WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Світ визнав Голодомор 1932–1933 років в Україні етнічною війною проти українського народу - Реферат

Світ визнав Голодомор 1932–1933 років в Україні етнічною війною проти українського народу - Реферат

афористично висловився Сталін. Тодішній італійський посол у Харкові писав: "Голодомор улаштований з метою "провчити селянина" і провести "модифікацію етнічного матеріалу" - так делікатно було названо винищення українців і заселення України неукраїнцями: "Влада планувала замінити український "етнографічний матеріал" і заселити найкращі землі України своїм "етнічним матеріалом" [1, с. 212].
Кожен голод в Україні має своє офіційне обґрунтування. Аналіз змісту опублікованих упродовж 1929-1933 років близько 30 постанов ЦК ВКП(б), Раднаркому УРСР та СРСР, ЦК КП(б)У засвідчує факти свідомого створення таких умов життя для сільського населення, дві третини якого становили етнічні українці, які призвели до їх відвертого фізичного винищення. Постанова Раднаркому СРСР і ЦК ВКП(б) від 5 травня 1932 р. про план хлібозаготівель із врожаю 1932 року передбачала з усієї території СРСР у колгоспах і в одноосібників заготовити 1103 млн пудів зерна. Найбільша частка припадала на Україну - 356 млн пудів. Постанова московського центру мала подвійне завдання: зерном з українських нив розрахуватися за техніку і технології з іноземними державами та розправитися з непокірними українцями. Саме вона дала старт другому голоду в Україні (першим вважається голодомор 1921-1922 років), який тривав у 1932-1933 роках. Питанням хлібозаготівлі займалися центральний апарат, керівники районів, компартійних і комсомольських організацій, МТС. Скрізь створювалися ударні, буферні бригади, які люди називали "бригадами по викачці хліба". Пропагандистською підмогою їм у виконанні "постанови партії та уряду" стали газети, особливо районні. Їхні шпальти зарясніли публікаціями про "злісних невиконавців" хлібоздачі, особливо куркулів, підкуркульників як контрреволюціонерів і ворогів радянської влади.
Публікації про перебіг хлібозаготівель свідчать про репресивні методи більшовицької влади, які призвели до масового голоду серед споконвічних хліборобів. Так, газета "За суцільну колективізацію" - орган райпарткому, райвиконкому та рай-профради Тальнівщини в статті "Засудили куркуля" від 31.10.32 в с. Майданець писала: "За невиконання твердого завдання з хлібозаготівлі та м'ясозаготівлі, нарсуд Тальнівського району в с. Майданці засудив куркуля Гребінника А., що здав лише 12 пудів хліба замість 108 пудів, до позбавлення волі терміном на 2 роки". Стаття "Посилити боротьбу за хліб" від 07.01.33: "У с. Лисячій Балці здали хліб на 84%. Голову колгоспу Тростянського приймають до партії, а на полі лежить 20 га покосів пшениці. У с. Стойково в одноосібному секторі виконано хлібозаготівлю на 42%, в Кобриновій Греблі - на 43%, в Гуляйці - на 49%. А сільрада в Гуляйці грається у репресивну гру, а не бореться за вивершення хлібозаготівлі. Конончука Г. двічі штрафували на 150 і 140 карбованців, він хліба не здає".
За розпорядженнями уряду, заборонялася будь-яка торгівля в сільській місцевості, призупинялося продовольче постачання сіл, переслідувалося та каралося на 10 років ув'язнення і розстріл будь-яке використання хліба для оплати праці в районах, що не виконали хлібозаготівельних планів, запроваджувалася система натуральних штрафів, товарних репресій.
Отже, Голодомор в 1932-1933 роках був спричинений не природними, а політичними причинами. 1932 року збір хліба на Україні був середній (146 600 тис. центнерів, тобто на 15 500 тис. більше, ніж у 1928 р.) і загрози голодомору не було. Він виник як репресія проти селянства, що чинило опір колективізації.
