WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Опришківський рух на Прикарпатті - Дипломна робота

Опришківський рух на Прикарпатті - Дипломна робота

сіють".
Інший переказ (с. Зелене) стверджує: одного разу люди пішли до церкви, а Довбуша взяв решето, насипав туди грошей і розсіяв по дорозі, аби люди потім позбирали їх собі. [39; 140]
В уста Довбуша народ вкладав такі слова: "Але не для себе я прагну скарбів і слави не для себе. Я йду розбивати ваші кайдани, помстити ваші кривди. Хочу дати бідняцькому народові долю, великий світ відчинити. Ніхто вже мене не затримає. Ніхто вже мене не переможе, хіба я сам себе переможу. Ось мій громовий топір, здатний рубати скелі. Отже, хто хоче, кого пориває охота молодецька, хай пристає до мене, буде мені товаришем. Вітайте той день. коли вже не буде бідних, не буде нещасних. Зацвітуть тоді усміхом ваші обличчя і зацвітуть також всі гори, мов ліс яблунь".
У багатьох селах на Коломийнищі побутував цікавий переказ, як Довбуш провчив старця за його захланність. Одного разу Довбуш повернувся з опришками з Болехова, звідки приніс багато золота й срібла. Наказав висипати в купу. В той час підійшов старець і попросив милостині. Довбуш дозволив старцеві набрати золота й срібла, скільки захоче, а сам відійшов з хлопцями на нараду в корчму. Старець, побачивши, що нікого немає поблизу, почав наповняти пазухи і кишені. А коли набрав скарбів, попробував встати, однак не зміг. Він довго намагався з тим багатством звестись на ноги, не викидаючи жодного злотого. Один з товаришів Довбуша підійшов і допоміг йому піднятись, але старець під тягарем скарбу упав вдруге. І знову, не полишаючи грошей, він хотів піднятись. Та де там! Тоді підійшов Довбуш з побратимами. Він покарав старця, а на прощання сказав, щоб ніколи не був захланним.
У багатьох оповіданнях розповідається, що Олекса Довбуш за вбивство нечистої сили - чорта, який насміхався з Бога під час бурі, отримав від "божого посланця" величезну силу. Тому його без "божої волі" неможливо вбити. Поширене в народі повір'я, за яким Довбуша можна було вбити чи поранити, якщо вирвати йому кілька волосин на голові й відправити 12 богослужінь, а тобі вдарити у те місце, де вирване волосся.
Чимало інших цікавих переказів і оповідань, в яких йдеться про надзвичайну силу, Довбуша і про те, як він став опришком. Задумав Олекса йти в опришки. Якось у лісі йому зустрівся старенький дідусь, котрий повертався з опришківства. Старий вказав шлях до опришків, і, благословляючи на нелегке, але славне життя, передає йому силу своєї молодості. [30; 198]
В іншому варіанті старий опришов пророкував Довбушеві, що він одержить силу вод Черемоша. І справді, одного разу, коли Олекса пас вівці, розійшлися хвилі Черемоша і викинули берег старовинний пощерблений опришківський топірець. Взяв Олекса топірець і пішов у ліс. Він зрозумів, що це доля кликала його. У лісі Довбуш знову зустрівся із знайомим уже старцем. Дідусь попросив Олексу скинути сорочку, розтяв йому на спині шкіру, втулив туди якесь пахуче зілля. Від цього дивного зілля Олекса відчув у собі силу - силенну. На прощання дідусь наказав Довбушеві безпощадно мститись за народну кривду і попередив, щоб той уникав любовних історій і не проливав марно крові.
Згідно, з цими переказами, Олекса прагнув здобути силу, аби захищати людей.
Так люди створювали образ Довбуша, повіривши у надприродну силу і безсмертя свого улюбленця, в його вічну наснагу до боротьби за соціальне і національне визволення. Зрозуміло, головне для історика не в елементах міфологізму і містицизму, що є природним явищем фольклору, а в тому, аби правильно відтворити факти. "Зваживши те, - справедливо зазначає український письменник і вчений П.Козланюк, - що в багатьох народних оповіданнях, переказах і легендах заховані золоті зернити історичної правди, нашому читачеві неважно виколупати із з оздобної, що так звемо, полови різної містики й "надприродних речей".
