WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Апологія міфологізації національної історії - Реферат

Апологія міфологізації національної історії - Реферат

завдання. Насамперед він виконує інструментальну роль. Чи то територіальні претензії, вимоги політичної автономії, чи прагнення протидіяти культурному нівелюванню або зберегти свою етнокультурну ідентифікацію. Очевидно при цьому, що для чималої частини сучасників, апеляція до стародавньої державності полегшує боротьбу за підвищення політичного статусу висунутої етнополітичної ідеї.
І навпаки, тим, кому через певні причини не вдається створити переконливої етноісторичної конструкції, вести полеміку в потрібному для себе напрямі виявляється значно важче.
І нарешті, по-четверте, етнополітичний міф не визнає різночитань і заперечує вірогідність декількох рівнозначних гіпотез. Він заснований на стереотипізації минулої або нинішньої дійсності, в якій перебуває дослідник / політик.
Отже, етнополітичний міф корегує історичну дійсність і вдається до неправомірних (з наукової точки зору) узагальнень на основі другорядних, спорадичних і часто вельми неоднозначних фактів - саме через свою інструментальну роль. Адже смакові й інтелектуальні переваги "замовників" і "користувачів" політичного міфу не можуть задовольняти вимог, науково-об'єктивних досліджень, присвячених інтерпретації і структуризації інформації про стародавню історію, оскільки дають змогу висувати декілька різних гіпотез для висвітлення однієї і тієї ж історичної проблеми.
Тільки несуперечливий міф, що встановлює жорсткі межі "об'єктивної і непохитної істини", здатний мобілізувати маси. Понад сто років тому це зрозумів Жульєн Сорель, який і сформулював поняття політичного міфу. Згідно з Сорелем, призначенняміфу полягає у відображенні "інстинктів", "очікувань" і "страхів" національного руху або політичної партії, в наданні їм певної семантичної (і ідеологічної) завершеності. Відтоді багато лідерів націоналістичних рухів, зокрема, німецькі нацисти, комунобільшовики, ідеологи інших авторитарних режимів, послідовно і цілком ефективно, використовували схожі міфи для додання легітимності своїх домагань на владу [10].
Сучасна політична міфологія має на меті пояснити світ і в певному руслі скеровувати дії "об'єкта свого впливу" - суспільства своєї країни. Тим самим вона створює ґрунт для виникнення символів і ритуалів, які, у відповідних соціальних і політичних обставинах, набувають у масовій свідомості нормативно канонізованого значення. Такий підхід сприяє розквіту ірраціонального, містичного сприйняття історичного процесу, відповідно до якого "новітня форма сприймає всі попередні ступені як причину самої себе" (Маркс). "Користувачі" цієї дефініції свідомо упускали її завершення: "…і в цьому її обмеженість".
Неадекватність неадекватностей
Повертаючись до теми, заявленої в заголовку статті, можна зазначити, що відповідь на поставлене питання - в аналізі принципів побудови новітньої міфології і її невиправдано завищеному політизуванні, про яке йшлося вище.
Через імітаційну властивість двох порівнюваних сторін, основним питанням стає те, за якими правилами і формою відбуватиметься їх "протистояння" - "діалог" чи "синтез"? Проте, найімовірніше, зняття суперечності між ними відбудеться іншим шляхом - імітація на "найвищому таксономічному рівні" інкорпорує в свій зміст імітацію, "нижчого таксономічного рівня".
Але тоді і зміст глобального простору складатиметься з не істинних, а, по суті, помилкових смислових фігур і інгредієнтів.
Історія людської пам'яті навчає, що велика неправда може бути переможена тільки правдою. Навіть у тих випадках, якщо ця правда наче порівняно мала порівняно зі значно більшою неправдою (легенда про Давида, що переміг Голіафа).
Звичайно ж, об'єктивна правда може вражати національне самолюбство сучасних держав, оскільки зміна традиційної системи координат, майже напевно позбавить цю культуру такої жаданої для патріотів своєї національної історії винятковості й імпозантності. Зате завдяки розширенню етносоціального простору, сучасна ситуація цивілізаційного простору, що розширився, дає національним культурам можливість домагатися на повноцінне існування в мультикультурному міжнародному співтоваристві.
У цьому процесі розгортання "сувою життя" кожна національна культурно-історична концепція, долаючи на своєму шляху герметизм замкнутого існування, набуває поліхромності і толерантності, що дають змогу знайти підтвердження своїх, вистражданих історичною долею істин і цінностей. А отже, і справжню самодостатність і актуалізацію, здійснюючи стан перетворення неадекватності на єдність різноманітностей.
Для новоутворених країн пострадянського простору "шлях до Європи", або, кажучи інакше, імплементація і вкорінення в життя ліберально-демократичних цінностей європейського цивілізаційного дискурсу, пролягає через історико-культурну самоідентифікацію внаслідок збільшення формату - blow up, здійснену за допомогою комплексного дослідження історико-культурної самоідентифікації етнічних груп, що проживають тут століттями як гомогенна історико-культурна цілісність.
?
Література
1. Ферро М. Как рассказывают историю детям в разных странах мира. - М., 1992.
2. Elster J. Belief. Bias and ideology // Rationality and relativism. - Oxford, 1982. - P. 123.
3. Дьяконов И. М. Введение // Мифологии Древнего мира. - М., 1977. - С. 62-63; Утченко С. Л. Факт и миф в истории // Вестник древней истории. - 1988. - № 4.
4. Токарев С. А., Мелетинский Е. М. Мифология // Мифы народов мира. - М., 1980. - Т. 1. - С. 15-16; Политическая теория и политическая практика. Словарь-справочник. - М., 1994. - С. 151-154.
5. Дьяконов И. М. Архаические мифы // Мифологии Древнего мира. - М., 1977. - С. 62-63.
6. Барт Р. Избранные работы. Семиотика. Поэтика. - М., 1989. - С. 103.
7. Див., напр. Осаченко Ю. С., Дмитриева Л. В. Введение в философию мифа. - М., 1994; Элиаде М. Мифы. Сновидения. Мистерии. - М., 1996. - С. 22-39; Хюбнер К. Истина мифа. - М., 1996. - С. 325-341; Современная политическая мифология: содержание и механизмы функционирования. - М., 1996; Ионин Л. Г. Социология культуры. - М., 1996. - С. 159-162; Міфи сучасної України // Дух і Літера. - 1998. - № 3-4.
8. Борхес Х. Л. Оправдание вечности. - М., 1994. - С. 161.
Loading...

 
 

Цікаве