доки жива Україна - житиме з нею в наших серцях талановитий і самовідданий її син - Михайло Грушевський.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Великий Українець (матеріали з життя та діяльності М.С.Грушевського). Київ, "Веселка", 1992.
2. Володимир Кубійович, Енциклопедія українознавства. Львів, "Молоде життя", 1993.
3. Українська Радянська Енциклопедія, т. 3, Київ, 1979.
Loading...

 
 

Цікаве