WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Чорновіл В’ячеслав – людина, лідер, політик - Реферат

Чорновіл В’ячеслав – людина, лідер, політик - Реферат

(запитайте, наприклад, чеха чи естонця, чи хоче він повернення до соціалістичного раю...). Ми критикували "партію влади" взагалі або вели мудрі дискусії про опозицію, випустивши з уваги конкретну живу людину, яка, придушена нашою невмирущою бюрократією, залишилася наодинці з безробіттям, невиплатою зарплати, холодом і недостатнім харчуванням.
Ми не можемо наслідувати лівих, які, не раз справедливо критикуючи існуючий стан, кличуть нас у минуле - до соціалізму, до імперії, а отже, до ще більшої трагедії народу. Але ми не можемо і мовчати...
Сподіваюся, ми зуміємо обрати правильну стратегію соціального захисту нашого народу. Нині група науковців ... завершує роботу над рухівською програмою боротьби з бідністю, схваливши яку, ми будемо найактивніше вимагати від уряду втілення її в життя. (Через сім років КМ спромігся лише перейнятися проблемами бідняків. - Ред.) Ми знаємо, що без широкого економічного реформування суспільства, повноцінна реалізація соціальних програм неможлива. Але ми розуміємо й те, що вже сьогодні, зупинивши сваволю бюрократії, розкрадання суспільного добра, урізавши пільги номенклатури, переглянувши систему зарплат, виплат і пенсій, можна суттєво полегшити життя найбідніших верств населення, тобто наших майбутніх виборців.
Про націоналізм жертовний і націоналізм кар'єрний
Для мене і для нас усіх націоналіст - це патріот своєї Батьківщини. Це людина, яка понад усе любить свою Батьківщину, нашу Україну, яка понад усе хоче добра для неї.
Отож треба провести межу між жертовним націоналізмом, і тим, що я можу назвати кар'єрним націоналізмом.
Змінилися часи - і люди, які колись сиділи по кабінетах райкомів партії та райкомів комсомолу, в інших затишних місцинках, раптом на хвилі часу стали надзвичайно великими націоналістами й повчають мене й таких, як я, які сиділи десятиліттями, довгими роками по концтаборах за Україну, за наш народ, - хто справжній націоналіст, а хто ні.
Я думаю, що їм час від часу треба приходити до символічних чи справжніх могил справжніх націоналістів, справжніх українських патріотів і каятися тут.
Про Владу
Ставши формально безпартійними, більшість партфункціонерів не перестала бути комуністами в душі, а отже, і плодить при владі собі подібних.
Упадає у вічі зворушлива дружба теперішніх компартійців з місцевою владою абсолютної більшості областей України. Так до кого ж вони в опозиції? Очевидно, в опозиції ліві до Української держави як такої, до Президента, який не виправдав їхньої довіри, і до уряду?
Ситуація цілком очевидна: ліві, які тепер очолюють виконавчу владу в більшості областей України, хоч з тактичних міркувань сьогодні ще не записані до комуністичної чи соціалістичної партій і називають себе безпартійними, створюють умови для перемоги відвертих лівих у парламенті та в місцевих виборних органах, що посилить їхні власні позиції і дасть їм можливість легалізуватися.
Про парламент
Що таке неструктурований парламент, не здатний на продуману й цілеспрямовану законотворчу діяльність, прекрасно демонструє нинішнє скликання Верховної Ради, уражене законодавчою імпотенцією. Причини теж лежать на поверхні. Дві третини депутатів, обраних у 1994 році, були позапартійними й "незалежними". Масштаби фальшувань на тих виборах вражаючі. Частина "обранців народу" відверто купили собі місця в парламенті задля депутатської недоторканності, лобізму чи службової кар'єри й на засідання Верховної Ради взагалі не з'являються.
У державі запанувала атмосфера колективної безвідповідальності. Безпартійний Президент, безпартійний уряд, безпартійний анархічний парламент - назвіть цивілізовану державу, де ще таке можливе. Звідси - тотальна корумпованість суспільства, розгнузданість чиновництва, відверте злодійство на всіх щаблях влади. Ніхто ні за що й ні перед ким не відповідає.
Дуже прикро, що серед противників партійності, політичної структурованості суспільства й влади опинився Президент держави. Не випадково саме з його найближчого оточення вийшли теоретичні спроби обґрунтувати "особливий шлях" України, якою повинна правити "партія влади", що складається з директорського та вчорашнього компартійно-комсомольського істеблішменту. Сьогодні саме за вказівкою Президента залежні від нього по службі чи прикуплені виконавчою владою депутати відмовляються підтримати вже прийнятий ними ж у першому читанні виборчий закон.
Про уряд
Головна причина кризи не лише нинішнього, а й попередніх урядів - політична неструктурованість українського суспільства, передусім парламенту держави. Уряд неспроможний провести через Верховну Раду те чи інше рішення, оскільки в законодавчому органі відсутня більшість, яка б уряд підтримувала. Жодна політична сила не відповідає за діяльність Кабінету Міністрів чи бодай його частини. З іншого боку, за незначними винятками позапартійні урядовці не несуть ніякої відповідальності перед конкретними політичними силами. Неструктурованість парламенту унеможливлює формування коаліційного уряду. Атмосфера безвідповідальності й "ручного" управління, очевидно, влаштовує Президента та уряд, які через наближені до них депутатські групи у Верховній Раді блокують прийняття нового закону про вибори.
Тому виникає запитання: за якими принципами має намір Президент України формувати новий уряд - знову за принципом колективної безвідповідальності? Чи не стане знову визначальним клановий підхід, проти якого рішуче й послідовно виступає Народний Рух України?
Про Верховну Раду
Уже помічається тривожна тенденція пригальмувати розгляд саме тих законів, без яких стимульовані Конституцією реформи неможливі.
Згадайте, скільки говорилося в цьому залі й поза нимпро необхідність якнайшвидшого прийняття податкового кодексу, без чого неможливо ні стимулювати знесилене податками виробництво, ні сформувати реальний бюджет. І що ж ми бачимо в розданому нам проекті постанови про порядок денний шостої сесії? У вересні ми податками не займатимемося взагалі, основні положення податкової політики в Україні розглянемо в першому читанні тільки в жовтні. Коли буде друге читання - невідомо, як і вкрай важливого закону про податок на додану вартість, який уперше розглядатиметься чомусь тільки в листопаді. Передбачається друге читання вже розглянутих законів про податок на майно підприємств тільки у листопаді, а так званого "податку на багатство", тобто на нерухоме майно громадян, - тільки в грудні. Перше читання проекту закону про оренду землі знаходимо тільки в кінці листопадового списку, а розгляду закону про єдиний податок на землю не передбачено взагалі. Отож плакав наш бюджет наступного року дрібненькими сльозами, а з ним - і зарплати працівників бюджетної сфери.
Що це: невміння керувати законотворчим процесом чи свідоме шкідництво за принципом: чим гірше всій державі, тим ліпше певним політичним силам, що паразитують на антидержавній та антиринковій демагогії?
Наші псевдоборці "за соціальну справедливість", що наштампували стільки пільг і привілеїв не тільки для бідних, що зрозуміло, але й для заможних або вчорашніх енкаведистсько-кагебістських карателів, чомусь забули включити в план роботи VI сесії і питання погашення внутрішньої заборгованості перед нашими громадянами за знецінені заощадження станом на 2 січня 1992 року,... і абсолютно необхідні зміни до несправедливого пенсійного закону, який відкидає частину наших громадян за межу виживання.
Loading...

 
 

Цікаве