WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Переяславська угода: правда і вигадки (пошукова робота) - Реферат

Переяславська угода: правда і вигадки (пошукова робота) - Реферат

зведена до рівня Московщини". Симптоматичною була подальша доля Шульгіна. Схоплений радянськими органами безпеки у Югославії наприкінці війни, він був відправлений у Москву-і засуджений за контрреволюційну діяльність. Після звільнення у 1956 р. Шульгін звернувся з кількома відкритими листами до російських емігрантів, радячи їм прийняти режим, який приніс велич їхній Батьківщині. Таким чином, колишній палкий прихильник Столипіна й ідеолог Добровольчої армії Де-нікіна свою довгу кар'єру закінчив апологетом радянського комунізму. Можна лише здогадуватися, до якої міри цьому перевтіленню сприяла збережена протягом усього життя вірність Шульгіна російському націоналізмові та його запекле антиукраїнство. Важко сказати, чи справді ідеї Шульгіна вплинули на формування радянської політики стосовно України, але схожість безсумнівна. Суть "Тез" 1954 р. - це концепція наперед визначеної єдності доль українського та російського народів, яка бере початок зі спільних традицій Київської Русі й проходить через усі історичні епохи, з Переяславською угодою як кульмінаційною і символічною подією. Український народ повинен виховуватися в дусі повної, безумовної солідарності з росіянами, поділяючи з ними спільну політичну свідомість і "високу" культуру. Якщо припустити, що така цілковита російсько-українська солідарність існує, то питання про специфічні українські вартості й інтереси, які випадково могли й не збігатися з російськими, просто не постає: українці мають не перейматися статусом власної нації, а радше славити російські досягнення як свої. Це правда, що радянський режим у принципі визнає існування окремої української національності, у чому їй відмовляла царська Росія, й Українська РСР далі існує як адміністративна одиниця і навіть зберігає деякі декоративні символи державності. Але ця різниця є, можливо, більше позірною, аніж реальною, оскільки радянський режим робить усе можливе, щоб позбавити українську національну ідентичність усіх самобутніх, життєво важливих ознак і не залишити українській республіці жодної сфери справжнього самоврядування. Українська нація, якій судилося вічно грати роль молодшого брата і спільника Росії, мало відрізняється від передреволюційноїМалоросії - племінного відгалуження єдиної російської нації. Аби Переяславський міф був ефективний, треба викорінити ті риси української історичної традиції, що суперечать догмі про віковічну російсько-українську злагоду. Історична пам'ять українського народу має бути втиснута у наперед приготовану форму: велика частина фактів підлягає викресленню, а інші частини - більш або менш витонченим маніпуляціям. Національна свідомість завжди має історичний вимір. У цьому полягає причина виняткової пильності радянського режиму до всього, що стосується українських історичних творів, як наукових, так і популярних, зокрема й історичної белетристики. За радянських умов неможливо кидати відкритий виклик офіційній доктрині. Проте це не означає, що українське суспільство, а особливо інтелектуальні кола, прийняли Переяславський міф і все, що з нього випливає. У цьому зв'язку варто запитувати довгий уривок з недавньої заяви українського радянського дисидента Юрія Бадзя: "Фальсифікація історії України нинішньою радянською історіографією охоплює не якийсь окремий період, а всю історію українського народу, заперечуючи наш історичний розвиток як самодостатній процес і підпорядковуючи його тлумачення політичним інтересам російської держави. Концепція "давньоруської народности", концепціє, яка є лише ідеологічним близнюком теорії "єдиного радянського народу", зовсім ліквідує ранньофеодальний період в історії України... До XTV-XV ст. читач не знайде в радянській літературі нічого українського: ні території, ні мови, ні культури, ні етносу взагалі. Стверджується науково та історично абсурдна ідея про те, що східні слов'яни в ГХ-ХІІІ ст. становили один народ, один етнос, звичайно, "русский", і що українці та білоруси з'явилися тільки в XIV- XV ст. З'явилися для того, щоб "мріяти" про "возз'єднання" з Росією. Усі народи світу прагнули й прагнуть національної незалежності, в тому числі й державної, і тільки українці та білоруси становлять виняток - мріяли "возз'єднатися" з російським народом. Дійшло до того, що в радянській пресі та літературі пишеться про прагнення України возз'єднатися з Росією в "єдиній державі". Це навіть формально грубе спотворення іс-^ торичної правди, бо документально засвідчено, що український уряд на чолі з Б. Хмельницьким, укладаючи угоду з російським державним представництвом, обумовлював собі доволі суттєву політичну автономію. Концепція "возз'єднання" несе в собі ідею єдиного народу й по суті заперечує право українського народу на свою окрему, незалежну державу і є грубим порушенням конституцій УРСР та СРСР.- Фальсифікація історії України російським великодержавним націоналізмом - дуже суттєвий чинник національного гноблення українського народу" 6. Лише майбутнє покаже нам, чи ці підступні спроби маніпулювати історичною свідомістю українського народу матимуть успіх, а чи зазнають невдачі. Зважуся, проте, -на одне передбачення: окрім науково-історичного інтересу, Переяславська угода, очевидно, ще довго зберігатиме політичне значення. Ця. обставина збільшує цінність праці Джона Басараба, у якій автор безсторонньо і компетентно висвітлив історіографічний аспект переяславського питання.
________________________________________
ПРИМІТКИ
1. Дівович С. Разговор Великоросии с Малороссиею // Хрестоматія давньої української літератури / Ред. О.І-Білецький. - 3-є вид. - К., 1967. - С.474.
2. Украинофил. Еще об украинофильстве // Русское богатство. -1882. - Часть 2. - N 2. - С.474.
3. Левицький К. Історія політичної думки галицьких українців 1848-1914. -Львів, 1926. - С.720.
4. Дорошенко Д, Історія України 1917-1923. - Т.2. Українська Гетьманська Держава 1918 року. - Ужгород, 1930. - С.83.
5. Шульгин В.В. Аншлюс и мы. - Белград, 1938. Короткий зміст і цитати подано за рецензією: Bqczkowski W. Perspektywy anschlussu... roByjsko-ukrairtskieg-o //Biule-tyn Polsko-Ukrainski (Warszawa). - R.7. - 1938. - N 35. - 18 wrzeS. - S.377-378.
6. Бадзьо Ю. Відкритий лист до Верховної Ради Союзу РСР та Центрального комітету КПРС. - Нью-Йорк, 1980. - С.17-18.
________________________________________
Лисяк-Рудницький І. Історичні есе. В 2 т. Том 1 /Пер. з англ. У. Гавришків, Я. Грицака, - К.: Основи, 1994. - 573 с.
Loading...

 
 

Цікаве