WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Світ визнав Голодомор 1932–1933 років в Україні етнічною війною проти українського народу - Реферат

Світ визнав Голодомор 1932–1933 років в Україні етнічною війною проти українського народу - Реферат

радив голод зробити, той не друг більшовицької влади: євреї зробили голод в Єгипті й були приречені на муки, смерть і вигнання. Боже, врятуй радвладу від подібних наслідків" [5].
До ЦК КП(б)У за допомогою почали звертатися місцеві керівники. Проте ні РНК УСРР, ні ЦК КП(б) не мали продовольчих ресурсів. Зосереджені в Україні запаси хліба належали до централізованих фондів і без дозволу союзних органів не могли використовуватися. Радянська влада цілком замовчувала організований нею Голодомор 1932- 1933 років і не подавала населенню ніякої допомоги. Відомості про цю трагедію дійшли на Захід, де відреагували українці західних земель та еміграція. Створені були комітети допомоги в Європі й за океаном, були надіслані повідомлення до Ліги Націй, справа розглядалася в британському парламенті; діяльність щодо допомоги українському селянству організував кардинал Т. Інніцер у Відні. Але радянський уряд відкинув пропозиції допомоги з-за кордону, твердячи, що інформації про голодомор навмисне поширюють вороги Радянського Союзу, й інсценізував поїздку по СРСР французького радикала Е. Еріо, який пізніше писав про неправдивість звісток про голодомор в Україні.
Отже, відповідно до результатів досліджень, для досягнення бажаної мети - покарання голодом - організаторами Голодомору було використано такий механізм:
o у рік неврожаю зернових культур плани хлібозаготівлі було значно підвищено;
o під прикриттям посиленої кампанії хлібозаготівлі було запроваджено "свідомо здійснювану конфіскацію продовольства" через запровадження натурального штрафування (м'ясом, картоплею та іншими продовольчими продуктами) за невиконання планів хлібозаготівлі;
o селянам України та Кубані (у той час заселеної етнічними українцями) радянський уряд свідомо і планомірно не давав можливості виїхати з територій, уражених голодом.
Отже, хоча зменшення врожайності практично завжди призводить до деякого ("пропорційного") погіршення умов харчування населення, практично всі дослідники визнають, що в умовах України голод такого масштабу міг бути і був організований лише штучно і навмисно.
Для виявлення причин Голодомору необхідно вивчати та зіставляти велику кількість документів, адже, як зазначають дослідники, в організаторів не було ніяких причин документувати (а тим більше оприлюднювати) свою мету. Американська комісія розслідування голодомору в Україні, зокрема кореспондент "Нью-Йорк Таймс" Волтер Дуранті, керівник журналістського корпусу в Москві стверджував, що голод 1932-1933 років становив акт геноциду проти української нації: "Це вчинено з метою придушити те, що Сталін уважав основою націоналізму - а основа та була серед селянства... Сталін бажав смерті мільйонам мешканців України, бо він хотів нейтралізувати Україну, що, на його думку, була бар'єром на шляху утворення централізованого російсько-центристського тоталітарного режиму. А саме такий режим виник у 30-х роках. Саме тому ми не зможемо тлумачити голодомор лише як явище, що сталося в сільських районах. Ми повинні підійти до нього у контексті загального наступу проти українства у той період, якщо ми це зробимо, стане ясно, що голодомор був нічим іншим, як проявом геноциду" [7].
