WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Опришківський рух на Прикарпатті - Дипломна робота

Опришківський рух на Прикарпатті - Дипломна робота

кату Гаспору Островському, одному із тих, хто придушував "галицьку козаччину" в 1649-1650 рр. [6; 119]
Отже, відступаючи перед наступом феодально-кріпосницького гніту, західноукраїнські селяни освоювали гірські території Гуцульщини. Польська шляхта, угорські феодали та молдовські бояри намагаються поневолити свободолюбивих гуцулів. Однак народ відстоює свої права, піднімаючись на антифеодальну боротьбу. Так виникає селянсько-опришківський рух та народно-визвольна війна. [5; 401]
2.4. Наростання опришківського руху в кінці ХVІІ ст.
Наростання селянського руху в 60-х роках ХVІІ ст. на Наддніпрянщині, а також на Прикарпатті дуже схвилювало шляхту. В листопаді 1664 р. король Ян Казимир в універсалі наказував жидачівській шляхті "чуйно обдумувати" заходи збереження маєтків, тому що "досі показується мала надія на заспокоєння". Король змушений був визнати, що перемогти московського царя було важко, бо він діє разом з Україною, через "бунтуючи чернь". На початку 1655 р. галицький сеймик постановив "на захист землі" організувати своїм коштом військовий загін з 300 чоловік. Джерела згадують про "ватагу свавільників", що виступала на Поділлі, яку шляхті вдалося розгромити.
З метою "забезпечення домової безпеки", що "між людьми не діялися ґвалти і заворушення", галицька шляхта у 1668 р. вирішила посилити судові репресії проти селян. [41; 101]
У 1671 р. на Прикарпатті знову розгортається селянський рух. 12 червня 1671 р. галицька шляхта визнає на сеймику, що її "доми майже залишаються у ворогів і завжди в небезпеці".
Тривалою й запеклою була боротьба селян Короснянського староства, Саноцької землі, проти панів Фердрів. Виступи селян, що переросли у справжнє повстання, були викликані тяжким кріпосницьким гнітом, якого зазнавали селяни 22 гірських сіл староства. У 1655 р. Короснянське староство перейшло до Зігмунта Фредра. З перших днів свого панування він неймовірно експлуатував селян, запровадив нові повинності, так звані "новизни". Становище ще більш погіршилося у період господарювання його сина Кароля Фредри. Останній кривдив, грабував, бив і ув'язнював селян. Найбільше страждали селяни від різних податків. Тільки у 1663 р. старостинські села були винні 7259 злотих. Селяни скаржились королю, але, зрозуміло, безрезультатно.
Староства ще більше посилив гніт. Тоді селяни перейшли у наступ. Наприкінці травня 1663 р. староста послав своїх слуг гірське село Косманчу за податками. Група селян, озброєних сокирами, напала на старостинських слуг і програла їх. Селяни відібрали всю ту худобу, яку панські слуги встигли пограбувати у них. Староста у своїй скарзі писав, що цей виступ селян дуже небезпечний, оскільки піддані відмовились відбувати панщину, послухи та інші феодальні повинності. Щоб запобігти поширенню повстання і знищенню королівських маєтків, король наказав бунтарів судити і карати, а старості заборонив грабувати селян. Але староста, спираючись на військо, і далі здирав з селян податки. Це викликало нові селянські виступи. Озброєні селяни напали на контору старости і почали обстрілювати її, намагаючись убити підстаросту.
Згодом громади деяких сіл цього староства напали на військову корогву, убили двох жовнірів і багатьох поранили. Майже в усіх селях селяни перестали здавати хліб війську. Проте зворушення селян тривало до 1671р. [4; 136]
