WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Основні етапи розвитку України в 1917-1921 роках - Контрольна робота

Основні етапи розвитку України в 1917-1921 роках - Контрольна робота

скажімо, українців чи росіян (умовно назвемо їх "націоналістами"), хоча погляди цих людей щодо майбутнього політичного устрою вкладалися у весь ідеологічний спектр від демократії до тоталітаризму.
Опозиціонерами щодо планованої трансформації суспільства на той момент були, звичайно ж, комуністичні "ортодокси", однак тоді вони були фрустровані та не готові ні до ефективної трансформації, ні до ефективного опору змінам.
Ось ті головні політичні сили, котрі якось усвідомлювали потребу та нагальність змін і шукали можливі шляхи трансформації, аби принаймні свого місця у цьому процесі.
М.Горбачов представляв проект еволюційної суспільної та політичної трансформації у рамках єдиної держави (еволюційно-інтеґративний проект).
Натомість лідери національних номенклатур, включно з Б.Єльциним, рвалися до влади та незалежности від центру і представляли проект еволюційної (Л.Кравчук) чи революційної (ранній Б.Єльцин) суспільної трансформації в рамках порівняно чи повністю незалежних територій, де вони б повністю контролювали увесь процес (еволюційно / революційно дезінтеґративні проекти).
"Демократи" намагалися обстоювати утопічні проекти реформування СССР (А.Сахаров) у рамках єдиної держави чи ні (еволюційно / революційно інтеґративні / дезінтеґративні проекти). Вони не наголошували на проблемі дезінтеґрації, більше наполягаючи саме на глибокій демократизації суспільства. Дещо більше уваги приділялося економічній трансформації. Натомість практично не йшлося про адміністративну трансформацію. Таким чином, головною проблемою стала демократизація та економічна реформа, а шляхи оволодіння та утримання влади опинилися поза увагою.
Дехто з опозиціонерів протистояв державі як такій - тобто, по суті готував ґрунт, щоб опинитися поза процесом політичної трансформації. Пізніше виявилося, що самої лиш боротьби за права людини для здійснення повноцінної трансформації замало. В процесі змін було важливо сформувати сучасні форми суспільних відносин, модерний суспільний механізм, який мав би конституюватися у новій українській державності. Іґнорування цих викликів часу призвело у майбутньому до практичного усунення з політичного процесу тих, кого в колах інакодумців можна було віднести до "демократів".
Натомість "націоналісти", природно, обстоювали проект дезінтеґрації СССР, не надто цікавлячись іншими аспектами трансформації, а саме питаннями якнайширшої демократизації чи суспільної та господарської організації власне як бази для побудови нового ефективного суспільства (еволюційно / революційно дезінтеґративні проекти). Для них ці проблеми були не настільки актуальними, бо розглядалися лише як засіб для досягнення національної незалежности, або ж просто іґнорувалися. Таке нехтування і призвело до провалу самих цих нуртів у майбутньому. Чи не головна увага в їхніх проектах була звернена до проблеми оволодіння владою, а не трансформації національного суспільства у модерне, політично та економічно ефективне. По-суті вони погоджувалися на здобуття влади у фактично існуючому соціумі та будували виключно етатистський проект. Задавшись тільки метою створення незалежної Української держави якими завгодно засобами, вони дуже швидко порозумілися з номенклатурою, гадаючи, що зможуть здолати її, граючи за її правилами на її ж полі.
Комуністичні "ортодокси" не змогли запропонувати нічого кращого, ніж путч, чим тільки пришвидшили процес розпаду СССР та крах проміжного горбачовського проекту еволюції у рамках єдиної держави та економіки (консервативно-інтеґративний проект).
Які ж проекти пророблялися в Україні, і чи були вони пов'язані з іншими існуючими на той час проектами?
