WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Розвідувальна діяльність у Київській Русі - Реферат

Розвідувальна діяльність у Київській Русі - Реферат

мовами, бували послами. Так, у текстах угод Русі з Візантією 911 і 944 рр. названо скандинавські імена частини послів.
Історичні обставини появи послів руського хакана у Візантії, а далі у Франкському королівстві дають дослідникам підстави вважати, що їм дійсно були доручені розвідувальні функції. Тоді візантійський імператор Феофіл вів важку боротьбу з Арабським халіфатом і був змушений звернутись по допомогу до країн Європи, в тому числі й до Франкського королівства. Руське ж посольство до Феофіла можна пояснити намаганням сторін об'єднати зусилля у протидії Хозарському каганату, що противився насадженню християнства в Криму і Північному Причорномор'ї, які належали тоді Візантії. А заразом оцінити політичну ситуацію в регіоні.
Важче пояснити причини поїздки руських послів до франків. Ймовірно, їм доручили познайомитись з далекою країною, про яку хакан русів не мав, мабуть, ніякого уявлення. Звичайно, історія середньовіччя знає багато прикладів виконання посольськими місіями розвідувальних функцій. Разом з тим, перебування руського посольства в Ільдесхаймі могло проходити під знаком установлення відносин "дружби" з франкським двором. Інформація ж, яку мали збирати посли, повинна була служити правильній політичній орієнтації Русі, що шукала зовнішньополітичних контактів.
Однак державне утворення на чолі з хаканом, що надсилало послів до Візантії, а далі до королівства франків, історики уявляють собі в найзагальніших рисах. Інша річ - повідомлення нашого найдавнішого (з числа збережених часом) літопису "Повісті временних літ" про похід київського князя Аскольда на візантійську столицю Константинополь (руські книжники звуть його Царгородом) 860 р. і пов'язаний з ним епізод розвідувальної діяльності давніх русів.
"Повість" розповідає: "Пішли Аскольд і Дір війною на греків, і прийшли до них у 14-й рік царювання Михаїла. Цар же був у той час у поході на агарян. Ці ж [руси] увійшли всередину Суда, безліч християн убили і осадили Царгород двомастами кораблів...".
Історики в один голос відзначали, що напад русів на Константинополь припав на час великих труднощів у суспільному та політичному житті візантійської імперії. Араби тиснули на неї і з Заходу і зі Сходу. Напередодні навали флоту Аскольда імператор повів 40-тисячне військо вглиб Малої Азії назустріч цьому ворогові. Одночасно він послав майже увесь свій флот до острова Кріт для боротьби з піратами, що стали тоді господарями Середземного моря і дошкуляли візантійським торговельним кораблям. Місто залишилось майже беззахисним, і в разі ворожого нападу городяни могли сподіватись не стільки на нечисленну залогу, скільки на могутність оборонних стін, яких до того не зміг здолати ніхто...
Історики звернули увагу також на те, що велетенський залізний ланцюг на численних поплавках (зазвичай він перегороджував шлях до Золотого рогу) того дня, коли руські лодії наближались до Константинополя, не був напнутий, і тому Аскольдові човни безборонно увійшли до бухти. Здається, це єдиний випадок в історії Візантії, коли з невідомої причини ланцюг не був піднятий при наближенні ворожих суден. Навіть коли 1453 р. турецький султан Мухаммад обліг конаючий вже Константинополь, і тоді ланцюгом зачинили вхід до Золотого Рогу... Тому є підстави вважати, що Аскольд мав спільників у візантійській столиці.
