WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Події церковного та культурного життя у 17 ст. Польсько-Українська війна - Реферат

Події церковного та культурного життя у 17 ст. Польсько-Українська війна - Реферат


Реферат на тему:
Події церковного та культурного життя у 17 ст. Польсько-Українська війна
План
1. Події церковного та культурного життя у 17 ст.
2. Польсько-Українська війна.
Навчання на українських землях проводилось в школах, які існували при церквах і монастирях. Тут учні вчилися не лише читати й писати, а й набували деяких знань з богослов'я (теології), літератури, грецької мови. Вчителями в таких школах були дяки ("бакаляри", "дидаскали") - здебільшого молоді люди, які потім ставали священиками. Найздібніші міщани і шляхтичі (в студентських списках вони записані як "рутені") навчалися в університетах Польщі, Чехії, Німеччини, Італії. Деякі з них згодом ставали видатними вченими з європейською славою. До таких належали Юрій Дрогобичі Дрогобича - професор медицини і астрономії при Краківському і Болонському університетах (і навіть був ректором останнього) і Павло Русину Кросна - магістр Краківського університету, поет. У зв'язку з активним проникненням ь Україну католицької віри українці ч, і білоруси намагалися зберегти національний характер школи з навчанням слов'яно-руською мовою і збереженням Православ'я.
В середині ХVІ cт. розвиток освіти в Україні суттєво змінюється. Протестанти засновують школи, до яких охоче йдуть діти українців. Відтак ' виникають єзуїтські школи (колегії) з бурсами для учнів, у яких працюють кваліфіковані педагоги. У таких школах українських дітей перевиховували на католиків. Навчання велося латинською мовою.
Першою українською школою вищого ступеня в Україні була Острозька академія заснована близько 1576р. на Волині в маєтку князя К.Острозького, її очолював український шляхтич з Поділля Герасим Смотрицький, а працювали в ній викладачами випускники європейських університетів, відомі культурні діячі, такі як Іван Федорович (Федоров), Андрій Римша, Василь Суразький, Дем'ян Наливайко, Іван Вишенський, ієромонах з Острога Кипріян, котрий навчався в Падуї і Венеції, та ін.
Цю академію закінчили видатні політичні і церковні діячі, серед яких були гетьман Петро Сагайдачний, Іов Борецький та інші борці за Православ'я. Протягом 60 років (1576-1636) в академії навчалося 500 осіб. Після смерті князя К.Острозького (1608) академія занепала. Пізніше князева онука Анна Алоїза на місці академії заснувала єзуїтську колегію.
ж Згодом в Україні почали створюватись православні братства. Вони мали свій писаний статут і давали знання в галузі "семи вільних наук" - граматики, піїтики, риторики, діалектики, математики, астрономії та мов - грецької, латинської, польської, слов'янської, руської (української). Викла-дачами у братських школах працювали видатні культурно-освітні діячі і письменники-полемісти: Стефан і Лаврентій Зизанії, Іов Борецький, Захарія Копистенський, Памва Беринда та ін. Великі братські школи у крупних містах відіграли прогресивну роль у розвитку культури українського народу і у вихованні борців проти національно-релігійного гноблення.
У 1615р. відкрилась Київська братська школа, в якій заснували друкарню і паперову фабрику (папірню). В ній також працювали видатні культурні діячі України Мелетій Смотрицький, Касіян Сакович, Єлисей Плетенецький та ін. Важливою матеріальною і морально-політичною підтримкою в діяльності школи Київського братства був вступ до нього гетьмана Петра Сагайдачного "з усім військом запорозьким". "У 1632р. Київська братська школа об'єдналася із школою Києво-Печерської лаври. Це сталося за архімандрита Петра Могили. Так виникла знаменита протягом півтора століття Києво-Могилянська колегія (пізніше - академія) - вищий навчальний заклад, якому підпорядковувались братські школи у Вінниці, Гощі, Кременці.
В цілому освіченість серед широких мас України була дуже високою, що відзначали іноземні мандрівники. Архідиякон Павло Алеппський, котрий зі своїм батьком антиохійським патріархом Макарієм пробув в Україні 100 днів (1654), у своєму щоденнику відзначив високу грамотність українців: - "Починаючи з міста Рашкова, тобто по всій козацькій землі, ми помітили прегарну рису, що нас дуже дивувала: всі вони, за малим винятком, навіть здебільшого їх жінки та дочки вміють читати та знають порядок богослужін-ня й церковний спів. Крім того, священики вчать сиріт і не дозволяють, щоб вони тинялися неуками по вулицях".
