WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Життя і діяльність Михайла Грушевського – яскравий приклад служіння своєму народові - Реферат

Життя і діяльність Михайла Грушевського – яскравий приклад служіння своєму народові - Реферат

увійшов у союз із Німеччиною. Грушевському не дуже та спілка з німцями була до вподоби. Німці були повними панами на Україні і робили, що хотіли. Центральна Рада була їм сіллю в очах, і вони вирішили її розігнати, що і зробили наприкінці квітня 1918 року.
В дальші бурхливі дні, коли почалися переслідування членів укра-їнського уряду, коли українських міністрів німці потягли до свого суду - Грушевський змушений переховуватись у знайомих.
До гетьмана Скоропадського й до його уряду він ставився вороже й у ніякі відносини з ним не входив. Він зовсім усунувся від політичного життя.
І тоді, як Національний Союз проголосив повстання проти гетьмана, коли утворився уряд Директорії, й Директорія усунула Скоропадського, Гру шевський визначнішої ролі в політиці вже не брав. А коли уряд під натиском більшовиків покинув Київ і подався на захід, Грушевський із ним поїхав. Короткий час він проживав у Кам'янці на Поділлі, видавав там часопис "Життя Поділля". А в березні 1919 року виїхав до Галичини, пробув якийсь час у тодішній столиці Західної Області Української Народної Республіки - в Станіславові (тепер Івано-Франківську), а звідтіль подався до Чехословаччини й осів Празі.
В еміграції, серед спокійніших відносин, Грушевський розвинув знову широку літературну працю. У заграничних часописах, до яких мав доступ, він помістив низку статей про Україну. Також при його старанні був створений у Бідні Український вільний університет, що потім його перенесено до Праги. Він думав про широку організацію наукової праці. Тут він видрукував і свій VШ том "Історії Україні". Тут він заснував Український соціологічний інститут, що мав займатися дослідом громадського життя. У виданнях цього інституту помістив він свої праці про Драгоманівський гурток у Швейцарії і про початки громадянства. Заходами інституту вийшла французькою мовою в Парижі і його "Історія України" й "Короткий нарис українського письменства". Взагалі Грушевський уже давно займався істо-рією української літератури: перші три томи цієї душе важної праці надрукував у Львові, а решту пізніше видав у Києві і довів її до ХVІ століття. Та крім своїх наукових праць, Грушевський видав заходом соціологічного інституту багато інших наукових творів інших українських авторів.
Але після декількох років відчув, що це праця для нього затісна.
На чужині він не міг розгорнути такої широкої діяльності, до якої він звик був на Україні. Він затужив за рідною землею, що для її добра поклав стільки зусиль. Під чає революції він у своїх поглядах пішов наліво, зблизився до українських соціалістичних партій, сам себе вважав за соціаліста. Тепер уважно приглядався до будівництва Української Соціалістичної Радянської Республіки, роздуму. вав, чи не можлива була б для нього стильна праця з більшовиками. І нарешті рішився. Україна мала ще тоді свою автономію в Радянському Союзі. Тоді йшла там широка культурна робота. Більшовицькі проводирі запевняли, що вони ніяких перепон науковій праці не будуть ставити. Грушевський думав. Що зможе зжитися з новими відносинами і у 1924 році виїхав на Радянську Україну.
В своєму улюбленому Києві він розвинув знову широку наукову працю. Став, членом Всеукраїнської Академії Наук (академіком), оживив її надзвичайно своїми багатими задумами та цікавими планами. При Академії розмістив історичну секцію колишнього київського Українського наукового Товариства, яке сам заснував і яке тепер увійшло в склад Академії. Тут згуртував понад півтораста людей, що бажали працювати над історією України, Під керівництвом Грушевського вийшли два збірники, один присвячений Києву й околиці, другий - Чернігівщині. Готувався теж окремий збірник, що мав дати історичні досліди про Галичину, Холмщину, Закарпаття й Буковину. Для загальних історичних дослідів були призначені "Науковий збірник", журнал "За сто літ" і "Україна". За якихось шість років історична секція української Академії Наук випустила друком до 50 томів різних дуже вартісних праць і видань.
Грушевський вів і науково-дослідницьку кафедру історії України. Це був наче історичний університет, де кілька професорів давали викладати з історії України й загальної культури. Молоді дослідники-історики могли здобувати тут наукову освіту. За кілька років з-під рук Грушевського вийшов знову цілим ряд дуже гарних наукових сил.
Поза різною організаційною роботою академік Грушевський находив час продовжувати свої власні наукові праці. У Києві закінчив він і видав дев'ятий том великої "Історії України" - величезну книгу на 1000 сторінок. У цьому томі він закінчив історію Хмельниччини, найбільш бурхливої доби в нашому минулому. Одночасно продовжував він історію української літератури і довів її до п'ятого тому (до ХVІ століття).
Можна дивуватися, звідки знаходив Грушевський час Працював з ранку для себе, з обіду і до пізнього вечора бував на засіданнях історичної секції, ввечері, далеко за північ, - знову за своєю роботою в себе дома. До того ж треба пам'ятати, що велика й тяжка державницька робота в 1917 - 1918 роках тяжко відбилась на його здоров'ї, підкосила його сили. Грушевський не знав собі спочинку, працював і день і ніч, і інших тягнув до праці. Під його руками росла українська наука. З радістю дивився сивоволосий учений на свої успіхи. Тішився, що недаремно вернувся до Києва, що знову міг послужити справі України.
Ще за життя академіка Михайла Грушевськогобуло поціновано ту титанічну працю на благо української науки і українського народу. Наприкінці 1920 року в Києві в актовому залі. Київського інституту народної освіти, відбулись ювілейні святкування на честь 60 - річчя з дня народження та 40 - річчя наукової й науково-організаційної діяльності Михайла Сергійовича Грушевського. Ця подія показала, який високий авторитет мав наш батько історичної науки М. Грушевський серед наукових кіл і громадськості цілого світу. На цьому святі виступили: президент Української Академії наук Литинський, голова Львівського наукового Товариства ім. Шевченка академік Студинський, представник Укрнауки тов. Левицький, ректор Мінського університету Білорусії професор Пічета, представник Литовського університету професор Іоні нас, голова Секції наукових робітників тов. Баран, професор Осип Юрійович Гермайзе, голова Київського виконкому тов. Любченко. 10 листопада І926 року урочисті засідання па честь ювілею академіка М. Грушевського відбулися в Харкові, Кам'янець-Подільському та Одесі. Привітання надійшли з усіх куточків України і цілого світу. Привітання та телеграми надійшли також від чужоземних установ і вчених із Амстердаму, Белграду, Берліну, Бухаресту, Будапешту, Кембріджу, Лондону, Марселя. Парижу. Праги. Варшави. Вашінгтону та інших міст планети. І представники радянської. влади брали участь у цих ювілейних урочистостях, представники якої визнавали заслуги Грушевського, але ж було в їх словах багато колючок, а то і зневажливих слів: мовляв, Грушевський не робить такої науки, яка потрібна була більшовицькій ідеології.
Що більшовики весь час так думали, стало зрозумілим декілька років пізніше. Скрізь на Радянській Україні повіяло іншим духом, немов віджили звички Російського царату, виросла, велика ворожнеча до українського відродження. Почалася нагінка на українську інтелігенцію", на українську культуру, науку. Проти Грушевського почали явно виступати більшовицькі історики. Закидали йому, що він у своїх творах проводить націоналістичні думки, що не притримується обов'язкових їх приписів щодо розуміння історії та історичних подій. Нарешті, сама більшовицька влада
Loading...

 
 

Цікаве