WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Апологія міфологізації національної історії - Реферат

Апологія міфологізації національної історії - Реферат

політикам і чиновникам відвести від себе звинувачення в безсиллі, в невмінні виправляти стан справ і навіть зловживання владою. Політичним лідерам буває значно легше послатися на особливості "національного менталітету" і на "невблаганні закони історії", що раз і назавжди деформували національно-психологічний і поведінковий стереотип нації, ніж зізнатися у власних помилках. Та й сучасному суспільству, вихованому на шкільному курсі історії, легше мислити в заданих, обмежених догмами (і часом деформованих) параметрах і категоріях. Ілюстрацією до сказаного може бути популярна думка, "запущена" в обіг політичною верхівкою центральноазіатських держав, згідно з якою, народи цих країн, через особливості історичного розвитку і національних традицій, нездатні (або поки не готові) жити за правиламидемократичних суспільств. Отже, стверджують вони, "народ необхідно вести до демократії, використовуючи при цьому арсенал адміністративного ресурсу, що зосереджений у руках правлячих груп".
Тим часом ніхто з авторів такої сумнівної дефініції не помічає очевидної неспроможності cхожих вигадок. Якщо приймати її на віру, то доведеться погодитися з безумовним фактом нелегітимності існуючої влади, оскільки неможливо, вже за визначенням, "в суспільстві, що не доросло в своєму соціально-політичному розвитку до демократії", і що перебуває в "комуністичній нірвані", проводити демократичні вибори.
Зважаючи на низку причин позанаукового характеру, квазінаукові, за визначенням, напрацювання багатьох сучасних дослідників в галузі національної історії, за своїм змістовними конструкціями і за характером ідеологічного дискурсу, що вкладається в них, підходять під визначення міфотворчості. Або, як визначив цей жанр "історико-культурного рукоділля" і "історико- та соціально-політичного конструювання" І. Дьяконов, "третинною міфологією" [3]. Учений відрізняв цей вид "історичного промислу" від "первинної", або архаїчної міфології, яку традиційно досліджують фахівці-фольклористи. Міфи можуть бути сконструйовані і самими вченими, що неминуче призводить до поширення псевдонаукових теорій. До останніх належить націоналістична пропаганда, що апелює до науки як до об'єктивного обґрунтування довільно конструйованих історико-політичних моделей і ідеологічних конструктів [4].
Справедливості ради слід визнати, що було б не зовсім правильно вважати "третинну міфологію" лише свідомою фальсифікацією: часто її безпосередні замовники і рядові користувачі щиро вірять в її особливу істинність [5].
У наведеній характеристиці методу "третинної міфології" не до кінця відкритим залишається питання етичної властивості, що полягає в тому, наскільки вірять в такі міфи самі їх творці? Опускаючи етику, бо для сучасних політиків і політичних технологів вона зовсім не має істотного значення, і виходячи з сумарного результату, до якого призводить схоже "переструктурування історичного матеріалу", можна впевнено стверджувати, що найчастіше справа полягає у свідомому зомбуванні громадськості.
Або, якщо використовувати більш-менш відповідний для цього випадку евфемізм, то такі квазінаукові конструкти є наслідком "психотропної технології".
Втім, ситуація із "міфологією третього рівня", або етнополітичним міфом дає унікальну можливість вивчати цю міфотворчість в "системі координат" етнополітичних процесів як "об'єктивну даність", про яку говорив французький поет середини XX століття Жак Пре-вер: "Наше життя - це те, що зараз".
Якщо немає можливості вийти за межі "тут і зараз", зі складними переплетеннями суб'єктивного і об'єктивного світу, подолати комплекс реально відчутних і ірраціонально-сакральних компонентів життя суспільства загалом і кожної людини зокрема, то виникає ситуація, яку описує Р. Барт: "Надзвичайно важко подолати міф зсередини, бо саме прагнення до позбавлення від нього негайно стає, у свою чергу, його жертвою; зрештою міф завжди означає щось інше, ніж опір, який йому чинять. Найкращою зброєю проти міфу є міфологіза-ція його самого, створення штучного міфу, і цей вторинний [третинний і т. д. - Р. Д . ] міф буде справжньою міфологізацією" [6]. Саме цією обставиною можна пояснити те, що аналіз національних і етнополітичних міфів сьогодні привертає увагу фахівців різних галузей [7].
Виникає цілком резонне питання: чи можна відрізнити етнополітичний міф від твору не спотвореного політичними пристрастями історика? Якщо відповідати на це питання ствердно, то які потрібні поняття і терміни?
Хоча межі між цими "понятійними просторами" залишаються вельми хиткими, все ж є деякі критерії, які дають змогу провести такі розмежування.
По-перше, різними є цілі: якщо історик прагне відшукати об'єктивну історичну істину, то "історичний міфотворець" вибудовує хронологічні дані для досягнення абсолютно іншої мети. Вона пов'язана вже з іншим, ніж історія, предметом - з сучасною етнополітикою, яка функціонує в іншому, ніж історія, просторі. "Змінити минуле - не означає змінити тільки події, - помітив Х. Л. Борхес, - це означає, закреслювати його наслідки, які повинні мати нескінченне продовження. Кажучи іншими словами - це означає, створити дві суспільні історії" [8].
Найближчим наслідком такої методики "переінтерпретації" минулого стає деформація всієї системи історичних знань і створення нового кодування фактів задля того, щоб
сформувати новий соціально-історичний політико-ідеологічний простір. При цьому "пе-реінтерпретовані витоки" і "нова логіка" їх природно-еволюційного розвитку, стає єдино можливим результатом.
По-друге, якщо історичний твір має відкриті межі і допускає внесення коректив і змін відповідно до нової історичної інформацієї, то міф вибудовує жорстку конструкцію, що не допускає критики і апелює лише до безумовної віри.
По-третє. "Історичний міфотворець", як правило, повністю ігнорує вироблені історичною або іншою наукою методики. Добиваючись від історії "потрібного" для нього сценарію, розвитку подій, він спирається на підходи, які не мають нічого спільного із традиційною наукою, з її правилами і законами, що склалися і визначали параметри "проблемного поля" [9].
Етнополітичний міф "третього рівня" обслуговує абсолютно конкретне сучасне ідеологічне
Loading...

 
 

Цікаве