WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Україна і українці у вітчизняній війні 1812 року - Реферат

Україна і українці у вітчизняній війні 1812 року - Реферат


РЕФЕРАТ
на тему:
Україна і українці у вітчизняній війні 1812 року
Початок XIX ст. характеризується посиленням міжнародної напруги в Європі. її епіцентром стала наполеонівська Франція. Бажання встановити свою гегемонію в Європі, а потім створити світову імперію з центром у Парижі характеризують загарбницьку політику Наполеона Бонапарта. У ре-зультаті перемог над антифранцузькою коаліцією територія наполеонівської імперії охоплювала фактично всю Західну і Центральну Європу, впритул наблизившись до кордонів Росії. Відмова Російської імперії від континен-тальної блокади Англії стала приводом для війни з Францією. Починаючи з січня 1810 року Наполеон почав готуватися до походу на Росію. До боротьби з Росією він мав намір залучити Австрію, герцогство Варшавське, Туреччину, Швецію, Пруссію. У воєнно-політичних планах Наполеона Бонапарта Україні відводилося неабияке місце. Імператор Франції розглядав Україну як важливу сировинну та стратегічну територію. Згідно з планами імператора Франції, після поразки Російської імперії передбачалося відокремити українські землі від Росії та поділити їх на декілька частин: Австрійській імперії за допомогу у війні передати Волинь, решту земель Правобережної України - герцогству Варшавському, Чорноморське узбережжя та Крим - Туреччині. На території Лівобережної і Південної України передбачалося створити три держави, так звані "наполеоніди", - військово-адміністративні утворення під протекторатом Франції.
Для війни з Росією Наполеон Бонапарт підготував 640-тисячну армію, яка мала вести наступ на трьох напрямках. На південному (київському) напрямку планувалося задіяти з'єднання чисельністю 163 тис. чоловік: австрійський корпус Шварценберга (ЗО тис), 25-тисячний французький корпус Мармона, польську дивізію, 100-тисячну турецьку армію. Одночасно планувалося висадити військово-морський десант в Одесі та Криму, організувати повстання польської шляхти у тилу російських військ.
12 (24) червня 1812 року "Велика армія" Наполеона форсувала річку Неман, вдерлася на територію Росії. Хоча активних військових дій на те-риторії України не відбувалося, проте українські збройні формування брали участь у бойових діях з першого дня війни.
Вторгнення наполеонівської армії викликало неоднозначну реакцію серед українського дворянства та інтелігенції. Українська еліта поділилася на два табори: "автономістів" та "консерваторів". Представники першого табо-ру (Мочуговський, Чайковський та інші), на яких великий вплив справили ідеї французького просвітництва та Французька революція, висловлювали неприховану радість і надії, що з приходом французьких військ буде введено прогресивне законодавство ("Кодекс Наполеона") й Україна стане автоном-ною, а може і незалежною, державою. Вони навіть не підозрювали про плани Наполеона розчленувати українські землі, розділивши їх між своїми союзни-ками. Проте, антицарські настрої в українському суспільстві були явищем винятковим. Переважна більшість населення України були віддані "царю та Вітчизні".
Багато українців пов'язувало з перемогою над французькою армією відновлення козацькогостану та скасування кріпацтва. Форми участі українського народу у війні були різними. Його патріотизм насамперед проявився у створенні козацьких полків та земського ополчення. У липні цар Олександр І видав маніфест про створення земського ополчення, до якого кріпаки набиралися за згодою поміщиків, а вихідці з інших станів - доб-ровільно. Особливо активно до ополчення вступали кріпаки, які сподівалися таким чином здобути волю.
Першими вступили в бій з ворогом бузькі козаки, які дислокувалися в вілорусії. Саме тоді в складі кріпосних команд Бобруйської та Мозирської фортець перебували бузькі полки. 350 єгерів 2-го Чернігівського полку під командуванням начальника Пінського гарнізону успішно відбивали всі атаки 5-тисячного угруповання ворога. Охтирський гусарський, Київський та Чернігівський драгунські полки брали участь у прикритті відступу 2-ої армії.
На зайнятій території французи встановлювали власні порядки. У містах та містечках призначалися коменданти, комісари та бургомістри. У селах хазяйнували фуражні загони, основним завданням яких було забезпечення військ продуктами харчування. Почалося відверте грабування селян, знущання над людьми. Крім цього, кріпосні порядки не лише не було скасовано, а навпаки, подекуди панська сваволя посилилась. Солдати "Великої армії" на окупованій території здійснювали акти релігійного вандалізму: у православних храмах влаштовували стайні, розкрадали і знищували церковне майно. Всього населенню окупованої території Волинської губернії було завдано збитків на суму 2,55 млн. рублів. Жорстокий окупаційний режим викликав спротив з боку місцевого населення, призвів до зародження різних форм збройного опору. У всіх населених пунктах на окупованій території жителі ство рювали дружини самозахисту для відсічі загонам фуражирів. Один з таких загонів, який діяв на хуторі Ніковський на Ковельщині, у вересні 1812 року більш ніж добу боронився від роти австрійців.
У Бородінській битві, як відбулася 26 серпня 1812 p., невмирущою славою вкрили свої прапори Охтирський, Ізюмський, Єлисаветградський, Сумський, Маріупольський гусарський та Чернігівський, Київський драгунський полки, в яких служили українці. Бородіно стало початком кінця наполеонівської армії. Незважаючи на захоплення Наполеоном Москви, успіх його виявився короткочасним. Невдовзі, 7 жовтня, французькі війська залишили Москву, з метою прорватися через Тульську, Орловську губернії на Чернігівщину та Полтавщину
Таким чином, українські землі стали однією з арен Вітчизняної війни 1812 p., a українці, показавши приклад патріотизму та героїзму, зробили великий внесок у розгром іноземного загарбника. Але царський уряд виявився невдячним. Україна не одержала автономії, ліквідації кріпосного права не відбулося. Козацькі полки було розформовано, а козаків з лівобережних полків повернуто до попереднього селянського стану. Кріпаки знову стали кріпаками, а за свою службу кожний з них одержав по два карбованці.
Loading...

 
 

Цікаве