WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Проблема самосвідомості в лімінальному стані - Реферат

Проблема самосвідомості в лімінальному стані - Реферат


Реферат на тему:
Проблема самосвідомості в лімінальному стані
Серед характерних особливостей сучасного стану психологічної науки - поява підвищеного інтересу до вивчення свідомості як психічного феномену. "Свідомість - це один із найскладніших і водночас загадкових проявів діяльності мозку" [5, с 200]. Відбуваються істотні зрушення і у вивченні власне внутрішнього світу людини. До них належить радикалізація поглядів дослідників, зокрема щодо проблеми формування національної свідомості та самосвідомості, що є однією з найважливіших і водночас вельми складних на сучасному етапі розвитку українського суспільства, у процесі громадянського становлення особистості. Основними чинниками, які сприяють цьому процесові, є усвідомлювані типові психологічні риси, особливості тієї національної спільноти, з якою людина себе ідентифікує, усвідомлює історичне минуле, сучасне та майбутнє нації.
Саме в межах концепції культурної спадщини відбувається формування громадянської свідомості та самосвідомості особистості. Адже національна свідомість та самосвідомість особистості - вагомий чинник державотворчого процесу, тому розуміння її станів у історичній ретроспективі дасть змогу істотно підвищувати ефективність прогнозування розвитку держави, суспільства загалом. Утворення незалежності України сприяло об'єктивному висвітленню історико-психологічних подій, а також дало можливість по-новому переосмислити історичні реалії на архівних матеріалах, оскільки велика кількість людей стає жертвами різноманітних природних, техногенних або соціальних бід і катастроф. Проблема збереження здоров'я осіб, які відчули вплив факторів екстремальних ситуацій, за останній час привернула увагу великої кількості дослідників. "Серед екстремальних ситуацій особливе місце займають соціальні катастрофи, як результат суспільно-політичної діяльності груп осіб або державної влади, які зумовили зниження соціально-політичної стабільності в суспільстві або економічного благополуччя населення, а в крайніх випадках призвели до масової загибелі людей" [4, с. 461]. Таке і схоже, безсумнівно, ставить під загрозу безпеку самої нації, держави. Проблемами внутрішнього стану особистості в екстремальних ситуаціях займалися передусім на основі військових локальних конфліктів, а іншим аспектам не приділялося належної уваги.
Мета нашого дослідження - психологічно осмислити і з'ясувати суть масових психопотрясінь, зміни станів свідомості у лімінальному стані (на матеріалах самозвітів жертв голодомору).
Питання свідомості і самосвідомості перебувало в центрі уваги значної кількості українських учених (О. Г. Асмолов, М. Й. Боришевський, Г. С. Костюк, С. Д. Максименко, В. О. Татенко, П. Р. Чама-та); зв'язок свідомості і динаміки психічних процесів досліджували (О. М. Леонтьєв, О. Р. Лурія, С. Л. Рубінштейн); змінені стани свідомості (Б. Г. Ананьєв, В. Н. Мясіщев); психічні стани та реакції людини, що спостерігаються в екстремальних та субекстремальних ситуаціях (Ю. О. Олександровський, С. О. Чабан, С. І. Яковенко).
Переживання людьми різних екстремальних подій, як-от природні або техногенні катастрофи, локальні воєнні конфлікти, терористичні акти, інші злочини проти особистості мають виражений негативний вплив на психіку постраждалих. Але тривалий час, внаслідок політичної блокади, психологічна наука не звертала уваги на одну з найтрагічніших сторінок історії українського народу - голодомор 1932-33 років в Україні. Саме на підставі аналізу матеріалів самозвітів жертв голодомору можливе його психологічне осмислення.
За різними підрахунками вчених, було знищено велику кількість українців. Масштаби втрат дають підстави класифікувати це явище як національну катастрофу. "Частина із запрошених до комісії експертів дали свої цифри жертв голодомору: Мейс - 7 млн, Конквест - 6 млн, Косинський - 4,5 млн, Маскудов - 4,4 млн" [3, с. 27].
