WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Передумови створення і діяльності ОУН - УПА - Реферат

Передумови створення і діяльності ОУН - УПА - Реферат


Реферат на тему:
Передумови створення і діяльності ОУН - УПА
?
Ситуація років, що відлічують незалежність за яку помирали ті що так хотіли жити, нагадує театр абсурду: суперечки про визнання УПА воюючою стороною, паплюження їхніх знамен, демонізація тих, що були морально чистими і не відповідають за насильство і терор над мирним населенням. Перелік можна продовжувати. Та українські патріоти не заслужили агресивної лихої слави. Саме тому ми взялися за цю працю, з намаганням зробити людяний і скрупульозний реєстр їхнього життя і смерті. Це велика праця над встановленням імен, виявленням місць поховань. Ми маємо згадати трагічні лики національного минулого в ім'я національного майбутнього. Не заради честолюбства. Мертвим однаково до слави чи безслав'я. Хай їм воздається за їх патріотичний жертовник, яким нерідко бувала наша земля.
А ми, ще раз перегорнемо сторінки нашої історії, знову повернемось до причин, які спонукали створення національно - патріотичних організацій, що своєю діяльністю наближали волю рідної неньки України. Мова піде про Організацію Українських Націоналістів та Українську Повстанську Армію.
Не слід ототожнювати ОУНта УПА. Згадані організації необхідно розглядати як дві окремі, хоч і пов'язані між собою структури. Організація українських націоналістів була підпільною партійно-військовою структурою. Українська повстанська армія - партизанською за своїм характером армією. Структурними підрозділами підпільно-повстанчих організацій є У ВО (Українська військова організація), що існувала з 1920 року і увійшла до складу ОУН у 1929 році; ОУН, яка діяла на західноукраїнських землях і в еміграції від 1929 року, а після загибелі провідника Євгена Коновальця у 1938 році, розкололася на дві однойменні, але самостійні організації: ОУН під проводом Андрія Мельника ОУН (М) і ОУН під проводом Степана Бандери ОУН (Б). У Західних областях ОУН існувала до кінця 50-х років. До вищевказаних підрозділів також входять Дружини українських націоналістів (ДУН), більш відомі під кодовими назвами - спеціальний відділ "Нахтігаль" і організація "Роланд". Це військові частини у складі Абверу, чисельністю не більше батальйону. На думку провідників ОУН, німецько-радянський договір від 23 серпня 1939р. мав бути короткотривалим. Радянсько - фінська війна показала слабкість Червоної армії і тому треба шукати союзництва із сильнішою Німеччиною. В разі поразки Радянського Союзу С.Бандера і А.Мельник вбачали історичний шанс для відродження Української держави. Одразу після 22 червня 1941 р. підняли повстання боївки ОУН (Б) у Галичині та Волині, на Буковині - боївки ОУН (М).У Поліссі активізувалися загони січовиків Т.Бульби-Боровця. Діючи енергійно і без узгодження з німецькими чиновниками, націоналісти встановили свою владу в 127 з 200 районів західних областей і в 26 районах Правобережної України. Вожді ОУН сподівалися, що напередодні війни з Радянським Союзом Німеччина надасть їм допомогу у створенні української армії. Але це до планів німців не входило. Вони погоджувались на вишкіл кількох сотень українських старшин. Так, у червні 1941 року батальйон "Нахтігаль" мав комплектацію старшинським складом і налічував 330 солдат, одягнутих у польові однострої вермахту. Батальйоном командував з боку українців сотник Роман Шухевич. ЗО червня батальйон "Нахтігаль" увійшов до покинутого Червоною армією Львова і до полудня зайняв усі стратегічні об'єкти. Заступник голови проводу ОУН (Б) Ярослав Стецько проголосив увечері ЗО червня Акт відновлення державної незалежності України. У липні 1941року Роман Шухевич дізнався про арешт більшості лідерів ОУН (Б) і звернувся безпосередньо до Верховного командування вермахту з повідомленням, що очолюваний ним батальйон не може бути далі підпорядкованим німецькій армії. Результатом цього було негайне роззброєння батальйону і переведення його до Кракова. Батальйон "Роланд" тривалий час перебував у Румунії і не брав участі у бойових діях. У серпні обидва батальйони були тимчасово інтерновані, як політично ненадійні, а в жовтні - об'єднані в одну частину. Всі військовослужбовці за "порадою" німецьких начальників уклали контракт на один рік служби в охоронній поліції і були переведені в Білорусію охороняти мости на ріках Березина і Двина і вести боротьбу з партизанами. Коли минув рік, ніхто не підписав нового контракту, внаслідок чого батальйон розформували, а військовослужбовців заарештували. Роману Шухевичу вдалося перейти на нелегальне становище. Окреме питання по причетність " Нахтігалю" до розстрілів