Вперше, 25 грудня 1987 р., перший секретар ЦК Компартії України В. Щербицький у доповіді, присвяченій 70-річчю утворення УРСР, згадав про факт голодомору. Хоча згадування було побіжним і причиною голоду було оголошено "посуху", але принципово новим було визнання самого факту. Є підстави стверджувати, що це визнання було вимушеним - з огляду на очікуване оголошення результатів роботи американської комісії. 18 лютого 1988 р. "Літературна Україна" опублікувала доповідь Олекси Мусієнка на партійних зборах Київської організації СПУ. Вітаючи курс нового керівництва КПРС на десталінізацію, О. Мусієнко звинуватив Сталіна у здійсненні в республіці жорстокої кампанії хлібозаготівель, наслідком якої став Голодомор 1933 року. Використане в цій доповіді слово "голодомор" було новотвором письменника. На початку липня 1988 року на XIX конференції КПРС у Москві виступив Борис Олійник. Зупинившись на сталінському терорі 1937 року, він цілком не очікувано для присутніх завершив цю тему так: "А оскільки в нашій республіці гоніння почалися задовго до 1937-го, треба з'ясувати ще й причини голоду 1933-го, який позбавив життя мільйони українців, назвати поіменно тих, із чиєї вини сталася трагедія".
Перші ґрунтовні дослідження фактів про Голодомор здійснив наприкінці 40-х - на початку 50-х років XX ст. Дмитро Соловей у еміграції. Наступний етап досліджень було проведено після створення Конгресом США спеціальної комісії з дослідження фактів голоду в Україні, виконавчим директором якої був Джеймс Мейс. Після завершення роботи комісії, метою якої було встановити факти, а не давати їм правову оцінку, українські організації Північної Америки звернулися до юристів. З ініціативи Світового конгресу вільних українців була створена Міжнародна комісія з розслідування голоду 1932-1933 років в Україні під керівництвом професора шведського Інституту публічного та міжнародного права Якуба Сандберга. У листопаді 1989 р. комісія Я. Сандберга опублікувала свій вердикт. Безпосередньою причиною масового голоду в Україні вона назвала надмірні хлібозаготівлі, а його передумовами - примусову колективізацію, розкуркулювання і прагнення центрального уряду дати відсіч "традиційному українському націоналізмові". Дослідження проводилися як у США, так паралельно і в Україні після того, як стало відомо про створення американської комісії та було вирішено створити "антикомісію". У сучасній Україні відомим дослідником голодомору є історик Станіслав Кульчицький. Питання голодоморів предметно досліджують в Інституті історії України НАН України, Міжрегіональній Академії управління персоналом, геноцид вивчають Асоціація дослідників голодоморів в Україні, Всеукраїнське товариство "Меморіал" ім. В. Стуса, Центр українознавства Київського національного університету ім. Т. Шевченка.
Отже, Голодомор в Україні 1932-1933 років - навмисно організована за допомогою штучного голоду масова загибель українців. Дослідженнями Джеймса Мейса, Роберта Конквеста та інших було доведено, що Голодомор відповідаєзагальноприйнятому (Резолюція про геноцид, ухвалена ООН у 1948 р.) визначенню геноциду.
Голодомор 1932-1933 років - це велика, незабутня трагедія. Голодомор - це геноцид українського народу. Слово "геноцид" шокує. В Україні його почули недавно, і ще не всі усвідомили значення цього слова, не все людство збагнуло його наслідки.
Тільки наприкінці 2006 року, після довгих дебатів, Верховна Рада ухвалила Закон, який визначає, що Голодомор 1932-1933 років є геноцидом українського народу.
?
Література
1. Діалог цивілізацій: сіонізм - найбільша загроза сучасній цивілізації: Матеріали IV Всеукраїнської наукової конференції. Київ, 3 червня 2005. - К.: МАУП, 2006.
2. Енциклопедія українознавства: Перевид. в Україні. - Л.: "Молоде життя", 1993. - Т. 2.
3. Єврейсько-більшовицький переворот 1917 року як передумова червоного терору та українських голодоморів: Матеріали IV Міжнар. наук. конф., Київ, 25 листопада 2005 р. - К.: МАУП, 2006.
4. Політологічний словник / Ред. М. Ф. Головатий та О. В. Антонюк. - К.: МАУП, 2005.
5. ЦДАВО України, ф. 1, оп. 8, спр. 115, ар. 5; Колективізація і голод на Україні. 1929-1933. - К., 1992.
Loading...

 
 

Цікаве