WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Забута велич (до 1125-річчя Любеча) - Реферат

Забута велич (до 1125-річчя Любеча) - Реферат


Реферат на тему:
Забута велич (до 1125-річчя Любеча)
Небагато на землі слов'янській міст, що переступили тисячолітній рубіж, а ще менше, вірніше одиниці, таких, що зберегли своє значення й у наші дні. Назви "Київ", "Полоцьк", "Новгород", "Чернігів" пестять дотепер слух не тільки фахівців-істориків, а й простих громадян слов'янських республік. Їхня велич - у внеску в героїчну історію споріднених народів. Але хіба можна відродити колишню велич предків, не вивчаючи, не популяризуючи історію "малої Батьківщини", яка в кожного своя. Не від закликів владців, а від любові до місця народження й безхмарного дитинства складаються почуття патріотизму й відданості Вітчизні.
Землі сучасних Гомельської, Чернігівської, Брянської областей дуже часто поєднувала й ділила історія, але в географічному плані вони завжди були частинами природної зони - Полісся, таємничої болотисто-лісової смуги в серці "Руської землі". Тут небагато древніх великих міст, але найчастіше глибинка щодо славного минулого ні в чому не поступається багатьом столицям. Звернімося до сивої історії одного затишного мальовничого дніпровського містечка, пагорбами якого пронісся подих тисячоріч, залишивши на згадку нащадкам легенди й сказання; зруйновані городища й кургани-усипальниці, образи билинних героїв і реальних богатирів, князів і розбійників, лики святих і зображення лиходіїв.
Багата історія Любеча, який розміщується менш як за сто кілометрів від Гомеля і 50 від Чернігова, майже не відома широким колам місцевого населення. Так зробімо невелику екскурсію цим давнім містом.
На високому лівому березі Дніпра-Славутича найдавніші поселення людей виникали за давніх літ. Так, за 3 кілометри на північ від Любеча розміщувалася стоянка древньої людини часів неоліту, бронзи й раннього заліза. Урочище це зветься "Чоботок", очевидно від форми височини. Навіть весняні води могутньої ріки не в силах залити його. У цій же місцевості, у напрямку Лоєва, - кам'яна гряда, що перекриває Дніпро, так названа "Зміївська забора". Науковці ХІХ століття називали це місце першим кам'яним порогом Дніпра. Цілком можливо, що Чоботок, кам'яні острови Зміївскої забори й лоївський розлам (доісторичні плити, що виходять назовні в місці злиття Дніпра й Сожу) колись становили єдине ціле, кам'янисте плато. Звичайно ж, не всі перші поселення можуть уважатися спорідненими зі слов'янським Любечем, а достеменно відомо, що вже в III-IV ст. слов'яни заселили не тільки ці місця, а й просунулися далеко на північ. Точний час заснування містечка не відомий. Ще В. Ключевський указував, що навіть "Повість минулих літ" не згадує, коли виникли такі міста, як Київ, Чернігів, Смоленськ, Любеч, Новгород, Полоцьк: в той час, коли її починали писати, усі вони були вже значними центрами.
Щодо назви поселення існує багато версій, але всі вони сходяться до двох напрямків - від імені князя Люба, за схемою "Ромул-Рим, Кий-Київ, Черн-Чернігів, Тури-Турів", або поняття "любо", тобто "добре", "красиво", "мирно". І та, й інша версія мають право на існування. Серед любечан довоєнних поколінь ходили сказання про легендарного Люба, знайдені серед записів покійного священика невеличкого сільца під Любечем, про боротьбу Люба Києвича з останнім верховним жерцем найдавнішого слов'янського культу бога Рода-Святовита волхвом Трепетовичем. Зображення цієї боротьби зберегла для нас Чорна могила в Чернігові, вивчена ще в кінці XIX століття археологом Д. Самоквасовим. Але Б. Рибаков у роботах, що стосувалися язичницької Русі ототожнює Трепетовича й Кощія, і доводить на підставі аналізу древніх пісень і сказань. Може, древнє карбування на сріблі турячого рогу із Чорної могили - погоня жерця Кощія за молодою дівчиною - і пов'язане якось із величезним курганом, явно рукотворної форми, посеред Любеча!? Якщо це так, то велич і грандіозність курганууси-пальниці зрозуміла й навіть зараз він вищий ніж 40 метрів (чотирнадцятиповерховий будинок!) і для його спорудження мало бути використано більше двох мільйонів кубометрів землі!