польської та єврейської інтелігенції у Львові 3-4 липня 1941року. Питання розглядалося на Нюрнберзькому процесі 15 лютого і 30 серпня 1946 року. Доказів вини батальйону не встановлено. Українських націоналістів також не вдалося зв'язати з конкретними епізодами злочинної діяльності німецьких служб, що розглядалися на Нюрнберзькому процесі. У 1966р. на прохання уряду ПНР прокуратура Гамбургу повела нове слідство у цій справі. Було встановлено, що злочин здійснили за наказом бригаден- фюрера СС Шенгарта його підлеглі, таким чином "Нахтігаль" був реабілітований. Чи слід засуджувати українських націоналістів за бажання співробітничати з державою, що була, як визначив Нюрнберзький процес, злочинною в самій своїй основі? На це питання треба відповідати в контексті тогочасних подій. До вересня 1939р. демократичні держави Заходу бажали налагодити таке співробітництво. Радянський Союз теж прагнув співробітництва з Третім рейхом (ще у вересні 1939 року керівники СРСР уклали з Німеччиною договір про дружбу і кордони). Прихильник і теоретик націонал-соціалізму Альфред Розенберг пропонував поділити європейську частину Радянського Союзу на чотири рейх комісаріати Балтенланд (Прибалтику), національну державу Україна, федеративну державу Кавказ і позбавлену національних окраїн Московію. Україна мала б зайняти територію в 1,1 мільйон квадратних кілометрів з населенням 60 мільйонів осіб. Можна стверджувати, що у загальних рисах вожді ОУН знали про цей план. Проте вони не здогадувалися про маячні плани Гітлера після перших успішних кроків воєнної кампанії. Гітлер тоді вирішив створити Великонімеччину, приєднавши завойовані східні території до узбережжя Чорного моря. Людиноненависницькі плани передбачали " знелюднення" території, шляхом виселення до Сибіру та фізичного знищення від ЗО до 45 мільйонів осіб. Які з цього висновки? Намагання українських націоналістів посилити своє протистояння Радянському Союзу із встановленням союзницьких відносин з Німеччиною заштовхувало їх у табір, який воював з Об'єднаними Націями. Інакше кажучи, вони ставали ворогами не тільки Радянського Союзу, а й демократичних сил Заходу. Повторювалась ситуація, коли союзництво з кайзерівською Німеччиною привело до того, що Центральна рада, рятуючись від Червоної Росії, стала ворогом Антанти. Другий висновок. Українські націоналісти домагалися встановлення союзницьких відносин з державою, яка уже таємно встановлювала плани германізації їхньої батьківщини. Вони не знали дояких кордонів прагнула дійти створювана Гітлером Великонімеччина.
Про час створення УПА. Підпільники і партизани в роки війни датували утворення Української повстанської армії весною 1943 року. Лейтмотивом поведінки провідників ОУН(Б) того часу була теза: "Коли на Сході ще стоять мільйонні більшовицькі армії, всяка наша збройна боротьба проти німців була б поміччю Сталіну". Повстанський рух 1942 року, хоч і набув яскравої антинімецької спрямованості, не виявлявся в активних формах.
Про українсько-польське протистояння. В основі українсько-польського конфлікту воєнного часу корінився один чинник - земля. Ця боротьба нерідко набувала кривавого характеру, тому, що йшлося про користування конкретною ділянкою землі, яка годувала. Соціальні фактори конфлікту були не менш вибуховими, ніж релігійні і національні. Соціальна напруженість створювалась відповідною національною політикою усіх урядів Другої Речі Посполитої. Під час волинських подій особливо постраждали поляки, які у цьому регіоні були етнічною меншістю. В інших регіонах, і передусім - на Холмщині, більше постраждали українці. Відповідальність за вбивства несе керівництво тих політичних сил, які протистояли одна одній, тому що прагнули відродити власну національну державу з включенням до них територій спільного проживання українців та поляків (безвідносно до того, хто являв собою етнічну меншину - українці чи поляки). Німецька адміністрація і радянські партизани у цьому конфлікті були здебільшого спостерігачами (хоча дивізія СС "Галичина", яка має розглядатися як німецька, а не українська сторона, теж втручалися у цей конфлікт). Чи визнавати УПА воюючою стороною в Другій світовій війні? Гітлерівський режим, так само як і будь-який інший, не міг дозволити існування в своєму затиллі неконтрольованої збройної сили. З утворенням повстанської армії українські повстанці ставали воюючою стороною незалежно від свого бажання воювати з Німеччиною.
Такими на думку істориків і науковців, у розрізі історичних подій середини XX століття, їх детального вивчення є передумови створення і діяльності ОУН - УПА. Нам залишається тільки правильно осмислити віхи історії України і все стане на свої місця.
Loading...

 
 

Цікаве