WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Опришківський рух на Прикарпатті - Дипломна робота

Опришківський рух на Прикарпатті - Дипломна робота

дав можливість подивитися на феномен опришківського руху всебічно, а саме через загальнонаціонального через призму та регіонально-краєзнавчого аспектів. Щодо порівняльного методу, то він допоміг спів ставити погляд на опришківство через історичні факти та народні легенди та перекази.
Практичне значення.
Матеріали даної дипломної роботи можуть бути використані в загальноосвітній школі, а саме при вивченні тем, що стосуються українсько-визвольного руху, що стосуються ХVІІІ ст. А також в краєзнавчій просвітницькій роботі.
Структура дипломної роботи.
Дана дипломна робота складається з розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків.
РОЗДІЛ ПЕРШИЙ.
ДЖЕРЕЛА ТА ІСТОРІОГРАФІЯ ДИПЛОМНОЇ РОБОТИ.
1.1. Джерельна база.
Вивчення історичних джерел опришківського руху характеризується своєю певною своєрідністю. Ця своєрідність полягає в тому, що принаймні до середини ХІХ ст. про опришківський рух можна було дізнатися із народної творчості. Саме фольклорні джерела давали певний матеріал про опришків, характеризуючи окремих ватажків цього руху, а саме таких як Олекса Довбуш, Іван Бойчук, Василь Баюрак, Мирон Штала та інші. Саме легенди та перекази, як своєрідні жанри народної прози, тривалий час представляли собою основні джерельні чинники, щодо вивчення опришківського руху.
Зпівставляючи перекази та легенди можна сказати, що якщо в переказах зображуваних не виходить за межі дійсного, реального, то основою легенд становлять вигадки та фантазія. На відміну від казкової вигадки у легендарну вигадку завжди вірили як у можливу.
Коли дослідники намагалися розібратися у феномені опришківства, то вони відчували, що у народному побуті легенди, і перекази, не мали чіткого розмежування, бо перекази часто насичувалися легендарними мотивами, а дивовижні речі у легендах виступали в органічній єдності повсякденним та звичайним.
Слід зауважити, що легенди про опришків повністю не загубилися у часі. Дещо трансформовані через художню літературу, мистецтво, вони й ще досі продовжують жити. Щодо переказів про опришків, то їх збереглося ще досить багато, серед таких переказів варто назвати деякі з них, а саме перекази: "Як Пиньтя передав свою силу Довбушеві", "Життя Олекси Довбуша", "Як Довбуш став опришком", "Як Довбуш набирав хлопців", "Іван Бойчук і Довбуш", "Довбуш н ярмарку", "Зустріч з Олексою Довбушем", "Олекса Довбуш та Іван Рахівський та Іван Бойко", "Напад Бойчука на Болехів", Опришок Пилип, Михайло Романюк, Про Янушека, та багато інших. [22; 92-121]
Як бачимо, перекази відзначаються різноманіттям сюжетів, образів, оскільки вони охоплюють усі сфери опришківського життя. Відповідно перекази переплітаються з історією окремих пунктів Прикарпаття, в них фігурують назви річок, лісів, шляхів, різних місцевих реалій. Звісно, що значний суспільний резонанс забезпечив переказам про опришків, тривале фокусування в усній народній традиції. Фактично історичні перекази, це поетичне повістування про ті, чи інші епізоди опришківського руху.
Варто погодитись з думкою О.Мишанича, який у вступному слові під назвою "Із народної скарбниці" до книжки Змієві вали "Українські легенди та перекази", стверджує, що знедолений безправний, кривджений, соціально і національно народ, хоч в уяві наділяв своїх героїв такими якостями, до яких прагнув сам.
Реальна постать учорашнього селянина, вівчаря, землероба - людини загалом звичайної, що стала на шлях нерівної боротьби за соціальну і національну справедливість, за певних обставин стає постаттю легендарною. [22; 5].
Щодо достовірних історичних джерел про опришківський рух, як стверджує науковець В.Грабовецький не було виявлено. Єдиний історичний документ щодо опришківства, це мемуари польського поета Франціська Карпінського, який народившись в 1741 році ледве не загинув від нападу опришків, і лише милосердя Довбуша врятувало його від загибелі.
Спогади Кар пінського побачили світ вже після смерті останнього вже у 1804 році. Дещо пізніше у 50-х р. ХІХ ст. були виявлені такі цінні джерела в історії опришківського руху як судові книги міста Станіславова теперішнього Івано-Франківська.
У двох судових книгах зафіксовані протоколи судових процесів над опришками що хронологічно охоплюють першу половину ХVІІІ ст. В.Гравецький засвідчу, що було всього десять протоколів. [12. 14]
В кінці 80-х років вдалося розшукати третю судову книгу Станіслава. Вона стосується, справи Василя Баюрака. Територіально вище названі судові книги стосуються опришківського руху на території Покуття, а саме Коломийського. Попри певні недоліки судові книги цінні з огляду на збереження свідчень самих учасників тих подій.
Правда історики тут зіткнулися з певною проблемою, оскільки крім Станіслава не виявили інших міст, а саме Снятова, Долини, Болехова. Як вважають окремі історики, крім судових книг щодо вивчення опришківського руху, варто рекомендувати зокрема міські районні акти. Зокрема відомий істори Юліан Целевич знайшов цікавий доумент Довбуша, універсал коронного гетьмана Потоцького обнародуваний у Тернополі 1790 р.
Впродовж ХХІ ст. історики по кусочках збирали документальні джерела щодо опришківського руху зокрема Олекси Довбуша.
Окремі документи були виявлені у рукописному відділі так званому осолінеуму, тепер це Львівська бібліотека НАН України, а також у Львівському історичному архіві. Серед цих документів привертають до себе увагу Гроцькі книги, які торкаються обстежень окремих замків фортець, які були важливою адміністративною ланкою в системі територіального управління тодішньої Польщі. В Гроцьких книгах зафіксовані факти нападів опришків на замки, фортеці та панські маєтки. У 1955 р. у Львівській науковій бібліотека було виявлено великий архів магнатів Яблоновських, там були виявлені цікаві матеріали про напади Довбуша, на маєтки князів Яблоновських, на Коломийському повіту.
Досить цінні матеріали щодо опришківського руху можна знайти у фондах державного архіву Івано-Франківської області. На жаль, як стверджує В.Грабовецький, практично не збереглося документів Закарпатської і Чернівецької області. Цінні матеріали щодо постаті Олекси Довбуша є в фондах Коломийського музею, а також музею Олекси Довбуша в селищі Печеніжин, що недалеко від м. Коломиї.
Таким чином, даючи характеристику джерельної бази нашої дипломної роботи виділяємо такі джерела легенди та перекази усної народної творчості, судові, грецькі, земські книги, що знаходяться у фондах Львівського історичного архіву державного архіву Івано-Франківської області, рукописному фонду Львівської наукової бібліотеки і нарешті мемуарні джерела. Під кінець варто віддали фондам Коломийського і Печеніжинського музеям.
1.2. Історіографія
Як ужевідзначалося тема опришківського руху почала привертати увагу науковців істориків середини ХІХ ст. Цікавила вона як польських істориків, які часто були необ'єктивними в оцінці опришківства, так і українських дослідників. Так польський публіцист К.Вуйцівський у своїй статті "Гуцули" датованій 1840 р. називав опришків "бандитами", "розбійниками". Правда Довбуша він називав благородним, оскільки той не вбив Франціська Карпінського, коли той ще був немовлям. Інший історик А.Більовський в 50-х рр. ХІХ ст. вперше виявив
Loading...

 
 

Цікаве