Відповідно до іншої легенди, київські князі Аскольд і Дир, будучи проїздом у цих місцях, відпочивали на пагорбах й, уражені красою, нарекли місце "любо", красиво. Цілком можливо, що правляча династія слов'янських Києвичів поляно-руського союзу ставила укріплені форпости від загрози, що насувалася з північних слов'янських земель, де в середині 9 століття владу захопили находники-варяги Рюрика. Але ця версія не пояснює походження гігантського кургану. А взагалі, з Києвом Любеч пов'язують історики, фольклористи, дослідники топоніміки, наприклад, у містечку є свої "Гора", "Поділ", "Подольниця", "Оболонь", "Київський спуск", "Берестова", "Низ", "Замок"… Тисячолітні прислів'я через століття доносять нам значення Любеча для древньої столиці Русі: "У Києві гукнеться, а в Любечі відгукнеться", "Як до Києва пливеш, Любеча не минеш", "Прекрасний київський краєвид тільки в Любечі повторюється".
Щодо питання племінної приналежності науковці не мають єдиної думки - є прихильники версії сіверянськой приналежності Любеча, прихильники Полянського походження, а такий авторитет, як С. Платонов уважав його центром радимичів, перехопивши лідерство рідного нам Гомея. На це запитання не дали можливість остаточно відповісти археологічні розкопки XIX століття під керівництвом Г. Милорадовича й В. Антоновича, В. Гончарова й Б. Рибакова в середині XX ст. Але достеменно відомо, що Любеч пов'язаний зі створенням ядра "Руської землі", руської державності. Зокрема, у статтях Новгородського літопису місто названо серед найважливіших міст.
Очевидно, IX століття було часом становлення Любеча як міста. Першу згадку про нього, зафіксовану в пам'яті народній, наводить "Повість минулих літ" під 882 роком в часі походу Олега Віщого по Дніпру через Смоленськ на Київ. Літописець говорить, що Олег взяв місто й посадив у ньому свого посадника. На зорі державності Русі Любеч згадується як град, центр державної й економічної влади. Після узяття Любеча дорога на Київ дружинам Олега була відкрита. Це підтверджується не тільки літописами, а й місцевими прислів'ями: "Раніше від Києва Олег Любеч брав", "Любеч для Києва, що щит для воїна".
Характерно, що на місто не накладали данину, як буде трохи пізніше з мешканцями півночі, радимичами, древлянами. Чи не тому, що Любеч належав до поляно-руського союзу й згодом, разом з Києвом, Черніговом, Переяславом збирав данину!? Цей факт побічно підтверджується залишенням князівського посадника. Так, у середньому Подніпров'ї встановилася влада варязьких Рюриковичів, які правили після слов'янських князів, можливо, останніх Киевичей. Настільки ранній розвиток міста зумовлювався, очевидно, вигідним географічним положенням на торговельному шляху "з варяг у греки", а ще - так званого "шляху на радимичі" - по ріці Сож до волзької системи,
Зміцнивши свою владу в Києві й підкоривши навколишні землі, Олег переходить до активізації зовнішньої політики. Починається період більших візантійських походів, періодборотьби молодої Русі з імперією за вихід у число світових держав того часу. У 907 році київський князь здійснює грандіозний похід на Константинополь, що закінчився великою перемогою. Поза сумнівом, в ньому брали участь і любечани, це підтверджується текстом договору, який говорить, що нарівні з Києвом, Черніговом,
Loading...

 
 

Цікаве