Проблеми самосвідомості в лімінальному стані на матеріалах самозвітів жертв голодомору не вивчалися. "Лімінальний (від лат. limen - межа) означає того, хто знаходиться в перехідній фазі" [2, с. 11]. Людина, яка перебуває в лімінальній фазі, не має рис як минулого, так і майбутнього. Вона на межі виживання, власне самого існування. Трагедія українського народу полягає, на нашу думку, в незнанні історико-психологічних реалій і не використанні їх у сучасному житті. Адже історія повторюється. Спотворення історичних подій, інформаційна заблокованість частини історії, призвели до притлумлення свідомості народу. У такому стані вона перебуває й у сучасних умовах. Це потурає проведенню відповідних політичних рішень. Проведемо побіжний психологічний аналіз стану проблематики голодомору.
16 жовтня 2006 року Секретаріат Президента України, Український інститут національної пам'яті провели круглий стіл "Голодомор 1932-33 років - геноцид в Україні" (до громадського обговорення ініціативи Президента України про політично-правову оцінку Голодомору 1932-33 років в Україні). Психологічний аналіз дає підстави для низки сутнісних тверджень і формулювання контекстних питань. Була присутня зацікавлена еліта Української держави, громадськість, тобто люди, які аж на 16 році незалежності стали обговорювати такі питання.
Тоталітарна система не одному поколінню спотворила свідомість, уявлення про навколишній світ. У людей з'явилися острах, боязкість, рабське ставлення до влади, хоча за 15 років навчилися не виконувати її укази та розпорядження, самовільно трактувати вимоги. Особливо цікавий феномен української самосвідомості. На підсвідомому рівні закладені прабатьківські традиції, звички, обряди щодо вшанування померлих. Встановлюють пам'ятники, монументи, тим самим засвідчуючи пошану до них. Але страх, неспроможність відстояти себе, зробити щось не так, вбиті в душу не одному поколінню українців тоталітарною системою, зробили свою справу. Український державний бомонд через силу вшанував пам'ять полеглих, тим самим завдаючи психологічного болю свідкам голодомору, оскільки загинули мільйони українців. Але це потребує спеціального розгляду. Емпатійна реакція стосується лише певної кількості людей, багатьох питання голодомору досі не цікавить. Можливо, завдяки інформаційній ізоляції щодо голодомору, а, можливо, і психологічної реакції на трагедію.
Серйозно сприймається пересічним українцем лише актуальна і близька за часом інформація ЗМІ. Нагадаємо, що від 2001 року до 2005 року, згідно із статистикою, українське населення зменшилося на 4 000 000 осіб, отже є над чим задуматися. Значна частина сучасних українців перебуває на межі виживання. Громадянська самосвідомість обмежується лише сучасними реаліями. Адже, обертаючись, історична спіраль не оприлюднює через науковців безцінні архівні джерела. На нашу думку, через низку політико-психологічних факторів, зокрема правову незахищеність, внутрішні радянські установки, суспільно-політичні обставини, зовнішній вплив. Психологія маніпуляції вимагає існування інформаційного голоду для людини, а за таких умов легко проводити своюполітичну волю. Не існує державного впливу через ЗМІ, інститути, школи щодо ознайомлення населення з подіями голодомору. Лише ентузіасти справи - громадські організації пробуджують самосвідомість, спонукають до саморозвитку, вдосконалення, роздумів. Стан архівних джерел викликає двоїсті почуття. З одного боку, в обласних архівах МВС, архівах юстиції багато недоторканого матеріалу, що допоможе у дослідженнях встановити абсолютну істину трагедії геноциду. А із іншого боку, архіви СБУ перебрані, вони дивно знищуються і в наш час. Чи не свідчить це про недоторканність інформації?
Історико-правові факти можуть мати вплив і на
Loading...

 
 

Цікаве