Названа тільки-но обставина, а також вибір Аскольдом надзвичайно сприятливого моменту для атаки на Царгород, дали привід ученим вважати, що київський князь перед походом зумів зібрати важливу політичну і воєнну інформацію. На таку думку наводять слова Никонівського літопису, що руси знали про відсутність імператора з військом у Царгороді. З цього можна зробити висновок, що Аскольдові було відомо й те, що в Золотому Розі не було візантійських кораблів, озброєних страшним "грецьким вогнем" - трубами, з яких під тиском викидали на 40-50 м підпалену суміш нафти, сірки і ще чогось. То була надзвичайно ефективна у морському бою зброя, від якої дуже потерпів флот київського князя Ігоря у 941 р.
Одні історики писали про можливість союзу між русами і арабами, інші, - що похід 860 р. був узгоджений Аскольдом з Болгарським царством. Та нас цікавить інше: звідкіля київський князь довідався про вихід імператора з військом з столиці й відплиття грецького флоту до Середземного моря?
Відомий візантиніст М.В.Левченко писав про те, що в Києві добре знали про всі найважливіші події, що відбувалися в Константинополі й Візантії. Такі відомості могли надходити від русів, що служили в імператорській гвардії, а також від купців, котрі постійно їздили великим шляхом "из Варяг во Греки", який з'єднував візантійську і руську столиці. Свідчення про службу русів у імператорській гвардії і війську з'являються в джерелах лише з часів княгині Ольги (944-964 рр.), що, втім, не виключає такої можливості для більш ранніх часів. А от купці дійсно бували частими гостями у Царгороді, про що злагоджено повідомляють і давньоруські й візантійські джерела. У грецькій столиці існував спеціальний квартал святого Мами, де був заїзжий двір для руських купців.
З усього мовленого можна зробити висновок, що дипломатична практика східних слов'ян уже з перших її кроків "цілком певно вказує на традицію [у них] політичної розвідки". Несподіваність нападу Русі на Константинополь 860 р. доводить, що і в цьому разі зіграли свою роль вивідувачі, бо похід Аскольда слід вважати ретельно продуманою і добре до часу прихованою справою. Вигідний для себе мир із сплатою греками контрибуції, якого досяг унаслідок того походу руський князь, свідчить про вдалість усієї військової акції Аскольда.
Той Аскольд був государем невеликого Київського князівства, розташованого у Середній Наддніпрянщині. Його економічний і військовий потенціал не міг бути особливо значним. Тому успіх походу 860 р. зайвий раз свідчить про велику, а в даному разі, мабуть, вирішальну роль зовнішньої воєнної розвідки.
Наступний похід на Візантію відбувся через півстоліття. У кінці ІХ ст. київський князь Олег, котрий близько 882 р. об'єднав руську Північ з руським же Півднем, зробивши перший і вирішальний крок на шляху створення загальноруської держави, у 907 р. вчинив грандіозний похід на Царгород, короткий опис якого зберігся у "Повісті временних літ": "Пішов Олег на греків, ...узяв же з собою силу варягів і словенів, і чуді й кривичів, і мерю, і древлян, і радимичів, і полян, і сіверян, і в'ятичів, і хорватів, і дулібів, і тиверців... І з цими усіма пішов Ігор на конях і в кораблях, і було кораблів числом2000. І прийшов Олег до Царгорода; греки ж замкнули Суд, а місто зачинили".
Є підстави думати, що, так само, як у 860 р., якісь руські вивідувачі добре розвідали ситуацію у Візантії. Князь Олег і його оточення взяли до уваги також і міжнародне становище імперії. Адже Візантія переживала тоді серйозні труднощі і у внутрішньому житті, і в зовнішній політиці. Посилилася боротьба могутніх земельних магнатів проти імператора, спалахнув заколот у війську. Не вщухав натиск арабів на південно-східні кордони країни. Вони завдавали їй відчутних ударів і на морі. Арабський флот захопив багато островів у Середземному морі, на яких ще недавно панувала Візантія. У 904 р. полководець Лев Триполійський на чолі сильної арабської ескадри здобув багате грецьке місто Фессалоніку. Лише напруживши всі сили, імперія зуміла відвоювати місто і на якийсь час стримати натиск ворога. Візантії доводилось постійно протиставляти арабам добірні легіони,
Loading...

 
 

Цікаве