WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Опришківський рух на Прикарпатті - Дипломна робота

Опришківський рух на Прикарпатті - Дипломна робота

твердження буржуазно-націоналістичних істориків про "золотий спокій", який існував, на їх думку, на Україні в 1638-1648 рр. Ці ідеологи пануючих класів намагались будь-що замовчати розгортання народного руху на Україні напередодні визвольної війни 1648-1654 рр. Остаточно спростовує теорію "золотого спокою", вигадану буржуазними дослідниками, історик М.В.Горн. Він наводить яскраві факти активної антифеодальної боротьби селян на західноукраїнських землях в 1638-1648 рр. [6; 57]
В першій половині ХVІІ ст. народно-визвольний рух на Прикарпатті був зв'язаний з іменами Гната та Семена Височанів. Але ці історичні постаті майже не вивчені. Польські й українські історики намагались перекрутити їх соціальне походження.
Деякі буржуазні історики вважають, що Семен Височан прибув з Наддніпрянщини з козацькими загонами Хмельницького восени 1648 р., щоб очолити повстання селян в Коломийському повіті. Інші відстоюють думку, що Семен Височан, як і його батько Гнат, - місцевого походження, на що вказують тогочасні акти.
Що ж до соціального походження Гната Височана, то й у цьому питання немає єдиної думки.
Селянське походження Гната і Семені Височанів намагався заперечувати український дворянський історик В'ячеслав Липинський. Він ніяк не хотів визнати, що такі "найздібніші і найголовніші" люди, як Гнат Височан, є вихідцями з простих селян. Всі ці твердження Липинського позбавлені доказів і наскрізь тенденційні. [18; 79]
Джерела ясно свідчать про походження Гната і Семена Височанів. Гнат Височан - родом із наддніпрянського села Вікторова, що перебувало в складі Галицького староства.
Проте у заснованій ним Слободі Височанській Гнат Височан залишається недовго. Незабаром він "з певних причин, із злості і гніву на галицького старосту умисно селянам казав розійтись", а сам перейшов в околиці Боднарові. Докладні причини цього переходу невідомі.
Можливо, ці суперечності були викликані тим, що галицький староста, виходячи з селянського походження Височана, намагався звести його на становище звичайного кріпосного селянина. У цьому старості допомагала місцева шляхта. Очевидно, тут і треба шукати ключ до розуміння тієї впертої боротьби, яку вів Гнат Височан з своїм сином Семеном спочатку у Слободі Височанській, а згодом у Боднарові проти місцевої шляхти.
Проте старості і шляхті нелегко було звести Височана до становища покірного селянина, бо він був вже дуже популярним серед простого народу.
Гнат Височан підтримував зв'язки з галицькими опришками. Адже не випадково шляхта нарікала, що він побудував двір "на стороні від людей, на підозрілому місці, щоб там вільно міг тримати зв'язки з розбійниками і опришками". [28; 248]
Даних про антифеодальну боротьбу Гната Височана в Боднарові і взагалі в галицькій землі досі виявлено мало. Але, безсумнівно, виступи Гната Височана і його сина Семена напередодні визвольної війни 1648-1654 рр. мали місце і підготували грунт для майбутньої боротьби.
До Височана весь час прибували загони селян і опришків. Шляхта боялась навіть починати боротьбу з Височаном, щоб не викликати народного виступу.
В умовах постійної боротьби свого батька з шляхтою і татарами ріс молодий Семен Височан. Матеріалів про дитинство та юнацькі роки Семена Височана майже немає. Вперше про нього згадується в 1626 р. в одній з скарг шляхтичів Сулятицьких і Боднаровських. В ній говориться, що Семен за наказом свого батька намагався вбити шляхтича Сулятицького. Про дальшу діяльність Гната Височана відомостей немає, що ж до Семена, то відомо, що з початком визвольної війни 1648 р. він очолив народний рух в Галицькій землі. [5; 73]
Добре підготовлений у воєнному відношенні, Семен Височан після перших перемог гетьмана Хмельницького починає боротьбу з усією шляхтою Галицької землі.
Напередодні визвольної війни селянський рух в Галицькій землі широко розвивався. Особливо активно діяли галицькі опришки з своїми молдавськими та закарпатськими побратимами. Селяни і опришки були тією силою, яка під керівництвом досвідченого ватажка надала рухові надзвичайного розмаху. Навіть шляхетські сановники визнавали, що цей рух за розмірами був не меншим, ніж селянські повстання на Наддніпрянщині.
У 1648 р. селянський рух в Руському воєводстві (Галичині) набув значного піднесення. Коронний підчаший ще 17 червня 1648 р. повідомляв із Львова, що "пани тепер не мають тієї влади, яку мали в попередні часи над своїми селянами - Руссю, більша частина якої постала".
Посиленню антифеодальної боротьби сприяла агітація посланців Хмельницького у Галицькій землі. Селяни збиралися "в купи", озброєні загони, і руйнували маєтки шляхти. 17 червня галицькі депутати повідомляли сейм про "великий наступ" селянських загонів на шляхту. 15 червня на зборах шляхти у Вишні відкрито говорилося, що "у гірських воєводствах (на Прикарпатті) є свавільні купи, що роблять напади на шляхетські двори". [4; 49]
Розгром шляхетських військ під Пилявою у вересні 1648 р. надзвичайно посилив. Антифеодальну боротьбу селян на Волині і Поділлі, а також у Білорусії. Просування українських військ під проводом Богдана Хмельницького в напрямку до Львова викликало новий спалах селянських заворушень по всій Галичині, найбільший розмах яких припадає на вересень-жовтень 648 р. Прихід Хмельницького в Галичину був не просто збройною демонстрацією, а складовою частиною загального плану визволення всієї України від шляхетського панування.
Про антифеодальний характер селянського руху красномовно свідчать висловлювання самих повстанців. Войнилівські міщани, які знищили комору Андрія Ліщинського, під час катувань зізнавалися, що "вчинили це з наміром скинути ярмо неволі".
Типовим для повстанських загонів на Прикарпатті було те, що в них об'єднувалися селяни кількох сіл. Так був організований загін Височана в Фотинії, Криниці, Державі та інших місцях. Інколи загони об'єднували Сеня цілого повіту або староства.
Чисельність повстанських загонів була різною. У періодипіднесення руху, успіхів повстанців загони збільшувались. На Прикарпатті у 1648 р. загони були великі. Повстанські загони були озброєні киями, косами, рушницями, мушкетами, гарматами.
Отже, на Галицькому Прикарпатті зібралися найбільш рішучі народні месники - карпатські опришки. Вони й були саме тією ударною силою, яка спромоглася підняти народні мами Прикарпаття на відкриту визвольну боротьбу.
Антифеодальна селянська боротьба на Прикарпатті у 1648-1655 рр. набула великого розмаху. Ставлячи за мету знищення експлуататорів, повстанці виявили надзвичайний героїзм; в ході боротьби були закладені зачатки військової організації, нового самоврядування в містах.
Проте сили були нерівні. Шляхті вдалося повернутися і відновити свою владу.
В другій половині ХVІІ - першій половині ХVІІІ ст. боротьба селян проти поневолення набирала різних форм - від селянських скарг до грізних збройних виступів. [6; 279]
2.3. Опришківський рух під впливом Хмельницького.
Рух опришків, що виник у ХVІ ст. і розвивався в першій половині ХVІІ ст., набув ще більшого розмаху в період народно-визвольної боротьби українського народу в 1648-1655 рр. під проводом державного діяча і полководця Богдана Хмельницького.
Здавалось би, що територія Гуцульщини,
Loading...

 
 

Цікаве