WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Степан Бандера (1909-1959) - Реферат

Степан Бандера (1909-1959) - Реферат

44 правила, Молитва націоналіста, гімн "Зродились ми великої години".
Першу відповідальну посаду в Крайовій Екзекутиві ОУН Бандера отримує в 1930 році - очолює відділ поширення підпільних видань. Невдовзі до його обов'язків додається організація технічно-видавничого відділу, а з 1931 року - доставка нелегальних видань з-за кордону. В тому самому році Бандера обняв керівництво цілою референтурою пропаганди в Крайовій Екзекутиві ОУН, яку в той час очолював Іван Ґабрусевич (загинув у нім. концтаборі "Заксен-гавзен" в Оранієбурґу коло Берліну в 1944 p.).
Коли ж крайовим провідником став член пластового загону "Червоної Калини" Степан Охримович, він призначив добре знайомого йому ще зі Стрия Степана керівником референтури пропаганди. Невдовзі Охримович гине від тортур в поліції, новим крайовим провідником стає Богдан Кордюк, і він призначає Бандеру своїм заступником, зберігаючи за ним функції шефа пропаганди.
Півроку Степан Бандера виконує обов'язки крайового провідника, а в червні 1933 року на конференції Проводу ОУН презентує власний план розбудови крайової мережі та головні напрямки роботи. На думку Бандери, саме неготовність українців захищати свої інтереси у визвольній війні призвела до таких чисельних жертв у результаті Голодомору. Ініціатори етнічних чисток та інших подібних акцій, за етнічною ознакою спрямованих проти українців, повинні були знати: за це їх спіткає неминуча кара. Саме тому ОУН здійснила замах на міністра внутрішніх справ Польщі генерала Пєрацького, з тої ж причини в радянському консульстві у Львові був вбитий інспектор з Москви Майлов. Можна скільки завгодно дискутувати про незаконність чи негуманність цих актів, але не можна забувати, що за ними стояли пацифікація українського населення Галичини і Голодомор, і світова спільнота по суті залишила українців напризволяще перед цими актами масового вбивства та катування за масового народовбивства, тому можливо й зменшили плановані масштаби злочинів проти українського народу.
В липні 1932 р. Степан Бандера брав участь у Конференції ОУН у Празі (т. зв. Віденська Конференція, яка була найважливішим збором ОУН після основуючого конгресу). У 1933 р. відбулися теж ширші конференції в Берліні і в Данцігу, на яких теж був С.Бандера. Крім того, на вужчих конференціях-зустрічах він мав кілька разів змогу говорити про революційно-визвольну діяльність Організації з Провідником УВО-ОУН сл. п. полк. Євгеном Коновальцем та з його найближчими співпрацівниками. Цей період діяльності Степана Бандери закінчився його ув'язненням у червні 1934 р. Після арешту Степан Бандера перебував під слідством у в'язницях Львова, Кракова й Варшави до кінця 1935 р. В кінці того року і на початку 1936 р. відбувся процес перед окружним судом у Варшаві, в якому він, разом з 11 іншими обвинуваченими, був засуджений за приналежність до ОУН та за зорганізування нападу на міністра внутрішніх справ Польщі у Варшавському процесі його засудили на смертну кару, яку замінено на довічне ув'язнення на підставі амністії, схваленої польським сеймом під час нашого процесу.
Так, польська тюрма не оминула Степана Бандеру, але судовий процес за кілька тижнів зробив нікому не відомого підпільника в політичну зірку першої величини. Бандера вів себе гідно, незважаючи на кількамісячний тиск слідства, загрозу смертної кари, обіцянки слідчих замінити цей вирок у випадку "поступливості" звинуваченого. Він був засуджений таки до смертної кари, але амністія, яка дуже вчасно нагодилася, замінила смерть на довічне ув'язнення. Тривало воно до поділу Польщі Гітлером і Сталіним. У воєнному безладі Бандера втікає з тюрми і за два тижні перебування у вже радянському Львові налагоджує діяльність мережі ОУН за власним розумінням. Він переконаний у неминучості війни між переможцями Польщі, і вважає, що у цьому конфлікті може трапитись нагода утвердити омріяну Українську Державу. Його популярність в середовищі ОУН була такою значною, що під час внутрішнього конфлікту в Організації переважна більшість членства (за деякими оцінками до 90%) пішла за Бандерою. Від того часу ту частину ОУН інакше як бандерівцями не називають.
