WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Словацькі землі в боротьбі з Османською імперією в XVI – XVII ст. - Курсова робота

Словацькі землі в боротьбі з Османською імперією в XVI – XVII ст. - Курсова робота

лірика таких відомих поетів того часу, як Д.Матешицький, Є.Млинарових, Я.Глоссіус. Цей стиль характерний також для деяких історичних пісень (наприклад "Пісня про Новий Замок"), в яких розповідалося про османську навалу, народні рухи та повстання в словацьких землях [14, c. 244].
Наприкінці XVII ст. у Словаччині поширюються й прозові твори на релігійно-побутові теми, мемуари та розповіді про подорожі. Так, в автобіографічній книзі "Доля Піларика Степана, вірного слуги Господа Бога" 1666 р. розповідається про поневіряння автора в османській неволі. Бурхливі події періоду Контрреформації описані у творах Т. Машніка, Я. Сімонідеса, Д. Крмана.
Вагомий внесок у скарбницю словацької культури зробив Д. Горчичка. За його активної підтримки було видано чимало праць чеських і словацьких діячів культури. Так, вийшли друком відома праця Я. Коменського "Видимий світ у малюнках" (1685 р.), збірка пісень Трановського (1684 р.) та ін. З ім'ям Д. Горчички пов'язані перші дослідження словацького фольклору та публікація "Нового латинсько-словацького базару", де були вміщені словацькі прислів'я [14, c. 245].
Ще в 20-х роках XVI ст. ідеї Реформаці через Чехію та Моравію поширювалися у словацьких землях (у Бардієві 1518 р. чеською мовою вийшов друком "Катехізис Мартіна Лютера"), а в середині століття дістали офіційне визнання в "гірських містах" Словаччини. Оскільки у складі місцевого населення досить численною і впливовою була німецька діаспора, вчення Лютера тут швидко набуло популярності. З поширенням Реформації пов'язані й виступи соціальних низів. Здобули масову підтримку рух анабаптистів, виступи гірників на словацьких рудниках у 1525- 1526 рр. За цих умов з ініціативи дрібного й середнього дворянства, наляканого швидким зростанням німецького впли-ву на першому етапі поширення реформаційних ідей, Державні збори в 1525 р. прийняли закон про знищення або вигнання з території Угорського королівства всіх прихильників лютеранства. Однак здійсненню цього рішення завадило османське вторгнення та поразка мадяр у битві під Мохачем. Після цих подій більша частина королівства перетворилася на театр тривалого воєнного протистояння [8, c. 356].
У словацьких землях, як і в інших частинах Угорського королівства, позиції прихильників учення Лютера були досить міцними. Незначний вплив на місцеве населення мали баптисти, "Чеські брати" та кальвіністи, які поширювали свою ідеологію у Південній та Східній Словаччині. Водночас поширення лютеранства створювало певні труднощі для пропаганди ідей Реформації в словацьких землях, оскільки місцеве населення ставилося до нової конфесії як до "німецької віри". За цих умов переважна більшість соціальних низів і надалі дотримувалася католицької віри. Так, серед селян протестантські вчення здебільшого не знаходили прихильників, а їхній перехід до іншої конфесії був здебільшого пов'язаний зі зміною віри їхніх панів. Загалом боротьба за станові привілеї та свободу віросповідання створювала на словацьких теренах сприятливе підґрунтя для поширення реформаторських ідей [6, c. 192].
Важливу роль у поширенні Реформації відіграв перехід до протестантизму угорського дворянства, симпатії якого до нового вчення були викликані не стільки прагненням оновити католицьку церкву, скільки наміром створити сприятливі умови для проведення реформ, спрямованих на посилення позицій світських феодалів й обмеження королівської влади. Ці реформи передбачали також скасування церковної десятини та інших поборів і податкових пільг церкви, конфіскацію частини церковних земель на користь держави; ліквідацію монополії духовенства на освіту тощо.