Багато відомих церковних і культурних діячів України закінчили зару-біжні вищі навчальні заклади. Так, у польській Замостській академії (м.Замостя) навчалися Касіян Сакович, Сильвестр Косів, професор Києво-Могилянської академії; у Вюртемберзькому німецькому університеті -М.Смотрицький, Гальському університеті - вчитель Г.Сковороди Симон Тодоський, в Оломоуцькому університеті (Чехія) - ректор Києво-Могилянської академії Варлаам Ясинський. Так, згідно із списками студентів Падуанського університету за XVII cт., в ньому нараховувалось 1946 студентів з Литви, України і Білорусії.
Зауважимо, що в Україну приїздили і працювали також освічені іноземці, котрі українізувалися і зробили великий внесок у розвиток української культури. Наприклад, - німці Венедикт Гербест та митрополит Інокентій Гізель, молдаванин Петро Могила, - засновник Києво-Могилянської колегії, та ін.
В Європі друкарство виникло в середині XV cт. Першою друкованою слов'янською книгою була "Троянська хроніка" (1468р., м. Пльзень). У східнослов'янських народів засновником друкарства став білорус з Полоцька, доктор медицини Францїск Скорина, котрий надрукував у Празі кирилицею "Псалтир" (1517) і "Біблію руську" (1519), а потім у Вільно - "Апостол" і "Малую подорожную книжицу" (1525).
В Україні першим з відомих друкарів вважався Іван Федорович (Федоров). Він прибув до Львова на початку 70-х років XVI cт. після своєї видавничої діяльності в Москві та Білорусії. Отримавши матеріальну допомогу від львівських міщан-ремісників і небагатих купців, Федоров у 1574р. видав богослужебні книги "Апостол" і "Буквар". "Апостол" започаткував українське друкарство, що сприяло розвиткові писемності. У 1576р. Федоров, маючи фінансові труднощі, на запрошення князя К.Острозького переїхав до Острога. Тут він надрукував майже ЗО видань, серед яких вирізнялась Біблія" - шедевр поліграфічного мистецтва XVI cт. Останні роки свого життя І.Федоров провів у Львові. Він помер 5 грудня 1583р. і був похований в Онуфріївському монастирі. На надгробній плиті було написано: "Іоанн Фёдорович Друкарь Москвитин, который своим трудом друкуваніє занєдбалоє обновил... Друкаръ книгъ пред тымъ невиданныхъ". Друкарню Івана Федорова у Львові, викупили братчики. Згодом в ній вийшло з друку багато творів полемічної літератури.
Крім Острога, Львова, Києва, друкарні працювали і в ряді інших міст і навіть у селах при монастирях (напр., у Почаєві). Були також "мандрівні" друкарні у приватних осіб.
На розвиток української культури другої половини XVII-XVIII cт. вплинула Визвольна війна (1648-1657) та її суспільно-політичні і соціально-економічні наслідки. Ліквідація на значній частині українських земельмагнатсько-шляхетського феодального гніту і кріпосного права стала важливим фактором розвою творчих сил українського народу. Звільнення від національно-релігійного гніту та процес консолідації народу в ході Визвольної війни сприяли піднесенню національної самосвідомості українців, що проявилось у всіх сферах життя.
Культурні традиції Київської Русі одержали для розвитку новий поштовх. Героїка визвольної боротьби народу стала лейтмотивом різних жанрів літератури та мистецтва.
Особливістю культурних процесів в Україні другої половини XVII-XVIII cт. було те, що на Гетьманщині, з одного боку і на Правобережжі та Західній Україні, з другого, вони відбувалися в різних умовах, однак не була порушена єдність національної культури. В той же час культура обох частин України не могла не зазнавати впливу культур тих держав, у складі яких вони перебували. Водночас українська культура впливала, певною мірою, на культури цих держав. Як і в попередні роки, важлива роль у розвитку освіти, книгодрукування, літератури належала вищому духовенству, хоч у XVIII cт. воно вже втратило провідну роль, а питома вага світської культури поступово збільшувалася. Визначне місце в культурному
Loading...

 
 

Цікаве