На лаві підсудних було багато членів очолюваної ним Крайової Екзекутиви. Вирок у Львівському процесі був схожий на Варшавський - довічне ув'язнення. Після того Бандера сидів у в'язницях "Свєнти Кшиж" коло Кельц, у Вронках коло Познаня і в Берестю над Бугом до половини вересня 1939 р. П'ять років він просидів у найтяжчих в'язницях Польщі, з того більшу частину в суворій ізоляції. За той час він провів 3 голодовки по 9, 13 і 16 днів, одну з них спільно з іншими українськими політичними в'язнями, а дві - індивідуально, у Львові й Бересті.
Німецько-польська війна у вересні 1939 року застала Бандеру в Бересті над Бугом. З першого дня війни місто було бомблене німецькою авіацією. 13 вересня, коли положення польських військ на тій території стало критичне через масивні операції противника, в'язнична адміністрація і сторожа поспішно евакуювалися і Степан Бандера, разом з іншими в'язнями, в тому числі й українськими націоналістами, вирвався на волю. Його визволили в'язні націоналісти, які якось довідалися, що Бандера там сидить в суворій ізоляції.
З гуртом кільканадцятьох звільнених з в'язниці українських націоналістів Бандера подався з Берестя на південний захід у напрямі на Львів. Вони пробиралися бічними дорогами, далеко від головних шляхів, стараючись оминати зустрічі, як і з польськими, так і з німецькими військами. Втікачам з радістю допомагаломісцеве українське населення. На Волині і в Галичині, вже від Ковельщини, вони зв'язалися з діючою організаційною мережею ОУН, яка почала творити партизанські відділи, дбаючи про охорону українського населення заготовляючи зброю й інші бойові припаси для майбутньої боротьби. В Сокалі Бандера зустрівся з провідними членами і ОУН того терену. Одні з них були на волі, інші повернулися з в'язниці.У лютому 1940 р. створено Революційний Провід ОУН, очолений Степаном Бандерою. Рік пізніше Революційний Провід скликав II Великий Збір ОУН, на якому одноголосне вибрано головою Проводу Степана Бандеру. Під його проводом ОУН знову стає кипучою революційною організацією. Вона розбудовує організаційну мережу на Рідних Землях, творить похідні групи ОУН з того членства, що було за кордоном, і в порозумінні з прихильними українській справі німецькими військовими колами творить український легіон та організує визвольну боротьбу, спільно з іншими поневоленими Москвою народами. Перед вибухом німецько-російської війни Бандера ініціює створення Українського Національного Комітету для консолідації українських політичних сил до боротьби за державність.
З початком німецько-радянської війни бандерівські похідні групи ідуть попереду лінії фронту, проголошуючи утворення українських органів влади в населених пунктах зразу після залишення їх частинами РСЧА. Німці опиняються перед фактом: місцеве населення вже обрало своїх бургомістрів, війтів, призначило власну поліцію, а у Львові ЗО червня 1941 року ОУН проголосила відновлення Української Держави.
В концепції нової Європи Гітлера цієї держави не було. Уряд арештували і примушували відмовитись від своєї держави. Не відмовлявся ніхто, тому декого показово розстріляли. Але оскільки в ОУН все замикалось на Бандері, то в першу чергу відмовитись примушували його. Щоб схилити Бандеру до потрібного рішення, арештували двох його рідних братів: Олександра і Василя і показово закатували в Освєнцимі. З них здирали шкіру дротяними щітками, а потім купали в вапняному розчині. Але Степан не піддався на цей шантаж (хоча до переліку знищених родичів ґестапо додало брата його дружини, розстріляного у Львові та розстріляного в Херсоні Богдана Бандеру), і
Loading...

 
 

Цікаве