WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Розбудова України після Помаранчевої революції - Реферат

Розбудова України після Помаранчевої революції - Реферат

спільноти і виконання справи життя "для іншого".
У своїх пошуках явище "Майдану" ми пов'язуємо з досліджуваним раніше явищем "духовно-природної психотерапії" [24; 27], де виділяли такі характерні ефекти: "зречення" (коли після "духовно-природної психотерапії", де відбувалася актуалізація духовно-психологічних утворень людини, під тиском умов реального життя вона відсторонювалась від набутої духовності і "опускалась" до буденного рівня, який все ж таки виявлявся дещо вищим, ніж початковий); "соціальногодорослішання" (коли дослідницька тренінгова група після кожного чергового духовно-природного тренінгу набувала психологічних характеристик, які за своїм змістом відповідали усім ознакам соціально-психологічного розвитку особистості від дитини до дорослої людини) та "дрейфу" (коли разом із "дорослішанням" відбувалося спонтанне переміщення дослідницької тренінгової групи по різних культурно і духовно обумовлених місцях України, які визначалися і рефлексувалися на інтуїтивному чуттєвому рівні) [24; 25]. Проводячи паралелі між явищами "духовно-природної психотерапії" і "Майдану", можна припустити, що Український Майдан за соціально-психологічними ознаками є "дитячим" і тому буде схильний до майбутнього "дорослішання" і "дрейфу" у виконанні найвищого призначення, оскільки є підстави вважати, що він став початком глобального процесу одухотворення не тільки української нації.
Як це буде (якщо буде?) відбуватися, точно сказати неможливо. В усякому разі, в такому контексті інтерес до цього явища, об'єктивно зафіксованого практично в усьому світі, ще більше зростає. Відтак доля українського суспільства нині перебуває в руках "психологічних дітей", які ще мають "дорослішати" і "мудрішати", не втрачаючи набутих на Майданах високих моральних і духовних цінностей.
Розмірковуючи про призначення людини в універсумі як об'єкта її справи життя, можна припустити наявність відповідного "коридору" свободи вибору, що в якому завгодно варіанті призводить до виконання нею свого призначення. Звідси, резюмуючи попередній аналіз, можна сформулювати загальну проблему "постпомаранчевого" українського суспільства і особливо політичного істеблішменту, яка полягає у тому, що на глибинному психологічному рівні вони перебувають у стані "активного недіяння", який генерується президентом і забезпечує його місце в життєвому "коридорі", де такий стан може виявитися найбільш оптимальним для реалізації зробленого на Майдані справожиттєвого вибору.
Це дає підстави говорити про очікування якоїсь несподіваної перспективи його майбутнього розвитку як "закономірної випадковості", що безпосередньо визначає розбудову України в напрямі реалізації свого найвищого призначення, яке ми пов'язуємо з національною ідеєю.
Оскільки в натуралістично-науковому форматі далі розвивати цю тему некоректно, подальший текст слід вважати радше мета-науковим та рефлексивним.
Національна ідея - виконання свого найвищого призначення. На глибинному психологічному рівні "Майдан" розділив людей на "кращих" представників нації, душами і умами яких опанували правдивість, соборність, духовність (таких виявилося небагато) і "інших", які прагнули лише до егоцентричного задоволення власних потреб (таких виявилося значно більше). Загалом українцям вдалося витримати "найвищий" іспит на цивілізованість і ненасильство, зберегти пріоритет високих людських цінностей на тлі величезної напруги і вибуху національної самосвідомості. Майдан став не тільки національним, а й геополітичним явищем, спрямованим на світовий розвиток. Майдан як механізм прямого народного правління країною - це вибір нацією шляху виконання свого призначення, шляху розвитку, одухотворення, виживання. Українці - це велика нація з глобальною світовою місією. Тому український політикум доти перебуватиме в невизначеному стані, поки нарешті не усвідомить і не самовизначиться у справжніх ідеях Майдану, де найважливіші народ і нація.
"Оранжева" революція в Росії. Російський письменник ХІХ століття Ф. М. Достоєвський передрікав події жовтневої ("червоної") революції 1917 року. Тоді все закінчилося буквально морем крові і мільйонами безневинно убієнних. 16 років тому (ще був СРСР) інший російський письменник О. І. Солженіцин у своїх пропозиціях "Як нам облаштувати Росію" [19] передрікав розпад СРСР і відомі наслідки, пов'язані з цією подією. Дещо більше року тому у своєму інтерв'ю програмі "Вести недели" (рос.) Солженіцин відверто говорив про можливість виникнення в сучасній Росії "оранжевої" революції, схожої до української, яку він вважає ворожою Росії, а її глибинну суть пов'язує з лютневою революцією 1917 року, після якої виникла "червона" революція, що переросла спочатку в кровопролитну громадянську війну, а потім в багатолітню добу страждань народу, пов'язану з війнами, репресіями, голодоморами.
Українська революція за своєю суттю та виборюваними фундаментальними цінностями майже тотожна з Американською (1776 р.) чи Французькою (1789 р.), вона започаткувала епохальні суспільно-політичні зміни в Україні, які можна порівняти лише з подіями літа 1648 року, коли вся нація повстала під проводом Б. Хмельницького, чи осені 1917 року, коли українці об'єдналися навколо Центральної ради [5].
У всіх зазначених випадках прогнози російських письменників та уроки історії опинилися поза увагою політиків, які дотепер так до ладу і не збагнули правдивого смислу содіяного. Сучасні українські політики завзято повторюють ті ж помилки, ігноруючи справжню ідею і глибинну суть уже Помаранчевої революції, навіть не намагаються її зрозуміти.
Основною умовою збереження народу під час російської "оранжевої" революції, яку передрікає Солженіцин, повинно стати ненасильство, як це відбулося в Україні. Нині українці і росіяни "подорослішали" і стали незалежними. Остаточно це відбулося після українського Майдану, коли здійснилася національна ідентифікація українців як великої нації.
Мудра держава - сильний народ. Сплинув час, наповнений цілою низкою "відставок", "зрад", "розчарувань" у "помаранчевій" владі, що можна порівняти з визначеним нами ефектом "зречення". На основі набутого досвіду авторської психодуховної практики щоразу очевиднішим стає той факт, що феномен Майдану - це та "піч", від якої потрібно танцювати, визначаючи національну ідею і майбутню розбудову України, її місця у світовій спільноті. Для цього нашій країні не потрібна сильна Держава, що демонструє свою силу насамперед перед власним народом, роблячи його слабким. Україні необхідна мудра Держава, яка дасть можливість проявити силу власному народові, - це продемонстрував Майдан.
Нині в Україні, як і на Президентських виборах 2004, чітко вималювалися дві політичні сили, які протиставляються одна одній - це інститути Президента і
Loading...

 
 

Цікаве