WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Розвідувальна діяльність у Київській Русі - Реферат

Розвідувальна діяльність у Київській Русі - Реферат

візантійського імператора Іоанна Цимісхія. У візантійському таборі це посольство, мабуть, небезпідставно, розцінили як розвідку: мовляв, "руси прийшли з метою вивідати справи візантійців". Подібна практика відкритої розвідки була властивою для тих часів.
Воєнні успіхи Святослава збентежили імператора, і він теж провів подібну розвідку сил руського князя, про що барвисто розповідає літопис: "І скликав цар [імператор] своїх бояр до палати, і мовив їм: "Що нам робити? Адже не можемо ми йому противитись!" І відповіли йому бояри: "Надішли до нього дари - випробуємо його: чи любить він золото або паволоки?". І послав цар до нього золото й паволоки з мудрим мужем, наказавши йому: "Слідкуй за його виглядом, і обличчям, і думками". Однак руський князь навіть не поглянув на розкішні подарунки і звелів своїм отрокам прибрати їх подалі. Посли повернулись до царя і оповіли йому про бачене. Тоді один з наближених до імператора сановників порадив йому: надійшли руському князеві зброю. Знову прийшли посли до Святослава і принесли йому меч й іншу зброю. "Він же узяв і почав царя хвалити, висловлюючи йому любов і вдячність". Повернувшись, посли сказали царю: "Лютий буде цей муж, бо багатством нехтує".
Ця напівлегендарна історія, що, мабуть, запозичена літописцем із оповідок дружинників руського князя, яскраво зображує Святослава як людину, байдужу до багатства, його не можна було підкупити, він понад усе цінував честь - свою і своїх воїнів.
Остання велика русько-візантійська війна завершилась для князя невдало. Він був оточений військом Іоанна Цимісхія у болгарському місті Доростолі й змушений піти на невигідний для Русі мир. За це імператор дозволив вийти з Доростола всьому війську Святослава із зброєю і навіть дав йому харчів на зворотний шлях. Підступний Цимісхій нацькував на руського князя печенігів, у бою з якими він і загинув навесні 972 р. поблизу дніпровських порогів.
Позашлюбний син Святослава Володимир прийшов до влади на Русі унаслідок кривавої боротьби за владу із старшим сином і спадкоємцем престолу Ярополком. Історично-об'єктивно Володимир переважав старшого брата державними здібностями, розумом і полководницьким талантом. З ім'ям Володимира історична наука пов'язує завершення будівництва давньоруської державності. У роки його княжіння Київська Русь була об'єднана, а її глава став єдиновладним государем. Цю важливу особливість його правління відзначив літописець Нестор у розповіді про утвердження князя у Києві: "І почав Володимир княжити в Києві один", тобто одноосібно.
Початок князювання Володимира Святославича у Києві ознаменувався низкою реформ, що були викликані до життя поступом феодалізму, дальшою соціальною поляризацією суспільства, потребами зміцнення державності, піднесення ролі й авторитету князівської влади. Не випадково першою з них стала реформа ідеології. Володимир встановив у державі культ верховного язичницького божества Перуна (близько 980 р.). Однак швидко по тому переконався, що язичницька релігія не відповідає суспільним потребам. Могутня соціально-економічна закономірність, феодальний спосіб виробництва, рішуче суперечила родоплемінному укладові й народженому ним язичництву.
На середину 80-х років Х ст. князь Володимир та його радники прийшли до думки про доцільність запровадження християнського віровчення на Русі. Протягом 986-990 рр. були вжиті заходи для "охрещення Русі", унаслідок чого влітку 990 р. християнство було запроваджене в державі як офіційна ідеологічна система.
Не зупиняючись на широко відомих обставинах введення християнства на Русі, зверну увагу читача на те, що князь Володимир обачливо і дуже серйозно підійшов до прийняття нової віри з рук візантійського імператора і патріарха. Літопис дає підстави вважати, що київський князь надіслав посольства до різних країн із різними конфесіями, щоб ознайомитися з особливостями вір і обрядів: "Вибрали мужів славних і розумних, числом десять, і сказали їм: "Ідіть спершу до болгар й випробуйте віру їх". Далі посли попрямували до "німців" (католиків), познайомились з їхньою обрядністю, й нарешті потрапили до "Грецької землі", тобто Візантії.
Більшість істориків переконана в тому, що з самого початку Володимир і його оточення орієнтувались на візантійський варіант християнства (православ'я). Тому надсилання посольств до інших країн із офіційним завданням познайомитись із їхніми віруваннями можна тлумачити як проведення своєрідної розвідки з метою ознайомлення з ситуацією у тих країнах і в цілому в західному світі. Не випадково з часів Володимира зовнішня політика Русі перестає бути майже повністю спрямованою на Візантію, а робиться багатовекторною.
Влітку 989 р. Володимир стрімко рушив на головне візантійське місто в Криму - Херсон. Метою походу було примусити імператора Василія ІІ виконати умови русько-візантійського договору, укладеного два роки тому, - віддати сестру Анну за руського князя. Чималий час облога Херсона не приносила князеві успіху. Грецька залога вперто захищалась. Тоді Володимир вдався до розвідки. Його агент у Херсоні Анастас корсунянин "пустив стрілу [до табору князя], написавши на ній:"Перекопай і перейми воду, йде вона трубами з колодязів, що за тобою зі сходу". Князь наказав так учинити, після чого місто капітулювало. Імператор прислав сестру до Херсона, де Володимир урочисто взяв із нею шлюб. Так присутність розвідника в обложеному місті дозволила руському князеві без особливих зусиль здобути його.
"Повість временних літ" барвисто-емоційно відобразила героїчну боротьбу руського народу проти хижих кочовиків причорноморських степів печенігів. У цьому протистоянні князь Володимир здобував славні перемоги, та не раз потрапляв у важке становище. Під 997 р. літописець відобразив облогу печенігами південноруського міста Білгорода. Обложені втратили надію на прихід князівського війська, яке б визволило їх. Міське віче вже вирішило здатися на милість ворога. Та один мудрий старець порадив вдатися до хитрощів і ввести в оману ворогів.
Печеніги розуміли, що в Білгороді швидко закінчаться харчі. Тому той старець запропонував викопати колодязі і вставити у них діжки з медом і киселем з муки. Після цього покликали печенігів і показали їм ті діжки, запевнивши ворожих вивідувачів у тому, що колодязі невичерпні і справно надають їжу і питво обложеним. Після цього печеніги зняли облогу Білгорода. Перед нами, - безумовно, фольклорна, напівлегендарна історія, що химерно відобразила введення в оману ворожої розвідки. Та можна думати, що ця історія мала якесь реальне підгрунтя. В усякому разі, метод уведення в оману ворожих вивідувачів був відомий на Русі кінця Х ст.
Часи Володимира Святославича і його Сина Ярослава Мудрого були добою найвищого розквіту могутності Давньоруської держави, піком її масштабної зовнішньої політики. По смерті Ярослава Київська Русь надовго потрапляє в смугу послаблення державної єдності. Хіба що онук Ярослава Володимир Мономах (княжив у Києві в 1113-1125 рр.) зміг загальмувати розчленування країни. Та через два десятиліття по його кончині, в середині 40-х років ХІІ ст., Давньоруська держава надовго потрапляє в добу удільної роздробленості. У її складі виділяються півтора десятка князівств, володар чи не кожного з яких прагне проводити незалежну від Києва внутрішню і зовнішню політику. Відійшли в минуле великі переможні війни руських князів, масштабні міждержавні угоди. Зовнішня політика втрачає цілісність і здрібнюється.
Loading...

 
 

Цікаве