З поширенням Реформації мадярське дворянство спрямувало свої зусилля на створення такої церковної організації, яка перебувала б під контролем державної влади і відповідала їхнім інтересам. Саме тому частина представників панівного класу в Угорському королівстві змінила віросповідання. Варто зауважити також, що така радикальна переорієнтація відбувалася в контексті конфлікту, що розгортався між мадярською верхівкою і Габсбургами, які й у період Реформації відстоювали позиції Римської курії [6, c. 193].
Водночас Угорське королівство стало однією з перших країн Центральної Європи, де задовго до засудження протестантизму на Тридентському соборі (1645-1663 рр.) розгорнулася католицька Контрреформація. Так, під тиском Габсбурзької влади Державні збори у 1548 р. ухвалили закон, згідно з яким населення королівства мало повернутися в лоно римо-католицької церкви. Діяльність баптистських общин заборонялася. Наступ Контрреформації очолив архієпископ М.Олаг. Головним знаряддям Контрреформації став орден єзуїтів, який облаштувався у словацьких землях в середині 80-х років XVI ст. Саме у володіннях австрійських Габсбургів єзуїти могли розраховувати на всебічну підтримку влади у справі реставрації католицизму. Як і в інших регіонах Європи єзуїти вели тут активну полеміку зі своїми ідеологічними противниками. Особливу увагу вони приділяли підготовці духовенства, а також створенню навчальних закладів, у яких вихідці із заможних родин, передусіммісцевої владної верхівки, виховувалися б у католицькому дусі [8, c. 357].
Однак у другій половині XVI - на початку XVII ст. центральна влада в Угорському королівстві мала досить обмежені можливості для здійснення контрреформації. Тому вона намагалася заручитися підтримкою місцевого дворянства, жителів міст та їхніх станових організацій. В Угорському королівстві в цей період протестантизм був віросповіданням більшості населення. Насадження католицизму розглядалося владною верхівкою як один із найважливіших засобів для встановлення тут абсолютної монархії під егідою Габсбургів. За цих умов боротьба за свободу віросповідання перетворилася на боротьбу за збереження містами та шляхтою своїх станових привілеїв. Незважаючи на самовіддану діяльність єзуїтів та інших прихильників Контрреформації, яка проводилася з небаченим розмахом, результати її в загальнодержавному масштабі залишалися досить обмеженими. До 20-х рр. XVII ст. противникам Реформації не вдалося залучити на свій бік дворян і міщан Угорського королівства. Слабкість позицій Римської курії стала особливо очевидною, коли після невдалих спроб відновити вплив католицизму Габсбурги та єпископат королівства вирішили перейти до силових методів. Наслідком цієї політики було об'єднання різних угруповань протестантської шляхти, її зближення з містами [8, c. 358].
Внутрішньополітична криза в Угорському королівстві 1606 - 1608 р. засвідчила слабкість позицій прихильників Контрреформації і змусила їх піти на певні поступки. Так, право протестантів усіх станів вільно сповідувати свою віру було закріплено у Віденському мирі 1606 р., у земських законах, затверджених віденським сеймом 1608 р. тощо. Про певний рівень впливу протестантизму в межах габсбурзьких володінь королівства свідчить призначення на посаду мадярського палатина (верховний представник станів) євангеліста Ю. Турзо. Завдяки його зусиллям на зборах делегатів протестантських общин Центральної та Західної Словаччини у 1610 р. було створено синод і призначено суперінтендантів, які очолили територіальні осередки нової конфесії. На засіданні синоду в Спішському Попраді в 1614 р. було ухвалено рішення про створення протестантських общин у східних районах словацьких земель, де словаки становили більшість населення [6, c. 193].
Тиск Контрреформації знову посилився в 1616 р., коли архієпископом Естерегомським став П. Пазмань. Того ж року
Loading...

 
 

Цікаве