Очевидно, що в Україні існували чи народжувалися два номенклатурні проекти - інтеґративний та дуже поміркований дезінтеґративний. Можливо, що другий одразу не усвідомлювався як повноцінна доктрина, а поставав ситуативно. Натомість інтеґративні номенклатурні проекти існували і в еволюційній (офіційній), і в комуністичній "ортодоксальній" формі (як певна опозиція до офіційного горбачовського проекту). Творці цих проектів відзначалися тим, що реально володіли, хоча і ослабленою, але владою. Вони могли реально, хоча й з певними застереженнями, втілювати свої масштабні, всеохопні суспільно-політичні проекти. У них була можливість та адміністративний ресурс підготуватися до кардинального перерозподілу влади та власности, апробувати перші полігони вільного підприємництва на базі різного роду кооперативів, вчасно перекинути туди фінансові та матеріальні ресурси. Разом з тим, ці форми номенклатурного господарювання залишилися тісно прив'язаними до влади. Таким чином готувалася база для втілення проектів постсовєцької номенклатури.
Консервативно-інтеґративний номенклатурний проект був перекреслений путчем ДКНС (ҐКЧП). Тому українській номенклатурі не залишилося нічого іншого, як спробувати втілити еволюційно-дезінтеґративний проект. Революційного проекту в галузі економіки українська номенклатура, попри мляві декларації про якісь економічні реформи, так ніколи і не виробила. Бо, очевидно, їх не потребувала. Вчасне і послідовне запровадження вільноринкової економіки позбавило б її можливости перерозподілити власність на свою користь так, як вона це організувала.
"Демократів" у чистому вигляді в Україні було дуже мало. На першому ж етапі трансформації вони були затінені більш чисельними "націоналістами".
"Націоналісти" на короткий час опанували ситуацією після путчу ДКНС. Їхній дезінтеґративний проект тимчасово співпав з дезінтеґративним проектом номенклатури, яка встигла переорієнтуватися. Однак вони не володіли жодним адміністративним ресурсом, не надавали серйозної уваги (навіть у тих кількох областях, де виграли вибори) проблемі створення економічної бази для влади через перерозподіл власности, ресурсів та фінансів, якнайактивнішого впровадження нових форм господарювання.
"Націоналісти" поспішили укласти негласну угоду з номенклатурою задля створення держави з назвою "Україна", не забезпечивши і не створивши собі у ній жодних реальних ролей, опертих на реальну економічну та політичну базу. Тим самим вони неначе віддали ще недавно імперській та відверто антиукраїнській номенклатурі "сакрамент незалежности". Невдовзі це дало змогу тій самій номенклатурі повністю узурпувати ідею незалежности, збити політичну напругу у суспільстві, списавши невдачі свого перманентного десятирічного правління в незалежній Україні на "демократів" та "націоналістів", а отже практично повністю усунути їх з політичної сцени та від великого перерозподілу власности і влади.
Однією з передумов успішного державобудування є самоусвідомлення певної групи людей як цілісности. Почуття єдности може формуватися на різній базі, але завжди потребує певного часу. Не обов'язково консолідуючим елементом має бути етнічна єдність, хоча конструкт єдности з часом може призвести через природні тривалі асимілятивні процеси до формування нового чи оновленого етносу. Зрештою, до цього може призвести і примітивне підкорення одного етносу іншим та примусова чи добровільна асиміляція.
Якою під цим оглядом була ситуація в Україні? Здобуттю незалежности в силу жорстких ідеологічних обмежень у СССР не передував процес тривалого формування оновленого почуття консолідуючої єдности. Ба більше, совєцька пропаганда провокувала розколи навіть в українському етносі, не кажучи вже про решту населення УССР. У суспільній свідомості сформувалися іміджеві конструкти "западенців", "бандерівців", "східняків", "хохлів", "москалів". Гласно і негласно на державному рівні насаджувалася нетерпимість до кримських татарів і євреїв. По суті, напередодні незалежности в Україні не було до решти сформованої спільноти, яку можна було б навіть умовно назвати українською політичною нацією. Значною мірою її населення було об'єднане лише спільністю території, зберігаючи різну ментальність, приналежність до різних політичних конструктів, культурних світів.
Єдиним порівняно консолідуючим елементом, попри територіальний, була ілюзія можливости швидкого виходу з стаґнації та кризи шляхом відокремлення від
Loading...

 
 

Цікаве