Позицію радянського уряду щодо українського селянства найкраще висвітлюють промови його провідників та тогочасні публікації в офіційній радянській пресі. Зокрема, Йосип Сталін стверджував: "Знищення соціальної бази українського націоналізму - індивідуальних селянських господарств - було одним із основних завдань колективізації на Україні" ("Пролетарська правда" від 22.01.30); виступаючи на XVII з'їзді партії, керівник Компартії України Косіор заявив: "Націоналістичний ухил у Комуністичній партії України... грав виняткову роль у спричиненні та поглибленні кризи в сільському господарстві"; шеф ОДПУ в Україні Галицький про боротьбу проти селянства в Україні говорив так: "У 1933 р. кулак ОДПУ вдарив у двох напрямах. Спочатку його удар відчули на собі куркульські петлюрівські елементи на селі, а по-друге, головні осередки націоналізму".
У зв'язку з посиленими реквізиціями ("заготівлями") хліба 1930-1932 років населення сіл голодувало вже навесні 1932 року. Але до неочікуваної катастрофи дійшло в 1933 р., коли був зібраний новий урожай. У плані "хлібозаготівель" засобами радянського терору в українських селян-колгоспників і одноосібників забрали увесь хліб. Сільське населення лишилося без жодних засобів проживання, а влада не організувала ніякого харчування для села. Голодомор охопив майже всю територію України, але небувалих розмірів набув у південних і східних областях. На відміну від 1931 р., у 1932 р. у разі відсутності у селян зерна, проводилася конфіскація їхніх незернових запасів продовольства. Внаслідок цього перевага смертності над народжуваністю в українських селах почалася вже у жовтні
1932 року. Апогей Голодомору припав на червень
1933 року, коли статистичні органи реєстрували десятикратно більшу, ніж звичайно, смертність у селах. Свідок голодомору В. Д. Дереча згадує: "Померлих ніхто не реєстрував, не записували ні в які книги, не вели жодного обліку, не давали ніяких зведень у район, область, столицю. По дорозі на цвинтар перед померлими не стелили квітів, за ними не йшла траурна процесія, не плакали плакальниці, близькі родичі з села та з інших сіл, не супроводжували сусіди, друзі. За ними не співали півчі, не читав молитву священик, не дзвонили дзвони, на їхніх могилах не ставили хрестів, не вішали вишитих рушників, не кажучи вже про мармурові пам'ятники. До цих пір невідомі нам їхні імена і могили. Спецбригада могильників, яка забирала з хат мертвих, забирала й тих, хто ще не вмер, і ледь животів. Про таких говорили: "Цього теж забираєм, до завтра буде готовий" [3, с. 296]. Статистичний аналіз свідчить про те, що у 1933 р. від голоду померло 3 238 тис. чол. Міста і промислові райони менше потерпіли, тому що для них була запроваджена карткова система.
Голодні селяни живилися різними сурогатами; ширилися недуги; зареєстровані були випадки канібалізму. Смертність від голоду була дуже висока, в деяких районах вона сягала 18-20% усього населення. Кількість жертв Голодомору в Україні 1932- 1933 років визначають по-різному: максимальну цифру подають - 15% населення України, тобто 4-5 000 000 (Д. Соловій, М. Приходько, В. Чемберлен),10% сільського населення (К. Меннінг). Українське населення голодувало і поза межами УССР, голод був також на Передкавказзі, Курщині, в Криму, тобто скрізь, де селянство чинило особливий опір колективізації [2, с. 799].
До керівних органів УСРР надходили тисячі звернень громадян про продовольчі труднощі, голодування, смерті. Старий учитель із с. Мачухи на Полтавщині Іван Шашкевич у листі до ВУЦВК писав про тортури голодом: "Тортури - це страшний голод, створений штучно відбиранням хліба і всіх видів овочів. Голод від природи викликає засмученість, скорботу в серцях людей, веде до милосердя, до добрих справ на користь ближнього, щоб догодити божеству. А голод штучний викликає в людей злобу, ненависть, жадібність, недовір'я, хитрість, обман, і я не помилюся, якщо скажу, що хто
Loading...

 
 

Цікаве