У середині ХІХ ст. польські і українські дворянські фольклористи, письменники та історики зібрану ними народну творчість про опришків почали публікувати. Але це були лише окремі оповідання та пісні. Фольклорична Довбушіана крокує по сторінкахзбірників, журналів і газет вже понад 150 років, а збиральницька діяльність записувачів триває понад 200 років. [ ; 158]
У другій половині ХІХ ст. історики почали працювати над виданням окремого збірника, присвяченого Довбушеві. Оліан Целевич одним із перших закликав дослідників вивчати народну творчість про опришків і Довбуша та публікувати в збірнику. Він у своїх статях використав пісні й оповідання про Довбуша, Марусяука, і, зокрема, куплети, опубліковані В.Зелеським, Я.Головацьким та деякі зібрані ним самим. У своїй розповіді "Ще дещо про Олексу Довбущука та його попередників" він після історичної частини навів два народні оповідання про Довбуша. Перше з них стосується попаді, яку захопив опришок. Довбуш покарав опришка за насильство. Це оповідання вперше опублікував К.Вуйціцьким у 1840 р., розповідається, як Олекса Довбуш за допомогою хитрості й винахідливості здобув маєток "якогось можного" шляхтича у с. Гошеві біля Болехова [25; 143]
Опришківські пісні були поширені переважно на Гуцульщині - за винятком пісні "Ой попід гай зелененький". "Вони - пише Ф.Колеса, - не вийшли поза межі Гуцульщини, крім однієї пісні про Довбуша, що поширилася далі, і то завдяки своїй баладовій темі: смерть коханця, спричинена жінкою-зрадницею. Довбуш славиться в народних переказах як оборонець бідних і месник покривджених. Пісні про опришків в'яжуться здебільшого, зі споминами про рекрутчину й панщину, бо ж тут головно треба шукали, чому зростали ватаги опришків". [12; 160]
ВИСНОВКИ
Так склалася історична доля прикарпатських українців, що їх рідні землі протягом тривалого часу перебували під пануванням шляхетської Польщі. Оскільки польська шляхта ставилася часто, до українців зверхньо і тому останні зазнавали соціального і національного гніту, то вони не мирилися із таким своїм становищем і намагалися вести боротьбу за звільнення не лише від феодального, але і від національного гніту.
В історії боротьби прикарпатських українців за волю, особливе місце займає опришківський рух, який себе найбільш яскраво проявив на західноукраїнських торонах впродовж другої половини ХVІІ-ХVІІІ століть.
В даній дипломній роботі ми намагалися розкрити феномен опришківства, опираючись на певні історичні джерела та науково-історичну літературу.
Аналіз історичних джерел та наукової літератури, щодо феномену опришківства показав, що опришківство слід розглядати в двох площинах, народно фольклорній і історично-науковій. З точки зору народно-фольклорної площини опришківський рух постає перед нами і зокрема в ньому постать Олекси Довбуша, як своєрідний героїко-романтичний епос, що виражається розмаїтими народними поемами, легендами, піснями, бувальщинами. Якщо дивитись на опришківський рух через контекст наукової площини то тут ми вже маємо справу з реальними історичними подіями, реальними історичними постатями, які творили цей рух, шляхом аналізу різних судових книг, міських та земських метрик, мемуарів, можна відчути справжній, неміфізований образ борців за кращу долю народу.
Якщо, не брати до уваги позицію польської шляхетської історіографії що, в тій чи іншій мірі, негативно оцінювала опришки як розбійників, українській історіографічній
Loading...

 
 

Цікаве