WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Депортації молдавських священиків у 1945–1947 роках - Реферат

Депортації молдавських священиків у 1945–1947 роках - Реферат

відновлення радянської адміністрації в республіці багатьох священнослужителів було арештовано й засуджено.
Тільки з квітня 1944-го до листопада 1946 р. "силовими" органами республіки було ліквідовано 17 організацій і груп релігійного спрямування, заарештовано 71 особу, у провадженні перебували справи ще на 180 чоловік.
Як зазначалося вище, діяльність молдавських священнослужителів перебувала під пильним наглядом Уповноваженого ЦК ВКП(б) і РНК СРСР по Молдавії й органамиНКВС. Особливу увагу приділяли змістові проповідей священнослужителів і їхньому особистому листуванню. Усі "сумнівні" висловлювання бралися на замітку.
У червні 1947 р. МДБ МССР було заарештовано й притягнуто до кримінальної відповідальності за антирадянську агітацію репатріанта із Румунії священика Кучерявого Л. Ф.
Слідством у справі встановлено, що в квітні 1947 року священик Кучерявий Л. Ф. надіслав до Румунії екзархові монастирів Геною Геронтію й архімандритові Саккеларіє Нікодиму листи, що містили, на думку органів, наклепницьку інформацію про стан справ Православної Церкви в СРСР, про матеріальний стан населення, про ставлення Радянської влади до релігії, до Церкви, до духівництва.
Насправді в листі на ім'я Геною Кучерявий писав таке:
"Сподіваюся, що найближчим часом побачимося знову на нашій старій батьківщині. У наших краях життя дуже погане. Влада наклала податки на селян, народ залишився нужденним. Умирає до того багато, що не встигають ховати, а ті, котрі живуть, годуються чим попало: їдять кішок, собак дохлих і навіть людей і своїх дітей. Через цей режим люди стали погані і невіруючі: злодії, бандити тощо. Церкву відокремлено від держави. Багато церков позакривалося. У Кишиневі працює тільки 6, інші перетворені в склади і навіть використовують для кіно і танцульок. На нас, священиків, дивляться, як на звірів, плюють, лають і навіть б'ють, але, незважаючи на все це, я живу зі словами, що Ви мені сказали: "Терпи, - незабаром побачимося".
За даними органів держбезпеки, серед свого близького оточення в Кишиневі Кучерявий провадив активну "антирадянську агітацію, поширював відомості про війну з боку Англії й Америки проти СРСР, що відбудеться незабаром, і стверджував, що в результаті цієї війни Радянський Союз зазнає поразки" [3, с. 327-328].
Подібний випадок стався зі священиком Ченуша Степаном Григоровичем із села Кишкаре-ни Кишкаренського району (знятий за самовільне служіння в церквах, що не діяли) виступав у церкві перед вірними з проповідями антирадянського характеру, в одній з яких заявив таке:
"Ваших дітей учать у школах, що Бога немає, а він є. Більшовики заборонили священикам викладати дітям закон Божий, тому батьки повинні своїх дітей учити закону Божого самі в себе вдома".
Далі в повідомленні зазначалося:
"Під час виселення куркулів з Молдавської РСР він виступив із проповіддю, у якій говорив, що виселення відбулося по Божому велінню, тому що вони грішні і не каються. Тому Бог їх карає. Далі він казав вірним, щоб вони один одного ні в чому не видавали, щоб не було братопродавства, а то за такі гріхи Бог жорстоко карає".
У селі Гиличени він виступив із проповіддю, у якій роз'ясняв таке:
"Усяка влада є від Бога, але тільки якщо вона влада християнська. Тому слід знати, як коритися владі. Якщо влада від Бога, то коритися їй необхідно no-божому, а якщо вона від Диявола, то й підкорятися їй по-диявольски" [3, с. 328-329].
Масові арешти
У цей період починаються масові арешти і висилки місцевого населення до віддалених районів СРСР. У 1944-1948 роки було репресовано і вислано за територію МССР 250 тисяч чоловік. Серед арештованих і підданих репресіям за "антирадянську діяльність", "антирадянську пропаганду" і за "колабораціонізм" з фашистською владою в період Вітчизняної війни було й чимало священнослужителів Кишинівсько-Молдавської єпархії. Багато хто з них мученицьки загинув у таборах смерті, однак декому вдалося повернутися на батьківщину по смерті Сталіна.
Радянський уряд створив політику геноциду, що була орієнтована на масові депортації населення й організований голод 1946-1947 рр., унаслідок якого, за приблизними даними, пішло з життя близько 300 тис. осіб. Після першого валу депортацій, що відбулися з 1940-1941 рр., пішли інші: у 1944-1948 до північних регіонів Радянського Союзу (близько 250 тис. осіб), улітку 1949 року до Сибіру (11,342 тис. родини), у 1954-1964 рр. до Росії й Казахстану (близько 300 тис. осіб) (цифри можуть бути неточними, тому що розшук депортованих і репресованих триває донині).
Значна частина з депортованих молдавських громадян, як відомо, завершили свій земний шлях удалині від рідної домівки, не будучи похованими поруч з рідними й земляками. Інша частина депортованих, із тих, хто вижив, створювали родини з представниками інших національностей і навіть віросповідань. Невелика частина молдаван повернулася до себе на Батьківщину, але, на превеликий жаль, не знайшла, ані рідного вогнища, ані рідних, ані близьких.
На місце депортованих громадян керівництво країни скеровувало до Бессарабії представників інших національностей. Серед молдаван, які залишилися, багато хто русифікувався внаслідок змішаних шлюбів.
Унаслідок цього масового переселення, відповідно до перепису населення за 1989 р., етнічну конфігурацію Бессарабії було представлено в такий спосіб:
o 2.794.749 - молдавани (64,5%),
o 600.366 - українці (13,8%),
o 562.069 - росіяни (13%),
o 153.458 - гагаузи (3,5%),
o 88.419 - болгари (2,0%),
o 65.836 - євреї (1,5%),
o 19.608 - білоруси (0,5%),
o 11.571 - цигани (0,3%),
o 4.739 - поляки (0,1%),
o 7.335 - німці (0,2%),
o 27.210 - інші національності (0,6%),
Загалом населення МССР на 1989 рік становило 4.335.360 осіб [14, с. 124].
Маючи румунське населення, Молдова, що знову ввійшла до складу Радянського Союзу, мала бути заселена лише тими людьми, якими стали б гідними "синами" радянської держави.
Священне служіння за колючим дротом
Про паству, віруючих священнослужителі дбали навіть у "період, коли "абсолютна правда" ставала "абсолютною неправдою", а брутальність і тероризм - національною гідністю" [10, с. 5], тому що "Церква ніколи не переставала сповідувати Христа, як на волі (у лапках - М. М.), так і за тюремними парканами" [10, с. 5].
Усі священнослужителі вважали за свій найперший і святий обов'язок здійснювати по можливості необхідні треби і таїнства Церкви. Митрополит Тетрицкаройський
Loading...

 
 

Цікаве