У 1670 р. повстали проти своїх пані селяни багатьох сіл Медитницького ключа, Дрогобицького повіту. Вони відмовилися виконувати будь-які феодальні повинності. Про це шляхта повідомляла польський уряд і короля. Щоб запобігти наростанню руху селян, король видав універсал, в якому суворо наказував, щоб "повсталі громади Мединицького ключа всякі послуги своїм панам-державцям виконували і повинності, їм належні з давніх-давен, як роботизни чотири дні з четвертини, віддавали" тощо.
У 1672 р. активізувались селянські виступи в Жидачівському повіті. В багатьох селах селяни відмовлялись виконувати феодальні повинності, нищили шляхетські маєтки. Так у с. Подністряни вони напали на двір шляхтича Цибульського і завдали йому чималої шкоди.
В цьому ж році особливо активно діяли загони селян-повстанців у Саноцькій землі. Вони захопили і спалили кілька шляхетських дворів. Довідавшись про заворушення, шляхтичі, які тоді стояли в обозі під Любліном, вирішили залити обоз і повернутися в Соньцьку землю, щоб придушити повстання, оскільки ці виступи, на їх думку, були "страшні не лише для Саноцької землі і воєводства, а й для всієї Речі Посполитої". Були виділені окремі військові загони, яким доручалось придушити "бунти підданих і ліквідувати різні купи свавільних людей" [39; 84]
1676 р. у зв'язку з польсько-турецькими війнами на Прикарпатті знову з'явилися козацькі загони. Коронний гетьман Станіслав Потоцький влітку 1676 р. наказував прикарпатській шляхті перед наступом козаків "якнайшвидше ховатися до фортець" та обдумувати заходи проти їх наступу. У вказаний період на Прикарпатті активно діяв козацький загін, очолюваний Барабашем.
У вересні 1676 р. в одному з шляхетських повідомлень писалось, що "козаки-барабашівці знищили місто Тисменицю"на Покутті.
Незважаючи на ці репресії, польським магнатам не вдалося остаточно припинити селянський рух. Після відступу основних каральних військ Сенявського й Потоцького селяни Поділля продовжували боротьбу з окремими їх загонами і не визнавали над собою шляхетської влади.
Не припинився і селянсько-опришківський рух в Галицькій землі. У травні 1703 р. галицька шляхтавідмовилась піти в загальне ополчення, бо змушена була охороняти свої маєтки, зважаючи "на козацькі повстання, які й досі ще не втихомирені". Обираючи 2 травня 703 р. нових послів до Варшави, шляхта знову наказала їм просити у короля захисту від повсталого народу.
Саме з цих причин галицька шляхта настійливо вимагала від уряду зміцнення шляхетських фортець, які виконували роль заслонів від впливу й прямого натиску повстанців з Поділля.
Про дії опришків на Прикарпатті у 1661 та наступних роках десятиріччя майже немає даних, але є відомості про опришківський рух на Поділлі, в районі Подністров'я. [6; 170]
Велике занепокоєння серед галицької шляхти викликав виступ народного ватажка Василя Дрозденка (або Дрозда) на Поділлі в липні 1665 р. Дрозденко закликав українське населення до відкритого повстання проти польської шляхти. В липні того року він пішов з своїми численними загонами з Брацлавщини та Галицьке Прикарпаття в напрямку Покуття, знищуючи на своєму шляху гарнізони польських військ і маєтки шляхти. Очевидно,, в загонах Дрозденка було багато опришків, бо його похід у повідомленнях галицької шляхти звався опришківським.
Постійною загрозою для польської шляхти у 50-60-х роках ХVІІ ст. були опришки, що діяли на кордоні з Молдавією. Опришки не тільки розправлялися з шляхтою у її маєтках, а й нападали на міста. Так, у 1667 р. вони захопили місто Снятин.
З документів видно. що і для шляхти Саноччини опришки були постійною небезпекою. У 1660 р. шляхта постановила мобілізувати усі сили для відсічі опришкам.
У вересні 1661 р. на спеціальній нараді в справі захисту саноцької шляхти від опришків було вирішено, що шляхетські війська мають охороняти ці землі від спільних нападів прикарпатських та
Loading...

 
 

Цікаве